Суть функції і умови формування ринку

Ринок не може існувати без системи підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, цінних паперів і робочої сили, тобто ринкової інфраструктури.

Ринок — це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва та обігу
Проте коли йдеться про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що обмін може відбуватися й у неринковій формі (наприклад, бартер), тому поняття ринку передбачає, що обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, яка відображується у ціні. Інакше кажучи, ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага политу і пропозиції,
відбувається координація різноманітної діяльності людей через систему цін.

Функції ринку

Регулююча функція ринку передбачає постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найраціональніше використовує чинники виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації та стимулювання праці, управління.

Ринок робить економіку одним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), зокрема зовнішньоекономічних. У цьому виявляється його інтегруюча функцій.

Умови формування ринку
Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні
умови. До них належать:
наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різних власників — індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних;
еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допомоги, пільг;
конкуренція, яка надає усім господарюючим суб'єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, постачальників, контрагентів, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб'єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
реальна інформація про ринок і його суб'єктів.

Попит і пропозиція ринкова рівновага

Попит – це кількість товарів, яку споживачі спроможні купити за певними цінами протягом певного періоду часу.

Закон попиту: при зниженні ціни на одиницю продукції у споживачів виникає бажання купити її в більшій кількості і навпаки – підвищення ціни викликає скорочення попиту.

Нецінові фактори попиту:

1. зміна уподобань

2. зміна числа покупців

3. зміна доходів звичайних споживачів товару

4. зміна цін на пов’язані товари

5. зміна очікувань

6. Пропозиція – це кількість товарів, яку фірми згодні продати за певним рівнем цін протягом певного періоду часу.

7. 1.Закон пропозиції: із зростанням ціни на товар фірми згодні продати його в більшій кількості і навпаки – із зниженням ціни кількість товарів, яку пропонують для продажу зменшується.

Нецінові фактори пропозиції:

1. зміна цін на сировину (ресурси)

2. кількість продавців на певному ринку

3. зміна рівня технології виробництва

4. державне вручання (податки, дотації)

5. ціни на інші товари

6. очікування (ефекти очікувань)

7. Стан ринкової рівноваги визначається шляхом співставлення попиту і пропозиції.

8. Ринкова рівновага – це такий стан ринку, коли попит на товар дорівнює його пропозиції, тобто, продавці і покупці товару дійшли до компромісного рішення щодо ціни товару(згодні з нею

Рівноважна ціна – ціна, при якій попит і пропозиція співпадають. Це єдина стійка ціна на даному ринку, хоча вона може змінюватися під впливом різноманітних нецінових чинників

Конкуренція та її значення типи конкуренції

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Існують і інші визначення конкуренції. Наприклад, конкуренція - економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг за задоволення своїх інтересів, пов`язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам

Конкуренція має важливе значення в житті суспільства. Вона стимулює діяльність самостійних господарських одиниць. Через конкуренцію товаровиробники в певній мірі контролюють один одного. Їх боротьба за споживача призводить до зниження цін, зменшення витрат виробництва, поліпшення якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу

В сучасних умовах конкуренція виступає як важливий засіб розвитку виробництва. Багато економістів пов`язують з нею підвищення ефективності виробництва. Саме конкуренція змушує фірми впроваджувати досягнення науки і техніки, удосконалювати технологію виробництва.

Види конкуренції

 

Існує чотири можливі конкурентні структури, що визначають собою вид ринку:

1. Чиста (або досконала, вільна) конкуренція

2. Монополістична конкуренція

3. Олігополія

4. Чиста (абсолютна) монополія

Ринок, на якому переважає чиста конкуренція, складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту, наприклад, пшениці, міді, цінних паперів. Жоден окремий покупець або продавець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін товару.

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, які заключають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, але ці відмінності, якщо вони є, дуже незначні.

Ринок олігополії (олігополістична конкуренція) складається з невеликого числа продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного. Товари можуть бути схожими (сталь, алюміній), а можуть бути і несхожими (автомобілі, персональні комп`ютери). Невелике число продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок. Кожен продавець чутливо реагує на стратегію і дії конкурентів.

При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація (наприклад, поштове відомство), приватна регульована монополія, або приватна нерегульована монополія.

Монополізм вплив.

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

23. Структура ринку - спосіб організації ринку, який надає найбільший вплив на поведінку фірм і споживачів

Класифікація ринків:

1. За регіональним розміщенням

- місцевий ринок.

- національний

- світовий                                                

2.за суб’єктами товарного обігу

- оптовий ринок

- роздрібний

3. За характером власності

- приватний ринок

- державний

- колективний

4.відповідність ринку чинному законодавству

- офіційний ринок

- тіньовий

24. Функції ринку:

· регулююча функція - остаточне обсягу виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів та послуг.;

· ціноутворююча функція - остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності у вартість;

· функція санації - очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки;

· Інформаційна інформує суспільство про стан економіки окремих галузей і всього народного господарства

· Стимулююча спонукає виробника представити ринку ті товари, які потрібні покупцям

· Утворююча створення нових прогресивних товарів, потрібних суспільству

· Посередницька налагодження товаропровідної мережі.

28. Витрати виробництва. Їх суть та класифікація
Витрати виробництва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ, що набувають на ринку вартісної форми.
Класифікація:
Постійні витрати — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє.
Змінні витрати — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва.
Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.
Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.
Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.
Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.
Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів.
Граничні витрати — витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином.
Суть витрат: У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є для багатьох дарунком природи.