2020-01-15
151
Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.
Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.
Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.
У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.
Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).
При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:
1) наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;
2) уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;
3) наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;
4) освіту, досвід та імідж керівництва;
5) дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;
6) вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;
7) внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;
8) рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;
9) плинність кадрів на ключових посадах.
Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується [26]
Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:
¾ рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;
¾ конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;
¾ якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;
¾ величина ринкового сегмента, який належить підприємству;
¾ управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);
¾ основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;
¾ наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);
¾ залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;
¾ рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;
¾ наявність ефективної системи логістики на підприємстві.
¾ Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.
З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, - прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.
Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:
¾ ліквідності та платоспроможності;
¾ які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
¾ прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
¾ оборотності.
Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об’єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.
Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.
Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п. Розглянемо детальніше деякі з них.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах [30, 12].
У світовій практиці застосовуються групи таких коефіцієнтів:
1) коефіцієнт заборгованості;
2) коефіцієнт ліквідності;
3) період індексації дебіторської заборгованості;
4) тривалість обороту запасів;
5) коефіцієнт прибутковості витрат;
6) окупність активів.
Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.
Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може дати комплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможності передбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв'язку з цим метод доцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.
Таблиця 9.1
Аналіз кредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою фінансових коефіцієнтів за 2008-2009 роки тис. грн.
| Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
| Коефіцієнт заборгованості | 0,086 | 0, 201 | 0,115 |
| Коефіцієнт ліквідності | 3,766 | 2,597 | - 1,169 |
| Період індексації дебіторської заборгованості | 21 | 34 | 13 |
| Тривалість обороту запасів | 42 | 73 | 31 |
| Коефіцієнт прибутковості витрат | 0,2 | - 0,025 | - 0,225 |
| Окупність активів | 0,029 | - 0,271 | - 0,3 |
Коефіцієнт заборгованості зріс на 0,115 в зв’язку із збільшенням суми зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності зменшився на 1,169, що пов’язане із непропорційним збільшенням оборотних активів і поточних зобов’язань. Коефіцієнт прибутковості витрат в 2009 році зменшився на 0,225. Окупність активів в поточному році зменшилася на 0,3, тобто підприємство в 2009 році не може забезпечити окупність активів за рахунок чистого прибутку.
У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють "логіку звіту", правильність розрахованих коефіцієнтів.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.
Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.
Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).
Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість - кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.
На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:
¾ I клас - 0,75;
¾ II клас - 0,30;
¾ III клас - 0,25;
¾ IV,V клас - 0,2;
¾ VI клас - 0,15.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.
Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.
Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.
Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.
Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:
1. Надійність постачальників.
2. Диверсифікованість постачальників.
3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).
4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.
5. Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).
6. Чинники екології.
7. Мода на сировину і матеріали.
8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).
9. Відповідність транспортування характеру вантажу.
10. Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.
Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.[9].
Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.
Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:
Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:
розрахунок індексу кредитоспроможності;
використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
прогнозування показників платоспроможності.
Таблиця 9.2
Аналіз кредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою прогнозної моделі за 2008-2009 роки тис. грн.
| Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
| Коефіцієнт Бівера | - 0,227 | - 1,553 | - 1,78 |
| Рентабельність активів | 2,9 | - 27,1 | - 30 |
| Коефіцієнт фінансового лівериджу | 0,2 | 0, 19 | - 0,01 |
| Коефіцієнт покриття активів ВОК | 0,482 | 1,606 | 1,124 |
| Коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами | 2,597 | 1,084 | - 1,513 |
Коефіцієнт Бівера свідчить про неспроможність підприємства погасити зобов’язання перед кредиторами. Коефіцієнт фінансового лівериджу зменшився на 0,01 і загалом характеризує частку ПК, що забезпечена власним капіталом. Також зменшився на 1,513 коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами, проте завод все ще може покривати короткострокових зобов’язань оборотними активами.
В Україні НБУ розробляє для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками самостійно на підставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо. Позичальник має мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе.
НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників оформляється окремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.
Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.
Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти ліквідності; грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці й галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника історію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо.
Таблиця 9.3
Аналіз кредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою прогнозної моделі за 2008-2009 роки тис. грн.
| Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,905 | 0,005 | - 0,9 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,639 | 0,114 | - 1,525 |
| Коефіцієнт загальної ліквідності | 2,6 | 1,08 | - 1,52 |
| Коефіцієнт маневреності | 0,259 | 0,016 | - 0,243 |
| Коефіцієнт фінансової незалежності | 0,833 | 0,841 | 0,008 |
| Рентабельність активів, % | 2,9 | -27,1 | - 30 |
| Рентабельність продажу, % | 2 | -37,7 | - 39,7 |
Дані коефіцієнта абсолютної та швидкої ліквідності відхиляються в досліджуваних роках: в першому перевищує нормативне значення, а в 2009 занижене. При чому зміни складають відповідно 99,45% і 93,04%. Дані 008 року свідчать про надмірну суму коштів на рахунках, які використовуються неефективно, оскільки не перебувають в обороті.
Через збитковість, рентабельність досягла від`ємного значення, зменшившись на 100 %.
Згідно з рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів:
клас “А” - фінансова діяльність позичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;
клас “Б” - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу;
клас “В” - фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені;
клас “Г” - фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою;
клас “Д” - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично нульова.
Виходячи з опису, слід зазначити, що ЧМОЗ підпадає під категорію Г, де фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою
Тобто, реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківської діяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.
Для функцiонування i розвитку в умовах внутрiшнього i зовнішнього середовища, якi iстотно змiнюються, пiдприємство повинно володiти гнучкою структурою фiнансових ресурсiв i при необхiдностi мати можливiсть залучати позичковi кошти, тобто бути кредитоспроможними.
Кредитоспроможним є пiдприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсiв i здатне своєчасно повернути одержану позику з виплатою належних вiдсоткiв за рахунок прибутку та iнших фiнансових ресурсiв.
Збiльшення обсягу прибутку i позитивна динамiка рентабельності сприятливо впливають на фiнансовий стан пiдприємства, пiдвищують його фiнансову стiйкiсть i кредитоспроможнiсть.
Аналіз кредитоспроможності підприємства дозволяє встановити основні причини незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності. Основними з них є: наявність дебіторської заборгованості, в т. ч. невиправданої; порушення зобов'язань перед клієнтами, нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів; низька ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності обігових коштів.
