Психологічне консультування безробітних

В умовах ринкових відносин та міграції трудових ресурсів, що існують на ринку робочої сили, гостро стоїть питання щодо організації та створення психологічного захисту безробітних. Однією з форм такого захисту може бути психологічне консультування безробітних.

Психологічне консультування безробітних – один з методів надання психологічної допомоги відвідувачам центру зайнятості. Психологічне консультування безробітних передбачає особистісно-орієнтоване спілкування психолога з безробітним, під час якого здійснюється загальне орієнтування в його особистісних особливостях та його проблемі, встановлюється і підтримується партнерський стиль спілкування психолога із безробітним, надається психологічна допомога у відповідності з потребами та проблемами безробітного.

Психолог-консультант зобов'язаний визначитись з проблематикою, над якою він працюватиме у межах психологічного консультування. Серед проблем, що є найбільш актуальними для безробітних, можна зазначити такі як – психологічні аспекти пошуку роботи, стресові стани, що пов'язані з безробіттям – зневіреність у власних можливостях та невдоволеність собою, що є результатом втрати попередньої та неможливості отримання нової роботи, інше.

Як правило, для відвідувачів психолога-консультанта характерні:

– відчуття надмірної тривожності;

– психічної напруженості;

– відчуття втоми;

– зневірення у власних здібностяхі можливостях;

– невдоволеність собою.

Перераховані негативні психоемоційні стани призводять до виникнення серйозних перепонів адаптації безробітних до соціальної ситуації та ускладнюють відшукання нових конструктивних варіантів пошуку роботи.

Психологічне консультування безробітних дозволить:

– вирішити питання соціальної адаптації, подолання внутрішніх конфліктів та особистісних криз громадян, які потребують працевлаштування;

– допомогти в набутті навичок ефективної взаємодії та спілкування з роботодавцями та керівниками підприємств;

– розкрити внутрішній потенціал безробітного;

– раціонально використати його трудовий потенціал;

– підвищити рівень психологічної культури безробітного. Дослідження показали, що найбільш актуальними у вирішенні психологічних задач є знання про:

а) особистісні особливості безробітного та механізми соціальної регуляції його поведінки;

б) специфіку його стратегії пошуку роботи і самої ситуації бачення наслідків, психологічних засобів виходу з кризи;

в) ставлення до служби зайнятості.