Панна Мелодія: творчий портрет Ганни Гаврилець

Є в Україні такі митці, про яких можна сказати словами Ліни Костенко: «Я лиш інструмент, у якому плачуть сни мого народу». Одним з таких композиторів є Ганна Гаврилець, в творчості якої потужно проявляється національне забарвлення. Як каже музична журналістка Галина Степанченко, саме відчуття слова, народно-пісенної інтонації є для Ганни Гаврилець своєрідним кодом, в якому концентруються багаті можливості для композиторської творчості.

Ганна Гаврилець – відома українська композиторка, педагог, музично-громадський діяч. Її ім'я стало популярним уже в 80-і роки XX століття. Зараз Ганна Гаврилець представляє сучасну плеяду митців вже XXI століття. Вона стрімко ввійшла у світ музики, вразивши слухачів своїми творами, яким були притаманні тільки їй належні живі музичні інтонації.  

Саме образна яскравість, національна самобутність композиторського обдарування Ганни Гаврилець сприяли визнанню і популярності її творчості серед виконавців і слухачів в Україні і за кордоном. Музика цієї композиторки звучить також у Польщі, Словаччині, Словенії, Швейцарії, США, Канаді, Нідерландах, Франції, Росії, Вірменії, її твори виконують відомі оркестри: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Заслужений академічний естрадно-симфонічний оркестр України, Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України, Державний камерний ансамбль «Київські солісти», Національний ансамбль солістів України «Київська камерата»; хори: «Думка», «Київ», «Кредо», «Павана», «Хрещатик», Державна академічна чоловіча хорова капела ім. Л.М.Ревуцького, струнний квартет «Гармонії світу» (Одеса), Київський квартет саксофоністів; солісти: Ніна Матвієнко, Дмитро Гаврилець, Йожеф Єрмінь, Оксана Рапіта, Юрій Кот, Таїсія Повалій, Жанна Боднарук, Віталій Свирид.

Музика Ганни Гаврилець звучала на урочистостях з нагоди візиту Його Святості Папи Римського Іоана Павла II в Україну (2003), на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції (2004), під час урочистого концерту з нагоди інавгурації Президента України В.Ющенка в палаці «Україна» (2005) та на інших урядових заходах. Її твори постійно звучать в програмах радіо і телебачення. Небагатьом сучасним композиторам поталанило стати органічною часткою сучасного музичного соціуму.

Одинадцятого квітня Ганні Олексіївні виповниться 56 років, але вона вже має доволі поважний «послужний» список творів і премій. Вона — лауреат І Всеукраїнського фестивалю «Червона рута», Міжнародного конкурсу композиторів ім. Іванни та Мар’яна Коців, Шевченківської премії, премії ім. Штогаренка, мистецької премії «Київ» ім. А.Веделя, володарка Гран-Прі конкурсу «Духовні псалми ІІІ тисячоліття», нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира.

Ще у 1990 році відомий український музикознавець Любов Кияновська в журналі «Музика» визначила, що найсильніша сторона доробку Гаврилець — національна самобутність, вияв творчої індивідуальності в контексті української культури... Кого б не спитали про її твори — кожен відзначить і професіоналізм, і «обличчя вираз небуденний», і цікаві технічні знахідки, а особливо - щирість та емоційність.

Майбутня композиторка народилася 11 квітня 1958 року у напрочуд музикальній родині у селі Видинів Снятинського району Івано-Франківської області. В сім'ї не було музикантів-професіоналів, але співали добре всі: дідусь і бабуся співали у церковному хорі, мама з татом (залізничники) кохалися в народній пісні. Молодша сестра Богдана Фроляк стала вже відомим українським композитором і є лауреатом престижних премій імені Л. Ревуцького та Б. Лятошинського; брат Роман також музикант, закінчив Дрогобицьке музичне училище, як хормейстер, і пише гарні пісні для естради та твори дітей. З подякою згадує пані Ганна свого першого вчителя у Видинові – Василя Куфлюка. Він вражав дітей своєю ерудицією та любов'ю до музики (мав два дипломи: Варшавського університету як математик і Варшавської консерваторії). Ганна продовжила навчання у СнятинськІй ДМШ, потім з 1968 по 1977 рр. навчалася у Львівській музичній школі-інтернаті ім.Соломії Крушельницької. У 1982 р. закінчила Львівську державну консерваторію ім. М.Лисенка по класу композиції у професора Володимира Флиса, а через два роки закінчила асисентуру-стажування в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (композиція, клас професора Мирослава Скорика). Саме навчання у всесвітньовідомого композитора Мирослава Скорика і сприяло формуванню Ганни Гаврилець як композитора.

З 1985 р. вона є членом Національної Спілки композиторів України, з 1999 року Заступник Голови Правління Київської організації НСКУ З 1992 р. – викладач в Національній музичній академії України, доцент, декан композиторського та Історико-теоретичного факультетів, Заслужений діяч мистецтв України (2005).
    Композиторка пише музику у різних жанрах. Значне місце в її творчості займає хорова музика: оригінальні твори (Три хори на вірші Олександра Олеся (1984), Камерна кантата «Погляд у дитинство» на вірші М.Вінграновського для сопрано і камерного оркестру (1987), «Lamento» на вірші Олександра Олеся для мішаного хору (1993)), обробки народних пісень, хорові концерти (Нехай воскресне Бог!», хоровий концерт у 3-х частинах для мішаного хору на канонічні тексти (2004)), фольк-концерти на народні тексти («Кроковеє колесо», концерт для жіночого хору на народні тексти (2004)), Псальми на духовні тексти (Давидові псалми для мішаного, жіночого, чоловічого хору), Stabat Mater.

Знаковим твором для всього величезного доробку майстрині, без сумнівів, є музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо», прем’єра якого відбулась в березні 1998 року в палаці «Україна» і була присвячена ювілею видатної української співачки Ніни Матвієнко. Євген Станкович (Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України, академік) після прослуховування цього твору назвав музику Ганни Гаврилець «унікальним явищем в сучасній вітчизняній музиці».

Композиторці вдалось на багатому фольклорному матеріалі (пісні, зібрані Ніною Матвієнко в різних регіонах України) створити своєрідні музичні фрески, в яких через пісню відтворена історія України. Музика в цьому дійстві звучить на одному диханні, об’єднуючи шість частин в масштабну музично-сценічну виставу. Головна героїня вистави – народна пісня, багата та різнолика. Вона звучить то як розгорнута симфонічна картина з блискучою оркестровкою в частинах: «Створення світу», «Орда», а іноді музичні висловлювання композитора перевтілюються в лірико-поетичну новелу («Засвічу свічу», «Купальська»).

В дійстві «Золотий камінь посіємо» композитор використовує величезний арсенал засобів музичної виразності. У Ганни Гаврилець саме в цьому творі можна відзначити майстерне володіння поліфонією тембрів, що і створює особливу акустичну ауру твору. Композиторка майстерно співставляє хоровий спів, голос солістки та оркестрове звучання. Голос Ніни Матвієнко ніби вплітається в цю складну вокально-інструментальну тканину. Композиторський талант Гаврилець дозволив по-новому створити сучасну музичну виставу, яка показала велич народної пісні, безцінність скарбів пісенного мистецтва України.

Ця вистава стала подією в культурному житті України, а Ганна Гаврилець отримала звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка і всенародне визнання. Пройшли роки, а музика цієї грандіозної вистави живе, живе самостійним життям, бо частіше виконуються, на жаль, окремі частини цього унікального дійства.

Хорове письмо Ганни Гаврилець, особливо в її фольклорній музиці вражає тембровою інструментовкою, саме в цьому вона близька до особливостей хорового мислення Миколи Леонтовича. її оригінальні твори на народні тексти, а також обробки народних пісень – це справжні поетичні новели з життя людини. Хорові твори Г. Гаврилець – це насамперед пісенність у широкому розумінні цього слова, нею сповнені фактура, рух голосів, гармонія.

В своїх духовних хорових творах композиторка спирається на прекрасні традиції українських класиків минулого: М.Ділецького, Д.Бортнянського, М.Березовського, А.Веделя, О.Кошиця, М.Леонтовича, К.Стеценка. Пані Ганна вдало поєднує ці традиції з новітніми засобами композиторського письма. Її трактовка канонічних форм і текстів, завжди вражає особливою одухотвореністю і молитовністю. Для композицій духовної музики притаманна особлива внутрішня зосередженість і сповідальність, яка стає особливою рисою стилю композиторки на новому етапі.

Багато написано мисткинею і інструментальної музики. В її доробку симфонії, симфонічна поема, симфонієта для альта і струнних, інструментальні концерти, камерно-інструментальна музика. Її симфонія «Паралелі», симфонічна поета, 2 камерні симфонії стали значним внеском у сучасну симфонічну музику України.

Впродовж всіх років своєї творчості пані Ганна особливою увагою ставилася до творів камерного жанру. Її квартети, квінтети, п’єси для солюючих інструментів, а також такі твори, як Симфонієта для альта та струнних «А-согdа», (2001), «Експресії» для струнного квартету (2000), «За межею тіла і душі» для двох скрипок (2007), «Екслібриси» для скрипки соло (1998), «Гравітації» для фортепіано (1994), Соната для альта і фортепіано (1988) – кожний з цих творів, це. внутрішній монолог митця, в якому він по-своєму осмислюючи сенс буття, дарує слухачам своє світовідчуття, свої роздуми. Музикознавець Олена Корчова в статті в журналі «Музика» характеризує стиль камерної музики як наповненість музичної думки високим етичним сенсом пробудження совісті шляхом творення інтонаційної краси.

Крім того, Ганна Гаврилець написала багато чудових пісень на вірші сучасних українських поетів — Д. Павличка, Л. Костенко, В. Симоненко, Ф. Млинченка, О. Кононенка.

Загалом у творчості мисткині виділяються три стилістичні напрямки, залежно від жанрового спрямування. Перш за все це фольклоризм. Фольклор проникнув у всі жанри творчості Гаврилцеь, але найбільш його відчутно у хоровій музиці. Композиторкою написані обробки народних пісень, оригінальні твори на народні тексти, у яких Гаврилець використовує метод переінтонування фольклору. ЇЇ мелодії вражають близькістю до первинних народно-пісенних джерел.       

Поряд з фольклорними тенденціями в хоровій музиці Ганни Гаврилець помітний й інший — необароковий напрямок, у зв’язку, перш за все, зі зверненням до жанру хорового концерту. Тут відчутні традиції класичного українського хорового концерту, творцями якого є Бортнянський, Березовський та Ведель.

Останній, дуже цікавий стильовий вектор — постмодерний. У таких творах композиторка користується сучасними техніками, поєднуючи їх з фольклорними інтонаціями.

У своїх творах Ганна Гаврилець продовжує традиції Дилецького, Березовського, Леонтовича, Кошиця. Близька за творчими методами Ганна Гаврилець і до Лесі Дичко, представниці старшого покоління митців пострадянського часу.

Провідний хормейстер України Микола Гобдич (Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка) так висловився про композиторку: «Ганна — це Панна Мелодія, що захоплює, заворожує, гіпнотизує. При тому це не монодичне мислення, а якраз навпаки — з пристрасними гармоніями та особливим відчуттям ритміки, інколи навіть данс-свінгової. Разом з тим Ганна Гаврилець буває меланхолійною і споглядальною (особливо у псалмах), але завжди мелодичною і гнучкою» [4].

Музику Ганни Гаврилець неможливо не впізнати. Вона вражає своєю стрункістю, витонченістю, благородністю. Сподіваємося на нові творчі звершення цієї талановитої мисткині.

 

Література:

1. Кияновська Л. Українська музична культура: навч. посіб. - Львів: "Тріада плюс", 2008. - с.254-260

2. Муха А. Композитори України та української діаспори. — К.: 2004.

3. Сайт НСКУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://composersukraine.org/index.php?id=553. – Загол. з екрану.

4. Степанченко Г. Музыкальные фрески Анны Гаврилец [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://gazeta.zn.ua/CULTURE/muzykalnye_freski_anny_gavrilets.html. – Загол. з екрану.

 

Скрипнік Л.М.,

викладач ПЦК «Теорія музики»