Франчайзинг як специфічна форма міжнародного бізнесу

Міністерство освіти  України

 Київський національний аВІАЦІЙНИЙ університет

Факультет міжнародних економічних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин і бізнесу

 

 

Курсова робота на тему:

МІЖНАРОДНИЙ ФРАНЧАЙЗИНГОВИЙ БІЗНЕС

 

Студентки:

302 групи 3 курсу 

денного відділення

Мосійчук О.С.

 

Науковий керівник:

К.е.н., доц. Федірко О.А.

 

Київ 2010

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ І. Методологічні засади дослідження міжнародного франчайзингу…………………………………………………….. …………….5

1.1.   Франчайзинг як специфічна форма міжнародного бізнесу……............5

1.2.   Форми і механізми реалізації франчайзингових угод…………………11

РОЗДІЛ ІІ. Франчайзинг в світовій практиці міжнародного бізнесу………………………………………………………………………… …16

2.1.  Особливості і тенденції розвитку франчайзингу у країнах світу…………………………………………………………………………16

2.2.  Аналіз ефективності франчайзингу як форми діяльності ТНК………………………………………………………………………….22

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми і перспективи розвитку франчайзингу в Україні…………………………………………………………………………...26

3.1.  Стан і проблеми розвитку міжнародного франчайзингу в Україні…...26

3.2.  Стратегічні перспективи розвитку франчайзингу в Україні…………..32

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..38

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….41

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………43

 

                                                     ВСТУП

Новий економічний механізм, такий як франчайзинг, в даний час - це єдиний відомий інструмент, що дозволяє підвищити ефективність малого бізнесу, дає можливість об'єднати переваги малого та великого бізнесу, вирішити багато економічних проблем.

Актуальність цієї теми на сьогодні пов’язана з тим, що процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності. Одним з напрямків покращення ринкового становища малих підприємств є робота за договором франчайзингу, сутність якого полягає в наданні однією компанією (франчайзером) права на використання своєї торгової марки, технології, ноу-хау, системи ведення бізнесу іншій компанії чи незалежному підприємцю (франчайзі) на визначених умовах.

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Привабливість франчайзингу для малих підприємств і індивідуальних підприємців надає в розпорядження стабільний дохідний бізнес, а для відомих фірм і компаній - можливість розширити й усталити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити настільки широке поширення франчайзингу як у Європі, так і в Америці.

Поява закону про товарний знак і його продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного знаку під різностороннім контролем і під захистом закону дозволяла власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку франчайзингу в Україні зумовили актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є франчайзинговий бізнес в міжнародних економічних відносинах.

Предмет дослідження – особливості і тенденції розвитку франчайзингового бізнесу в країнах світу та Україні.

Метою курсової роботи є дослідження розвитку та особливостей бізнес-франчайзингу у міжнародних відносинах.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

– дослідити теоретичні основи франчайзингу;

– здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;

– охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Герчикова И. Н., Довгань В.В., Новицький В.Є., Рошкован M., Цірат Г.В. Легенда Е., Цимбал Л.Л., Андрощук Г.О., Суховатий О.В., Городова О.А, Широбокова Н.М., Шкромада В.В., Кошелеві Є.Г., Ляшенко В.І.. Але не всі питання були повністю розкриті, що і дозволяє проводити подальші дослідження цієї сфери.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

РОЗДІЛ І

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ФРАНЧАЙЗИНГУ

Франчайзинг як специфічна форма міжнародного бізнесу

 

Франчайзинг - це система взаємовигідних партнерських відносин підприємств великого та малого бізнесу. Він об'єднує елементи оренди, купівлі-продажу, підряду, представництва, але в цілому залишається самостійною формою договірних відносин господарюючих суб'єктів, що мають статус юридичної особи. Франчайзинг реалізується на основі договору, що укладається між крупним підприємством - франчайзером та дрібним - франчайзі (оператором). При цьому франчайзер (зазвичай велика батьківська компанія) зобов'язується постачати дрібну фірму або бізнесмена, що діють в рамках обумовленій території, своїми товарами, рекламними послугами, відпрацьованими технологіями бізнесу. За це фірма (франчайзі) зобов'язується надати компанії (франчайзеру) послуги в галузі менеджменту та маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати в цю компанію якусь частину свого капіталу. Франчайзі зобов'язується мати ділові контакти виключно з компанією - франчайзером, а також вести бізнес відповідно до її розпоряджень.

Простіше кажучи, франчайзинг є угодою, згідно з якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією. Згідно з визначенням Міжнародної асоціації франчайзингу: "франчайзинг – це система перманентних відносин, що встановлюються між франчайзером і франчайзі, в результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва і маркетинг передаються франчайзі в обмін на взаємне задоволення інтересів" [25].

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес. Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

 В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

 

 

Рис.1 Схема відносин при франчайзингу товару

 

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

 

Рис.2 Схема відносин при виробничому франчайзингу

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

 

 

Рис.3 Схема відносин при франчайзингу бізнес-формату на прикладі АЗС

 

 Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.).

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

Франчайзинг як специфічна форма ведення міжнародного бізнесу, Business format franchising – ґрунтується на тому, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Основними характеристиками франчайзингу бізнес-формату, визнаними більшістю асоціацій франчайзингу різних країн, є:

 1. Підписання контракту (ліцензії) передачі права використання імені, торгової марки, емблеми франчайзера на певній території і протягом певного періоду часу.

 2. Предметом франчайзингу звичайно є певна діяльність (частіше – послуга), перевірена на певному ринку і успішна.

 3. Франчайзинг надає всю концепцію бізнесу у формі "Навчального посібника", приписи якого повинні бути строгим чином дотримані. Франчайзі одержує навчальний посібник тільки після закінчення переговорів і підписання договору франчайзингу.

 4. Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу відповідно до принципів і процедур, описаних в навчальному посібнику. Первинно це здійснюється на курсах навчання, організованих після підписання договору франчайзингу.

 5. Франчайзер забезпечує надання різного роду послуг і підтримку з метою сприяння успіху франчайзі, зокрема:

• допомога в організації бізнесу, зокрема в отриманні необхідного фінансування;

• реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;

• маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і споживчих переваг, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);

• отримання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;

• допомога в отриманні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;

• участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т.д.;

• допомога в організації ефективної системи бухобліку.

 6. Замість одержаної допомоги і послуг, франчайзі зобов'язується виконати наступні види платежів:

• початковий франчайзинговий внесок за вступ до економічної групи і отримання права діяльності на відповідній території;

• роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, встановлена у відсотках від об'єму продажів);

• плата за рекламу (за рекламу, заходи щодо просування торгової марки і франшизи на території франчайзі).

 7. Іноді франчайзі зобов'язується купувати товари, матеріали і устаткування від постачальників рекомендованих франчайзером. У таких випадках франчайзер, як правило, отримує фінансову вигоду з таких операцій і натомість йде на зниження роялті.

 8. Співпраця з франчайзером не повинна обмежувати самостійність франчайзі, оскільки бізнес належить саме останньому. Франчайзі може розпорядитися ним як вважає правильним. Проте у разі продажу діючої франшизи переважне право ухвалювати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі або анулювати повністю франшизу на даній території) [18].

Франчайзинг по суті є бізнес-практикою нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Статистика поширення франчайзингу по всьому світу є переконливим доказом його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному об'ємі роздрібного товарообігу складає 34%, в країнах Західної Європи – 5-12%, а кількість франчайзингових мереж постійно росте.

Франчайзинг, як сучасне економічне явище, реально претендує на універсальну бізнес-практику. Цей метод поєднує досвід, професіоналізм, репутацію і бажання подальшого розвитку франчайзерів і підприємницький талант, амбіцію, бажання працювати і розвиватися франчайзі [19].