Предмет балансу національної економіки

Вивчення кожної науки необхідно розпочинати із засвоєння її принципів, законів і методів, тобто теоретичних основ.

Теорія є результатом наукових досліджень, раціонального вивчення об’єктивних законів і закономірностей економічного розвитку. Оволодіння теорією розширює кругозір, формує економічне мислення і фундамент фахівця.

Одним із головних принципів економіки є взаємодія теорії і практики. Саме практика розрахунків допомагає осмислити сутність економічних процесів і явищ.

При вивченні питань теми необхідно розуміти те, що в умовах розвитку ринкових відносин важливою проблемою залишається забезпечення пропорціональності та збалансованості національної економіки. Збалансованість є багатоплановою економічною категорією, яка в загальному вигляді забезпечує відповідність всебічних потреб суспільства багатофакторному ресурсному потенціалу.

Методологічною основою збалансування національної економіки є теорія розширеного відтворення  як процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто процес виробництва, розподілу, обміну, обігу та споживання всієї сукупності матеріальних благ та послуг, які створені суспільством за відповідний проміжок часу.

Необхідно усвідомити, що розширене відтворення може здійснюватися лише за умови дотримання відповідних співвідношень як на макрорівні, так і між галузями та секторами економіки, зокрема, між наявними економічними ресурсами і суспільними потребами, між виробництвом і споживанням, кінцевим споживанням і заощадженням та нагромадженням. Одночасно необхідно моделювати пропорції у розподілі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, між доходами та витратами, що впливають на формування структури економіки та обсяги і структуру макроекономічних показників, які відображають результати економічної діяльності.

Теоретична схема балансу національної економіки базується на основі економічної теорії загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса, який визначив головні умови у вигляді вільної конкуренції, рівності всіх суб’єктів на ринку і незмінності економічної ситуації розвитку.

Предметом даної дисципліни є сутність та зміст макроекономічного планування і рахівництва та адекватна їм методологія обчислення основних макроекономічних показників і співвідношень національної економіки. Найбільш дійовим інструментом обґрунтування темпів і пропорцій економічного відтворення є балансовий метод як система прийомів і процедур покликаних забезпечити погодження і координацію макроекономічних показників, єдність та збалансованість всіх частин відтворювальних процесів, погодженість потреб і ресурсів.

При вивченні теми важливо опанувати методику і техніку побудови системи взаємопов’язаних економічних балансів, національних рахунків та системи міжгалузевого та платіжного балансу. На основі балансового методу розроблені дві системи макроекономічного рахівництва: баланс народного господарства (БНГ) і система національних рахунків (СНР).

БНГ – це система розрахунків заснована на марксистських концепціях і створена у 20-і роки XІX століття в Радянському Союзі для аналізу і планування адміністративно-командної економіки. Хоча система БНГ багато в чому не відповідала вимогам ринкової економіки, вона справила певний вплив на розвиток СНР, яка отримала поширення у країнах з ринковою економікою.

Для виконання самостійного індивідуального завдання за темою необхідно скористатися фактичними даними статистичного щорічника України (додаток 1) і на основі звітності по національних рахунках визначити динамічні ряди виробництва та розподілу валового внутрішнього продукту за видами економічної діяльності, з виділенням валового випуску із структури витрат кожної галузі.

У статистичному щорічнику України по роках у рамках кожної галузі виділяється розшифровка валової доданої вартості на оплату праці; інші податки за виключенням інших субсидій, що пов’язані з виробництвом; та валовий прибуток і змішаний доход. Це дає можливість визначити структуру ВДВ галузі по доходах, а також розраховувати зарплатоемкість та матеріаломісткість одиниці валового випуску продукції кожної галузі.

При формуванні аналітичної записки до індивідуального завдання необхідно відмітити структурні зміни галузевої класифікації і визначити економічні наслідки цих змін.

У розвинених країнах світу відмічається загальна тенденція зменшення частки сировинних галузей та сільського господарства і значне збільшення частки сфери послуг.

Це вважається прогресивною структурою і веде до підвищення ефективності національної економіки.

Слід відмітити та сконцентрувати увагу на аналізі структурних змін та міжнародній тенденції перерозподілу галузевої структури країн, що розвиваються. Так останні роки нові індустріальні країни (Японія, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур) все в більший мірі  спеціалізуються на складних наукомістких виробництвах з високою якістю продукції і високою кваліфікацією робітників. А найбільш трудомістке виробництво залишається для країн з дешевою робочою силою.

При виконанні розрахунків за відтворювальною структурою національної економіки необхідно особливо звернути увагу на ту сферу господарської системи, яка виражає можливості економічного зростання. Найбільш значими в цій структурі виступають пропорції між споживанням і нагромадженням, а також між елементами основних фондів (додаток 2).

Пропорція споживання і нагромадження є важливою умовою розширеного відтворення в країнах СНГ, де була характерна норма нагромадження 25-30% національного прибутку. В розвинутих країнах ці пропорції нестабільні і залежать від циклічної кон’юнктури. Найбільш вірогідними були розміри нагромадження до 15-20% національного прибутку.

У відтворювальний структурі важливу роль відіграє пропорція між галузями, що виробляють матеріальну продукцію і тими елементами економічної системи, які забезпечують їх функціонування, тобто галузями інфраструктури, яка поділяється на виробничу і невиробничу. Виробнича інфраструктура забезпечує галузі матеріального виробництва транспортом, зв’язком, газо -, енерго -, і водозабезпеченням та інше. Невиробнича – це освіта, медицина та ін. Галузі виробничої інфраструктури мають подвійну дію. З одного боку, без їх розвитку різко знижується ефективність суспільного виробництва. З другого, - елементи цієї інфраструктури не дають швидкого прибутку тим, хто їх інвестує. Тому нерозумна економія на інфраструктурі проявляється на відставанні технічного рівня виробництва, що можливо доказати на фактичних даних щорічника України і розрахунках економічної ефективності.