2020-01-14
92
Вважається, що нормальний (природний) рівень безробіття є величиною змінюваною. Він змінюється під впливом рівня добробуту домогосподарств, застосованих у підприємницькому секторі технологій, урядової політики тощо. Зокрема, прийнято вважати, що наприкінці 60-х років природний рівень безробіття становив близько 5%, а у 80-х роках зріс до 5,5-6% від загального числа працездатних.
Як існування неприродного безробіття визначає стан економіки, макроекономічну рівновагу? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо зв’язок: безробіття - реальний ВНП (сукупна пропозиція).
Вважається, що перевищення безробіттям природного рівня спричиняє певну втрату ВНП:
= -
У вищенаведеній формулі складність для розрахунку може становити лише визначення потенційного (природного) ВНП. Останній визначається так:
|
|
|
|
|
|
|
Перший множник для розрахунку потенційного рівня безробіття
означає: у формулі закладено, що нормальним (природним) рівнем є 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%).
Непрямий (обернений) зв’язок між відхиленням безробіття від природного рівня і відхиленням реального ВНП від природного був визначений Артуром Оукеном. Суть розкритого ним зв’язку можна сформулювати так: 1% пункт відхилення безробіття від природного рівня (6%) означає відхилення реального ВНП від потенційного на 2,5%-их пункти.
Рівень
безро-
біття
%
8
6
4
2
90 95 100
ВНП нормальний/ ВНП потенційний %
Відповідно до цього закону, якщо безробіття встановилося на рівні 8%, тобто перевищило природний рівень на 2 природні пункти
(8%-6%=2%), тобто реальний ВНП відхилився від потенційного на 5 процентних пункти (2,5 х 2 = 5)
