Залежно від агрегатного стану пального та окисника розрізняють три види горіння:
ГОМОГЕННЕ ГОРІННЯ газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;
ГЕТЕРОГЕННЕ ГОРІННЯ твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;
ГОРІННЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН ТА ПОРОХІВ.
Горіння рідких горючих речовин в рідких окисниках є різновидом гетерогенного горіння.
За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на:
ДЕФЛАГРАЦІЙНЕ – швидкість полум’я в межах декількох м·с-1;
ВИБУХОВЕ – швидкість полум’я до сотень м·с-1;
ДЕТОНАЦІЙНЕ – поширюється із надзвуковими швидкостями порядку тисяч м·с-1.
Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.
ЛАМІНАРНЕ горіння характеризується пошаровим поширенням фронту полум’я по свіжій горючій суміші, ТУРБУЛЕНТНЕ – змішуванням шарів потоку.
Як нам уже відомо, в процесі горіння утворюються продукти горіння. Крім диму, до них належать:
САЖА – тонкодисперсний аморфний вуглецевий залишок, що утворюється під час неповного згоряння;
|
|
ЗОЛА – неорганічні залишки після повного згоряння;
ШЛАК (ЖУЖІЛЬ) – твердий агломерат залишків часткового або повного плавлення матеріалу як результат його повного або неповного згоряння.
Залежно від видів горіння визначаються й типи пожеж (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Типи та умови пожежі
Найменування | Температура, що спостерігається, °С |
Тління Окиснюючий безполуменевий терморозклад Безполуменевий піроліз Полуменеве горіння, що розвивається Полуменеве горіння, що повністю розвинулось при низькій швидкості газообміну Розвинене полуменеве горіння при високій швидкості газообміну | 100 і більше до 500 1000 400–600 600–1000 600–1000 |
Етапи розвитку пожежі розглянемо на прикладах пожежі у звичайному приміщенні:
I етап пожежі – перетворення загоряння в пожежу, тривалість – 1–3 хв.
II етап пожежі – зростання зони горіння – 5–6 хв.
III етап пожежі – бурхливий процес горіння, температура всередині приміщення досягає 250–300 °С, починається об’ємний розвиток пожежі, коли полум’я заповнює весь об’єм приміщення і поширення полум’я проходить вже не по поверхні, а дистанційно – через розриви. Руйнування засклення. Тривалість – 6–9 хв.
IV етап – як результат руйнування засклення, приплив свіжого повітря різко сприяє розвитку пожежі. Температура всередині приміщення підвищується з 500–600 °С до 800–900 °С. Швидкість вигоряння максимальна. Тривалість – 9–12 хв.
Рис. 2.4. Зони пожежі
V етап – стабілізація пожежі на 20–25 хв від початку горіння.
VI етап – зниження інтенсивності горіння.
Протягом перших двох етапів проходить лінійне поширення вогню. Тому дуже важливо в цей час викликати пожежні підрозділи та вжити заходів щодо гасіння пожежі до початку етапу її бурхливого зростання.
|
|
Активна ділянка пожежі включає в себе чотири зони (рис. 2.5).
ЗОНА ГОРІННЯ – частина простору, в якій безпосередньо відбувається горіння. Вона може обмежуватися огороджувальними конструкціями будівель, споруд, приміщень, стінками технологічного устаткування.
ЗОНА ТЕПЛОВОГО ВПЛИВУ – прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами. Межі даної зони визначаються гранично допустимими значеннями теплових потоків і температур для людини, конструкцій та горючих матеріалів. Теплопередача в навколишнє середовище здійснюється способами конвекції, теплового випромінювання та теплопровідністю.
ЗОНА ЗАДИМЛЕННЯ – простір, суміжний з зоною горіння, в якому можливе розповсюдження продуктів горіння.
ЗОНА ТОКСИЧНОСТІ – об’єм простору, заповнений димовими газами, що вміщують токсичні продукти горіння в концентраціях, небезпечних для життя та здоров’я людей.
Під час пожежі зони знаходяться в стані постійного динамічного переміщення та перекривають одна одну.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі поділяються за ГОСТ 27331-87 на відповідні класи та підкласи, що наведені на рис. 2.6 (див. с. 30).