2018-02-14
265
Навчальна проблема — це знання про незнання, усвідомлення того, що необхідно дізнатися, пояснити, встановити тощо.
Проблема — категорія суб'єктивна. Вона виникає індивідуально в кожного учня. Учитель повинен пам'ятати, що у дітей різний рівень знань, умінь і навичок. Тому, потрапляючи в проблемну ситуацію, для одних учнів проблема виникає, а для інших — ні.
Важливим для вчителя є вміння моделювати проблемну ситуацію. Як було зазначено, вона виникає в результаті протиріччя між знаннями і незнаннями, тобто між відомими і новими знаннями і уміннями. У дидактико-методичній літературі та педагогічній практиці виділяють різні прийоми створення проблемних ситуацій:
1. Повідомлення інформації, яка містить у собі пізнавальне протиріччя.
Наприклад, учитель пропонує учням прослухати таку інформацію: “У суниць, барвінка, озимої пшениці, жита листки і стебла взимку зелені. Вони не гинуть тільки тоді, коли їх укриває товстий, пухнастий шар снігу”.
Далі учні залучаються до аналізу, під час якого актуалізуються опорні знання та вміння, які дозволяють усвідомити протиріччя, що міститься в поданій інформації, і висловити його у вигляді проблемного запитання. Хід міркувань:
- Що може статися із зеленими рослинами взимку?
- Вони загинуть.
- Прочитайте, за яких умов вони не гинуть.
- Не гинуть тоді, коли їх укриває товстий, пухнастий шар снігу.
- Яке значення у цьому випадку має сніг для рослин?
- Сніг “гріє” рослини.
- Пригадайте, який сніг на дотик?
- Сніг холодний.
- Ви зробили два висновки. Вони записані на дошці: “Сніг “гріє” рослини” та “сніг холодний”. Порівняйте їх зміст між собою. Чи не виникає у вас запитання? Чому холодний сніг “гріє”?
2. Створення невідповідності між знаннями учня про предмети, явища природи, їх взаємозв'язки і новими фактами, що їх характеризують.
Невідповідність створюється за умови, коли в досвіді дитини недостатньо знань, щоб пояснити сприйняті нові ознаки, властивості, зв'язки. Механізм його здійснення полягає у тому, що вчитель різними способами за допомогою різних засобів (проведення дослідів, практичної роботи, спостережень, використання засобів наочності тощо) спочатку надає нові факти. Після цього актуалізує відомі знання учнів щодо сприйнятого матеріалу.
3. Створення невідповідності між новими і засвоєними способами діяльності, які необхідні для досягнення визначеної мети.
4. Пред'явлення учням проблемного завдання.
Сформульоване вчителем проблемне завдання спочатку не є проблемою для учнів. Щоб воно перетворилося в проблему, діти повинні проаналізувати це завдання, усвідомити ціль, яку необхідно досягти і переконатися в тому, що в їхньому досвіді немає потрібної відповіді. Внаслідок такої розумової діяльності осмислюється зміст протиріччя, яке лежить в основі завдання. Тільки після цього воно приймається як суб'єктивна проблема у сформульованому вчителем вигляді або переформульована самим учнем.
Методична різноманітність проблемних завдань:
1. Завдання на засвоєння ознак, властивостей, які для свого вивчення вимагають зміни предметів, явищ чи умов їх існування.
У природознавстві це стосується змісту, який вивчається експериментально, тобто за допомогою дослідів.
2. Завдання на засвоєння нових понять про предмети і явища природи.
В основі завдань цієї групи лежить протиріччя між новими фактами про природознавчі об'єкти і недостатнім понятійним запасом школярів, який не дозволяє їх пояснити. Прикладом є таке завдання під час вивчення теми “Тварини” (3 клас):
- звірів: вовка, лисицю, зайця, білку, ведмедя, їжака — можна розподілити на три групи. До першої віднести вовка і лисицю, до другої — зайця й білку, а до третьої — ведмедя та їжака. Як можна пояснити такий поділ?
3. Завдання на встановлення взаємозв'язків між об'єктами природи.
Проблемні ситуації створюються шляхом порівняння знань про предмет, явище або їх групи в умовно-початковому стані й новому після впливу на них різних причин: зміни умов існування, будови, певних обставин, дії інших об'єктів тощо.
Прикладом цього завдання є: Чому їжак, ведмідь, борсук восени впадають у сплячку, а інші тварини — лисиця, лось, заєць — не змінюють свій спосіб життя?
4. Завдання на засвоєння нових знань про способи діяльності та умінь їх здійснювати.
У процесі виконання завдань цього типу діти оперують засвоєними знаннями та уміннями. Вони застосовують їх у нових ситуаціях, цілеспрямовано конструюють нові комбінації з уже відомих дій та операцій.
