2020-01-15
111
Контроль за дотримання антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється Антмонопольним комітетом України. Його правове становище визначене законами "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", “Про захист економічної конкуренції” та "Про Антимонопольний комітет України", а процесуальна діяльність щодо розгляду справ регламен-згаданими раніше Тимчасовими правилами розгляду про порушення антимонопольного законодавства України.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Створення в Україні органу захисту економічної конкуренції вперше було передбачено Законом України "Про обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятим 18 лютого 1992 року. Практична робота Антимонопольного комітету була започаткована в жовтні того ж року із призначенням першого Голови Комітету Олександра Завади. Діяльність АМКУ як колегіального органа розпочалася після прийняття 26 листопада 1993 року Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та призначення у наступному місяці першого складу Комітету з дев’яти державних уповноважених. З появою протягом 1994-1995 років територіальних відділень АМКУ в усіх областях, містах Києві та Севастополі розбудову системи органів Комітету було в основному завершено.
Особливістю роботи Комітету на етапі становлення, що охоплює 1994-1996 роки, було те, що поряд із звичайною для органів захисту конкуренції правозастосовчою діяльністю він активно працював над проведенням масштабної демонополізації економіки, а також забезпечував створення принципово нової для України нормативної та методичної бази розвитку та захисту конкуренції. Зокрема, саме Комітетом було ініційовано і в основному розроблено Державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції на 1993-1995 роки, схвалену Верховною Радою України 21 грудня 1993 року. Ним же було розроблено практично нову редакцію Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", прийнятий 7 червня 1996 року, низку нормативно-правових документів, що забезпечили контроль за дотриманням антимонопольних вимог у процесі приватизації, при прийнятті рішень органами влади та управління, заклали підвалини організаційно-правових механізмів запобігання монополізації товарних ринків у процесі економічної концентрації.
Наступні чотири роки стали етапом напрацювання досвіду практичного застосування антимонопольного законодавства. Зусилля Комітету у цей час спрямовувалися насамперед на виявлення та припинення зловживань монопольним становищем і дискримінації суб’єктів господарювання органами влади та управління, контроль за економічною концентрацією, особливо – недопущенні перетворення державних монополій на приватні у процесі масової приватизації, опрацювання проектів законодавчих і нормативних актів, що могли так або інакше позначитися на конкуренції. Зокрема, Антимонопольний комітет взяв участь у понад 2 тисячах заходів із демонополізації, здебільшого ініційованих ним, внаслідок яких на ринок додатково вступили 7100 суб’єктів господарювання. Було не допущено перетворення на приватні без розукрупнення близько 1400 монопольних утворень, унаслідок реструктуризації монопольних утворень у процесі приватизації створено понад 2100 нових суб’єктів господарювання. Протягом 1994-2001 років органами Антимонопольного комітету було виявлено та припинено близько 4000 зловживань монопольним становищем на ринку, близько 2500 випадків дискримінації суб’єктів господарювання державними органами. Розвитку конкуренції на ринках України, захисту прав самих широких кіл споживачів сприяли, наприклад, припинення практики тарифної дискримінації приватних підприємств порівняно з державними, обмеження поборів на так званий "розвиток" підприємств залізниці та зв’язку, припинення численних випадків неправомірних заборон і обмежень на міжрегіональну реалізацію товарів, зменшення у декілька разів вартості послуг з приймання житлово-комунальних платежів від населення, здешевлення майже на третину вартості послуг з установлення газових лічильників у половині областей України. В цілому реальні фінансові наслідки припинення порушень антимонопольного законодавства (сплачені порушниками санкції, повернуті ними кошті та попереджені втрати підприємців і споживачів) за цей час склали майже 106 мільйонів гривень.
Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність
відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР), цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. (Частина перша статті 5 в редакції Закону № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003)
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1907-III (1907-14) від 13.07.2000, № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003).
Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Один з державних уповноважених Антимонопольного комітету України за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. (Частина перша статті 12 із
змінами, внесеними згідно із Законами № 1907-III (1907-14) від 13.07.2000, № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003).
Повноваження територіальних відділень Антимонопольного
комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом. (Частина друга статті 12 в редакції Закону № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003)
Територіальне відділення Антимонопольного комітету України
очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення. (Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003).
Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням (Частина статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-III (2921-14) від 10.01.2002).
Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (Статтю 6 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003).
У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;
4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;
8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;
9) залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;
10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;
11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;
13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;
14) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;
15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;
17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;
18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Види кодових систем
Створення комп’ютерних інформаційних систем міжнародного бізнесу значною мірою визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль через те, що вони є засобами, які забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.
Класифікація та кодування — дві невід’ємні частини одного процесу переведення різноманітної інформації з природної мови на стандартизовану, тобто впорядкування і взаємоув’язка різних інформаційних повідомлень.
Кодування товарів — технічний прийом, який дозволяє уявити об’єкт, що класифікується, у вигляді знаку або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою. Мета кодування товару – систематизація об’єктів шляхом ідентифікації, ранжирування і присвоєння умовного позначення (коду), за яким можна знайти і розпізнати будь-який об’єкт серед багатьох інших. Код — система умовних символів, які застосовують для передачі повідомлень каналами зв’язку, включаючи комп’ютерні канали. Сукупність правил і методів кодування класифікаційних групувань і об’єктів класифіка ції заданої кількості називається системою кодування.
Кодова система класифікації створюється для того, щоб подати інформацію у зручній для її збору формі, передачі та опрацювання форми з метою пристосування закодованої інформації до опрацювання на комп’ютері. Код має свою структуру — умовне позначення складу і послідовності розміщення знаків у ньому, яка складається з таких елементів: алфавіту, підстави, розряду і довжини. Розрізняють цифровий, буквений, буквено-цифровий і штриховий алфавіт коду. Кодуванню підлягають товари, підприємства, організації, країни світу і території, установи, митниці й митні режими, валюти країн, види транспорту тощо.
Штрихове кодування інформації - це система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між ними. Переваги цього методу полягають у забезпеченні підвищеної точності техніко-економічної інформації та збільшенні швидкості її обробки. Носієм інформації в штрих-кодах є відносна ширина темних і світлих смуг. У структурі коду штрихи позначаються цифрою "1", а проміжки - "0". Інформацію зчитує світловий промінь. Штрихи поглинають світло, а проміжки його відбивають. У такий спосіб світловий промінь трансформується в електричні імпульси, придатні для сприймання відповідними засобами обчислювальної техніки. Існують міжнародні, національні та локальні коди.
Розрізняють наступні види кодових систем:
1. Західнонімецька система BAN.
2. Європейська система EAN.
3. Американська система UPC.
4. Японська система Carla Code.
Західнонімецька система BAN. Ця система введена в ФРН у 1968 році і є вдосконаленою формою колишньої ідентифікації. Символ коду складається з 8 цифр:
1,2 цифра містять інформацію про вид товару,
3 - номер товарної групи;
4 - номер асортиментної групи;
5,6,7 - порядковий номер товару;
8- номер проби.
ХХ Х Х ХХХ Х
У такому вигляді BAN застосовується тільки для позначення споживчих товарів.
Систему EAN прийнято 1977 року. Складається з цифрових та штрихових позначень, які нараховують 8 або 13 цифр:
1,2,3 (або 1,2) - країна-виробник;
4,5,6,7 (або 3,4,5) - номер виробника;
8,9,10,11,12 (або 6,7) - номер асортименту;
13 (або 8) - контрольний індекс.
Система EAN базується на трьох основних технологіях:
Ідентифікаційні номери (коди EAN) ідентифікують товари, послуги і розташування та слугують як ключі доступу до інформації;
Штрихові коди EAN дозволяють автоматизувати введення, відображення та зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно товарів.
Стандарт EAN для EDI-EANCOM забезпечує електронний обмін даними (документами) між діловими партнерами в стандартизованому форматі.
Коди EAN
00-13 США і Канада 626 Іран
20-29 Внутрішнє застосування 64 Фінляндія
30-37 Франція 690-692 Китай
380 Болгарія 70 Норвегія
383 Словенія 729 Ізраїль
385 Хорватія 740-745 Гватемала, Сальвадор,
387 Боснія-Герцоговина Гондурас, Нікарагуа,
400-440 ФРН Коста-Ріка, Панама
45-49 Японія 750 Мексика
460-469 Росія 759 Венесуела
471 Тайвань 76 Швейцарія
474 Естонія 770 Колумбія
475 Латвія 773 Уругвай
477 Литва 775 Перу
480 Філіппіни 777 Болівія
482 Україна 779 Аргентина
484 Молдова 780 Чилі
485 Вірменія 784 Парагвай
486 Грузія 786 Еквадор
487 Казахстан 789 Бразилія
489 Гонконг 80-83 Італія
50 Великобританія 84 Іспанія
520 Греція 850 Куба
528 Ліван 858 Словаччина
529 Кіпр 859 Чехія
531 Македонія 860 Югославія
535 Мальта 869 Туреччина
539 Ірландія 87 Нідерланди
54 Бельгія та Люксембург 880 Південна Корея
560 Португалія 885 Таїланд
569 Ісландія 888 Сінгапур
57 Данія 890 Індія
590 Польща 893 В'єтнам
594 Румунія 899 Індонезія
599 Угорщина 90-91 Австрія
600-601 ПАР 94 Нова Зеландія
611 Марокко 977 Періодичні видання (ISSN)
613 Алжир 978-979 Книжки (ISBN)
622 Єгипет 980 Квитанції
625 Йорданія 99 Купони
Систему UРC введено у США і Канаді у 1973 році і була пристосована до системи роздрібної торгівлі. Символ коду позначається 12 цифрами, так як префікс країн у цій системі завжди складається з 2-х цифр. Кожне число утворюється двома світлими пропусками. Ширина між ними вимірюється за допомогою сканера.
Символ коду UPC складається з 2-х частин - лівої і правої. Кожна частина має форму прямокутника. Елементи лівої частини являють собою дзеркальне відображення правою. Світла смуга означає 0, темна - 1. Прочитання символу відбувається за допомогою руху променя світла фотоелемента, який повинен бути спрямований під кутом 180°, щоб охопити обидві сторони символу.
Код UPC буває 3-х видів:
- UPC - A - містить 11 інформаційних та 1 контрольний знак. Призначений для кодування продовольчих і непродовольчих товарів, продаються через супермаркети
- UPC - D - призначений для кодування непродовольчих товарів. Кодується будь-яка інформація.
- UPC - E - має 6 знаків поширений і є половиною версією UPC - A. Застосовується для кодування товарів малими геометричними розмірами.
Система Carla-Code - ця нова система кодування, введена в Японії в 1987 році і являє собою графічний рік. Він складається з 10 великих квадратів, кожен з яких поділений на менші однакові величини, їм приписуються конкретні цифри - 1,2,4,8. Ця система більш проста у застосуванні. Вона містить великий обсяг інформації, причому пристрій для її розшифровки дешевше і ефективніше при непарному шрифті. Її можна прочитати при перекручуванні квадрата до 1 мм. Дана система застосовується тільки в Японії, оскільки не отримала поширення в інших країнах.
