Із вихідної системи (1.2.1) шляхом еквівалентних перетворень переходимо до системи виду:
(1.3.1)
Ітераційний процес, який визначається формулами
,
можна почати, задав початкове приближення . Достатньою умовою збіжності ітераційного процесу є одно з двох умов:
чи .
Розпишемо першу умову:
при
при .
Розпишемо другу умову:
при
при .
Розглянемо один із способів приведення системи (1.2.1) до виду (1.3.1), допустиме збіжній ітерації.
Нехай задана система другого порядку виду:
.
Потрібно привести її до виду:
.
Множимо перше рівняння системи на невідому постійну , друге - на , потім додаємо їх і добавляємо в обидві частини рівняння . Отримаємо перше рівняння перетвореної системи
де .
Далі, помножимо перше рівняння системи на невідому сталу , друге - на , потім додамо їх і добавляємо в обидві частини рівняння . Тоді друге рівняння перетвореної системи буде мати вид
де .
Невідомі сталі визначимо з допустимі умови збіжності
|
|
и .
Запишемо ці умови більш детально:
Припустимо, що вирази під знаком модуля дорівнюють нулю, і отримаємо систему з чотирьох рівнянь з чотирма невідомими для визначення сталих :
.
При такому виборі параметрів умови збіжності будуть дотримані, якщо часткові похідні функцій і будуть змінюватись не дуже швидко в околі точки .
Щоб розв’язати систему, потрібно задати початкове приближення и обчислити значення похідних і , в цій точці. Обчислення здійснюється на кожному кроці ітерацій, при цьому , , .
Метод простих ітерацій є найбільш універсальним і простим для реалізації на ЭОМ. Якщо система має великий порядок, то застосування даного метода, який має повільну швидкість збіжності, не рекомендується. В цьому випадку, використовують метод Ньютона, який має швидшу збіжність.