2018-02-14
183
Повнота реалізації прокурором своїх представницьких функцій залежить від належного інформаційного забезпечення. У свою чергу інформаційне забезпечення представницької діяльності залежить від особистої ініціативи прокурорів, ефективної взаємодії осіб, відповідальних за представництво, з працівниками, які забезпечують інші напрями роботи.
Джерела отримання необхідної інформації умовно можна розподілити на три види: а) інформація, отримана в межах органів прокуратури (у взаємодії з іншими підрозділами, працівниками прокуратури); б) інформація, отримана безпосередньо із органів виконавчої влади (контролюючих органів); в) інформація, отримана з інших джерел.
Інформація, отримана в межах органів прокуратури
У першу чергу джерелом інформації повинні бути матеріали перевірок, у тому числі за конкретними скаргами, аналізи, узагальнення, інформаційні та оглядові листи прокуратур вищого рівня, листи про позитивний досвід діяльності органів прокуратури з питань представницької діяльності в бюджетній сфері, відповідні методичні рекомендації.
Пунктом 5 наказу Генерального прокурора України від 29.11.2006 №6 гн "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" підрозділи Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня зобов'язано своєчасно передавати до підрозділів представництва матеріали перевірок з висновками про необхідність застосування представницьких повноважень, принесення протесту разом з оформленими та засвідченими відповідно до чинного законодавства документами, що подаються до суду як докази.
Порядок передачі таких матеріалів в апаратах прокуратур урегульований розпорядженням Генерального прокурора України від 10.07.2006 №58 "Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва у судах". Зокрема, дані матеріали повинні передаватися за підписами керівників самостійних структурних підрозділів за погодженням із відповідним заступником прокурора, відповідальним за цей напрямок.
Слідчі підрозділи прокуратур зобов'язані сприяти відповідним підрозділам представництва у збиранні таких матеріалів та надавати з дотриманням таємниці слідства всі необхідні документи (або їх копії, завірені належним чином), які можуть бути доказами у справах. У разі прийняття рішення про відмову в порушенні, закритті за реабілітуючими та нереабілітуючими підставами кримінальних справ, збитки у яких заподіяно державному бюджету, матеріали також передаються до підрозділів представництва.
Це стосується і підрозділів підтримання державного обвинувачення у разі виявлення випадків невідшкодування збитків, заподіяних державному бюджету (передаються копії вироків (ухвал) та інших матеріалів, що мають доказове значення).З метою більш оперативного прийняття рішення про доцільність вжиття цивільно-правових заходів висновок, що надається до підрозділу представництва, повинен містити дані про: обставини, що зумовлюють застосування відповідної форми представництва (пред'явлення позову, вступ у справу, порушену за позовом іншої особи, ініціювання перегляду судового рішення); обґрунтування порушення інтересів держави; конкретні норми закону, які порушено; розмір збитків, що заподіяні державі; перелік доказів, що їх підтверджують.
У разі потреби підрозділи, що передали матеріали, зобов’язані невідкладно надати на вимогу підрозділів представництва додаткові матеріали для забезпечення позовів, заяв та інших процесуальних документів, що готуються для направлення до суду.
Зазначеним розпорядженням також передбачено порядок повернення матеріалів із висновками у випадку, якщо вони потребують доопрацювання.
Що стосується прокуратур районного рівня, то передача таких матеріалів здійснюється помічниками прокурора району чи слідчим працівнику, який відповідальний за представницьку діяльність, за резолюцією керівників прокуратури. Керівництво прокуратури районного рівня (прокурор, заступник, відповідальний за напрямок) повинні контролювати своєчасність такої передачі матеріалів та їх кінцеву реалізацію.
