Обстеження населення та їх класифікація

Обстеження населення бувають разовими, одночасними, періодичними або поточними і являють собою регулярне опитування тієї самої вибірки або тих самих людей. Прикладом такого опитування можуть бути бюджетні обстеження у країнах СНД. Останнім часом дістали поширення обстеження населення за однаковою або схожою методикою та програмою в різних країнах.

Обстеження населення можуть охоплювати контингент від десятків тисяч до кількох сотень опитуваних. Розміри вибірки залежать від цілей програми, кількості груп населення або територій, щодо яких отримують дані. Тематика обстежень населення є різноманітною. Поряд з отриманням інформації про демографічні події часто вивчають установки, мотивацію або ставлення населення до певної демографічної проблеми, наприклад думку жінок про оптимальну кількість дітей у сім'ї.

Особливе значення мають анамнестичні обстеження, які являють собою одномоментні опитування населення для встановлення інтенсивності й динаміки демографічних подій у минулому. Анамнестичні обстеження почали застосовувати в перші роки радянської влади в низці експедиційних демографічних опитувань Малих народів — калмиків, аварців тощо. їх використовували й при вивченні демографічної поведінки населення у процесі колек­тивізації сільського господарства та індустріалізації країни у 30-ті роки, при дослідженні санітарних наслідків Великої Вітчизняної війни в Криму, при аналізі демографічних аспектів переселень за умов Крайньої Півночі. До найбільших анамнестичних обстежень належать дослідження демографічних процесів у селах Закавказзя (1940 і 1947 роки), вивчення народжуваності та дитячої смертності у сільській місцевості Узбекистану (1962 рік). 1960 року Інститут організації охорони здоров'я та історії медицини імені М.О.Семашка провів анамнестичне обстеження з метою вивчення шлюбної народжуваності у залежності від умов доходу сім'ї, соціального статусу та житлових умов.

За типом анамнестичних обстежень збирають дані про народжуваність, шлюби та розлучення в одночасних обстеженнях сімей робітників, службовців і колгоспників, що їх проводять статистичні органи від 1967 року (починаючи з 1972 року — кожні три роки).

Поточний облік демографічних подій або поточний облік природного руху населення.

Цей облік населення полягає у збиранні відомостей про випадки народжень, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Кожна з цих демографічних подій має правове значення, а тому підпадає під спостереження при їх юридичному оформленні — реєстрації або запису актів громадянського стану в містах і районних центрах відділами (бюро) ЗАГСу, а в сільській місцевості і селищах — виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів.

Опрацювання матеріалів поточного обліку демографічних подій полягає в підрахунку кількості подій з групуванням їх за кожною з реєстрованих ознак або їх поєднанням. Система цих групувань утворює програму опрацювання даних поточного обліку демографічних подій. Опрацювання охоплює переважно ті ознаки, які мають значення для демографічного аналізу. Дані опрацювання поточного обліку демографічних подій публікують у спеціальних статистичних збірниках, видаваних Міністерством статистики України: "Природний рух населення в Україні в 1986-1990 роках", "Смертність населення України за причинами смерті в 1986-1990 рр.", "Населення України, 1993 рік", "Народне господарство України у 1994 році" та ін.

Поточний облік міграції.

Поточний облік міграції організують органи внутрішніх справ. Він ґрунтується на документах прописки й виписки населення. При прописуванні або виписуванні складають для адресно-довідкової служби аркуші прибуття й вибуття та талони статистичного обліку до них. Поточний облік міграції ведуть на підставі статистичного опрацювання цих талонів, які заповнюють на осіб та членів їх сім'ї, прибулих або вибулих на термін більш ніж півтора місяці. Вони можуть приїхати або виїхати на постійне замешкання, на роботу або навчання, у відрядження. Поточний облік міграції не охоплює пересування екскурсантів, туристів, осіб, що змінюють місце замешкання в межах населеного пункту або тих, хто переїхав із села в село в межах адміністративного району. По заповненні талони передають в органи державної статистики для подальшого опрацювання.

Дані талонів статистичного обліку опрацьовують за короткою програмою щоквартально, а за повною — 1 раз на рік. Коротка програма опрацювання талонів забезпечує отримання інформації про чисельність прибулих та вибулих за кожний місяць кварталу, що необхідно для виявлення сезонного характеру міграції населення. Опрацювання талонів за повною програмою дозволяє отримати дані про напрямки міграції та структуру її потоків (міжнародна, міжрайонна, внутрішньорайонна, міжобласна, внутрішньообласна та інші різновиди міграції), про віковий та статевий склад мігрантів, причини їх прибуття або вибуття, про етнічний склад мігрантів.

При спеціальних вибіркових обстеженнях міграції населення крім параметрів, що характеризують мігрантів, враховують умови їх життя в місцях в'їзду та виїзду, потенційну міграцію та умови приживаності новоселів у місцях вселення, мотивацію та установки мігрантів.

Реєстр населення.

Одним з різновидів поточного обліку населення є реєстри. Вони являють собою поіменні й регулярно оновлюванні переліки мешканців, використовувані для цілей адміністративного обліку населення. У низці країн реєстри населення ведуть у вигляді списків, книг і картотек. Останні від середини XX сторіччя часто зберігають у пам'яті ЕОМ. Такі картотеки охоплюють окремих осіб, хатні господарства або сім'ї за найменшими адміністративно-територіальними одиницями — населений пункт, община, муніципалітет, парафія тощо. Вони призначені для отримання в поточному порядку або періодично індивідуальних відомостей про мешканців конкретної адміністративно-територіальної одиниці або про чисельність і склад її населення та про зміни в них. Вміщену в них інформацію використовують для складання списків платників податків за різновидами місцевого та державного оподаткування, військовозобов'язаних, політичних (партійних) та адміністративних виборчих списків тощо.

Правила ведення реєстрів населення достатньо складні, тому цей спосіб обліку вживаний до категорії юридичного населення в країнах з невеликою чисельністю жителів і територією, з порівняно високою загальною культурою населення. Правила, обов'язкові для дотримання на всій території країни, передбачають участь кожного її мешканця в процедурі реєстрації населення в одній з общин (муніципалітеті, парафії). Він зобов'язаний повідомляти про всі випадки зміни місця постійного замешкання та про всі події, які підлягають юридичному оформленню в органах реєстрації актів громадянського стану.

Реєстри населення постійно оновлюють: у картках осіб, що постійно мешкають на конкретній території, роблять доповнення про народження дитини, всиновлення, укладання шлюбу, припинення шлюбу в результаті розлучення або смерті когось із членів подружжя, зміну заняття або стану в занятті, зміну рівня освіти, прізвища, імені або місця замешкання.

Правила ведення реєстрів населення передбачають строге дотримання принципів персоніфікації та конфіденційності інформації; обов'язкову коопе­рацію органів, які здійснюють реєстрацію актів громадянського стану, та органів, які ведуть реєстри населення; щорічну перевірку точності вміщених у реєстрах населення відомостей за допомоги спеціальних обстежень, а також за допомоги матеріалів переписів населення.

Картку заповнюють і на прибулих з-за кордону, котрі раніше не проживали в країні. Картки ж померлих та тих, хто виїхав на постійне замешкання за межі країни, зберігають в архіві. В Україні реєстр населення відсутній.