Класова боротьба як рушійна сила історії

Маркс у «Капіталі» - розробляв категорію «суспільно-економічні формації». Прагнув зобразити суспільство як систему високодиференційовану, що має складну структуру; а й як систему прогресуючу, динамічну, щоб на цій основі осмислити історію людства як природно-історичний процес розвитку та зміни сусп-екон формацій. Маркс трактував всесвітню історію як єдиний лінійно-поступальний процес, а саме: природно-історичний процес послідовної зміни сусп-економіч формацій. Вперше термін «суспільно-економічна формація» - у праці Маркса «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (бл 1851), вже багато згадок у «Капіталі» (1867). За Марксом, класи виникають і протидіють на основі різного положення і різних ролей, виконуваних індивідами у виробничій структурі суспільства, тобто найбільш загальною основою утворення класів є суспільний розподіл праці. Критеріями соц класу є – загальна позиція в економічному способі виробництва, специфіч спосіб життя, конфліктні відносини з іншими класами, соц відносини і спільність що виходять за місцеві і регіональні межі, класова свідомість, політична організація. У Марксовому сприйнятті класу важливе місце займає категорія інтересу, пояснення протилежності інтересу, пояснення протилежності інтересів основних класів. Люди, що знаходяться в різних відносинах до засобів виробництва, мають протилежні інтереси. У буржуазному суспільстві, особи, що володіють фабриками, зацікавлені в максимізації прибутку, створюваного робітниками. А робітники, звичайно, чинять опір цієї експлуатації, але капіталісти у силу володіння економічною владою, володіє і державною, так можуть придавлювати вираження незгоди з боку робітників. Звідси поняття класової боротьби, як рушійної сили історичного процесу. Порядз класовою свідомістю і класовою солідарністю називає поняття – класовий конфлікт, який має 2 етапи: неусвідомлена боротьба між робітниками і капіталістами за більш справедливий розподіл додаткового продукту, коли класова свідомість ще недостатньо розвинена; та свідома і цілеспрямована між двома класами, коли робітники усвідомлюють свою історичну роль і виступають спільно за поліпшення свого положення і, в кінцевому підсумку, за перехід власності над знаряддям виробництва у свої руки. «Наймана праця і капітал» - «античне суспільство, феодальне с-во, буржуаз с-во являють собою такі сукупності виробничих, з яких кожна знаменує і особл ступінь в історичному розвитку людства». Маркс виокремив виробничі відносини з усіх суспільних, прийняття базисного значення матеріал виробництва, в житті сус-ва детермінуючої ролі способу виробництва, щодо соціального, політ-го, духовного життя людей.. Маніфе́ст комуністи́чної па́ртії —перший програмний документ західного комуністичного руху, що був написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом за дорученям ІІ конгресу Союзу комуністів. Уперше виданий 21 лютого 1848 року. Маніфест проголошує невідверненість загибелі капіталізму від рук пролетаріату. У ньому поданий стислий виклад основних положень марксизму та його філософських і політичних засад. У «Маніфесті комуністичної партії» розкриті закони суспільного розвитку, неминучість зміни способів виробництва, обґрунтована історична місія пролетаріату як революційного перетворювача старого суспільства та творця нового ладу, виразника інтересів трудового класу. У «Маніфесті комуністичної партії» розкрита історична роль партії комуністів як авангарду робітничого класу, викладена теорія класової боротьби як рушійної сили розвитку класово-антаґоністичних формацій. Важливе місце У «Маніфесті комуністичної партії» займає критичний огляд немарксистських теорій соціалізму та реакційних псевдосоціалістичних вчень. В праці автори розглядають діалектику виробничих сил і виробничі відносини через відносини між буржуазією і пролетарями. Епоха буржуазії спростила класові протиріччя-2 класи. В античні часи ісередні віки існував багато становий поділ. Буржуазія сама є продуктом довгого процесу розвитку. Буржуазія знищила священий ореол всіх родів діяльності, які до сих пір вважалися престижними- лікарі, юристи. Буржуазія не може існувати, не викликаючи постійних переворотів у засобах виробництва. Буржуазія зробила виробництво і споживання всіх країн космополітичним, з’являються нові галузі. Буржуазія швидко створила багатомовне і грандіозні виробничі сили, ніж всі попередні покоління. Пролетаріат внаслідок розвитку технологій праця втрачає самостійний характер, пролетаріат веде боротьбу з буржуазією. У пролетаріату немає власності,загибель буржуазії і перемога пролетаріату неминучі.