Опис вибірки, методів і методик, використаних у дослідженні

 

З метою перевірки висунутої гіпотези про зв'язок між величиною статусу підлітка в навчальній групі й особливостями його комунікативної діяльності було проведено психолого-педагогічне дослідження на базі Артеківскої середньої школи I-III ступіней з поглибленим вивчанням іноземних мов. У дослідженні взяло участь 25 дітей: 14 хлопчиків і 11 дівчинок. Середній вік випробуваних – 12,5 років.

Відповідно до мети і гіпотезою дослідження використовувалися наступні методи:

I. загальнонаукові: аналіз літератури, присвяченої проблемам лідерства в малих і навчальних групах;

II. науковий-наукову-наукове-наукова-конкретно-наукові:

психологічне тестування:

· варіант социометричної методики вивчення емоційних відносин у малій групі, запропонований Я. Морено;

· методика виміру комунікативної дистанції (Андрєєв А.Н.,. Мдивані М.ПРО, Рижонкин Ю.Я.) [1];

· комп'ютерна версія методики аналізу неформальних комунікацій (АНК) (Максименко Ю.Б., Гордєєв В.А., Гордєєва А.В., Кияшко Л.А.);

· методика виявлення комунікативних і організаторських здібностей (КІС-1) (Синявский В.В., Федоришин Б.А.) [22];

III. математичні:

методика рангового кореляційного аналізу.

Дослідження проводилося в кілька етапів. На першому етапі дослідження за допомогою социометричної методики визначався статус кожного випробуваного в системі міжособистісних відносин класу.

Методика призначена для вивчення структури емоційних міжособистісних відносин між членами малої групи. Методика є досить валидною і надійної щодо цілей і гіпотези нашого дослідження, унаслідок чого ми рахували її застосування виправданим.

Перед початком обстеження учні одержали інструкцію наступного змісту: «Ваш клас існує вже давно. За час спільного навчання і спілкування один з одним ви, напевно, змогли непогано довідатися один одного, і між вами склалися визначені ділові й особисті відносини, симпатії й антипатії, повага, неповага друг до друга і т.п. Не всі, мабуть, складається гладко і відносини, що утворилися між вами, напевно, не ідеальні. Тепер уявіть собі, що кожному з вас надається можливість небагато поліпшити відносини з однокласниками і для цього пропонується, для початку, вибрати собі сусіда по парті. Відповісти в цьому зв'язку на наступні питання, заповнивши попередньо бланки, що вам роздали, вказавши у відповідних графах свої прізвище, ім'я, клас і сьогоднішню дату.

1. З ким з ваших однокласників ви хотіли б сидіти за одною партою? Запишіть них у порядку переваги в лівій частині таблиці на бланку відповідей.

2. З ким з ваших однокласників ви, навпаки, не хотіли б сидіти за одною партою? Запишіть імена цих людей у порядку відхилення в правій частині таблиці».

Відповіді учнів на запропоновані питання фіксувалися в бланках відповідей у таблиці. У лівій її частині, під знаком «+» випробувані указували свої вибори, а в правій частині, під знаком «–» – відхилення. Учнем дозволялося зробити по п'ятьох виборів і відхилень.

Після виконання учнями завдання, бланки з відповідями випробуваних оброблялися, і результати заносилися в спеціальну матрицю.

У цієї соціометричній матриці ліворуч по вертикалі і зверху по горизонталі перелічуються прізвища учнів класу за абеткою. У рядках матриці, де зазначені прізвища членів класу, цифрами від 1 до 5 (у порядку переваги) визначеним кольором відзначалися вибори, зроблені кожним учнем. Відповідні цифри проставлялися в клітках перетинання його рядка зі стовпцем, де зазначене прізвище обраного їм однокласника. Точно також, але цифрами іншого кольору відзначалися зроблені відхилення. У тому випадку, якщо вибори або відхилення були взаємними, те відповідний факт відзначався висновком цифр у кружки того ж самого кольору, що характеризував вибори або відхилення.

Крайні праві стовпці і нижні рядки соціометричній матриці є підсумковими. У них вносяться сумарні дані про кількість виборів і відхилень, отриманих і зроблених кожним із членів групи. Число виборів, отриманих кожним учнем, визначалося шляхом підрахунку кількості цифр того кольору, яким відзначалися вибори. Результат записувався в перший нижній рядок соціометричній матриці. Аналогічним образом визначалося і відзначалося в матриці в другій її нижньому рядку число отриманих відхилень.

Переглядаючи нижні рядки заповненої соціометричній матриці, можна визначити неформального лідера (або лідерів) у даній групі. Їм буде той учень, що одержав найбільше число виборів. По кількості ж відхилень можна визначити того, хто викликає стосовно себе найбільші антипатії. На його частку прийдеться найбільше їхнє число.

Автори варіантів соціометричній методики пропонують розділяти членів досліджуваної групи в залежності від числа отриманих ними виборів на п'ять груп. Так, у групу «зірок» вони пропонують уключити найбільш популярних учнів, у яких число отриманих виборів перевищує в два і більш рази середнє число виборів по групі. У число менш популярних дітей – «предпочитает» – входять учні, що одержали кількість виборів, що перевищує середнє значення. Діти, що одержали невелике число виборів, відносяться до групи «зневажаемих», що мають невисокий статус. Учні, що не одержали виборів вважаються «ізольованими», а низькостатусных учнів, що мають тільки відхилення, відносять до групи «відкида».

На другому етапі психолого-педагогічного дослідження нами вивчалися особливості протікання процесу прийому і передачі інформації при спілкуванні між учнями класу, а також місце кожного учня в комунікативній структурі класу. Для цього ми застосовували методику виміру комунікативної дистанції.

Причиною вибору даної методики для використання в нашому дослідженні стали її достатні валидність і надійність. Підставою для вибору послужив також проективний характер методики, що важливо для одержання достовірних даних.

У процесі застосування методики випробуваним пропонувалося оцінити кожного однокласника як партнера по спілкуванню. Як тестовий матеріал використовувалися бланки відповідей з парами крапок, розташованих на відстані 100 мм одна від іншої. Ліва крапка в кожній з пар означала самого випробуваного, права – одного з його однокласників. Відстань між крапками учнем не повідомлялося, і попередньо проградуіровано не було. Випробуваний повинний був оцінити інтенсивність спілкування з кожним однокласником, провівши лінію потрібної йому довжини від однієї крапки до іншої.

Для поділу єдиного комунікативного акта на процеси прийому і передачі інформації випробуваному пропонувалося оцінити кожного партнера по спілкуванню спочатку з погляду комуникатора, а потім – реципієнта.

На початку дослідження випробувані одержали інструкцію: «У житті вам постійно приходиться спілкуватися один з одним, обмінюючи інформацією. При цьому кожний з вас відчуває потребу, як висловитися самому, так і вислухати іншого. Ці потреби виражені неоднаково навіть стосовно тому самому людини, а тим більше до різних людей.

Перед вами пари крапок. Уявіть собі, що в лівій крапці знаходитеся ви самі, а в правої – ваш однокласник, прізвище якого написана поруч із крапкою. Відстань між крапками символізує дистанцію між вами. У вас виникло бажання висловити свою думку, свою точку зору, поділитися якою-небудь інформацією з ним. Наскільки б ви хотіли «підійти», «наблизитися» для цього до нього? Виразите своє бажання у виді відрізка визначеної довжини, провівши лінію від себе до нього. Для цього поставте ручку (олівець) у ліву крапку і зі зручної для вас швидкістю проведіть відрізок прямої лінії убік крапки з прізвищем вашого партнера, вважаючи, що чим довша лінія, тим більше ви зацікавлені в передачі йому інформації».

Після виконання цього завдання випробувані одержували ще одну інструкцію подібного змісту: «Перед вами ті ж дві крапки. Уявіть собі, що ви хотіли б вислухати думку, точку зору вашого однокласника. Наскільки ви хотіли б «підпустити», «наблизити» його до себе? Виразите своє бажання у виді відрізка визначеної довжини, провівши лінію від нього до себе. Для цього поставте ручку (олівець) у праву крапку, де зазначене прізвище вашого однокласника, і, не поспішаючи, проведіть відрізок прямої лінії убік «вашої» крапки, вважаючи, що чим довша лінія, тим більше ви зацікавлені в одержанні інформації від цієї людини.

Повторите цю процедуру для кожного вашого однокласника».

При первинній кількісній обробці відповідей випробуваних вимірялася довжина ліній, проведених учнями від «своїх» крапок до крапок однокласників і від крапок, що символізують однокласників, у протилежному напрямку.

Отримані результати піддавалися обробці за допомогою комп'ютерної версії методики аналізу неформальних комунікацій (АНК). Ця методика дозволяє, з одного боку, з'ясувати внесок у спілкування кожного з партнерів (у першому випадку суб'єкт виступає в якості комуникатора, у другому – реципієнта), з іншого боку – визначити положення (ранг) суб'єкта в групі як партнера по спілкуванню.

На персональному (суб'єктивному) рівні аналізу дана методика дозволяє характеризувати випробуваних по ряду показників. Індекси активності Ra(с) і Ra(г) показують активність випробуваного, виражену безпосередньо самим випробуваним і групою стосовно нього.

Індекси комуникативністи Rк(с) і Rк(г) показують рівень комуникативністи, виражений безпосередньо самим випробуваним і групою стосовно нього.

Індекси розбіжності Км1 і Рп2 показують затребуваність випробуваного групою в якості «комуникатора» (Км1) або «реципієнта» (Рп2).

На межперсональному рівні аналізу випробувані характеризуються індексами активності Ra(м) і комуникативності Rк(с), Rк(о). Індекс Ra(м) показує активність межперсонального зв'язку в групі. Індекси Rк(с), Rк(о) відбивають рівень комуникативності суб'єкта й об'єкта відповідно.

Узагальнений аналіз межперсональних зв'язків дає можливість визначити ролі партнерів у спілкуванні, силу і ступінь задоволення партнерів процесом взаємодії.

Дана методика дозволяє також визначити стан комуникативності групи і виявити суб'єктивні і межперсональні характеристики спілкування, опосередковані статтю й іншими ознаками випробуваних.

На третьому етапі дослідження вироблялася оцінка рівня розвитку комунікативних і організаторських здібностей учнів. Для цього використовувалася методика «КОСИЙ – 1», що базується на принципі відображення й оцінки випробуваним деяких особливостей свого поводження в різних ситуаціях і корисна не тільки для діагностики особистісних особливостей випробуваних і проведення профконсультацій, але і для виявлення лідерів, організаторів, що можуть згуртувати колектив.

Простота процедур застосування й обробки, об'єктивність методики також послужили підставами вибору методики «КІС – 1» для використання в дослідженні.

Методика «КОСИЙ – 1» являє собою опросник з 40 питань, відповіді на які можуть бути тільки позитивними і негативними, тобто «так» або «ні». Питання розташовані у визначеному порядку, що визначається психологічними і конструктивними особливостями побудови методики.

Перед початком тестування з застосуванням методики «КІС – 1» випробуваним давалася інструкція для виконання відповідної роботи: «Вам важливо відповісти на всі питання цього тесту. Вільно виражайте свою думку по кожному питанню і відповідайте на них так: якщо ваша відповідь на питання позитивний, то поставте на бланку відповідей напроти номера питання знак «+», якщо ж не згодні, то знак «–». Майте на увазі, що питання короткі і не можуть містити всіх необхідних подробиць. Уявіть собі типові ситуації і не задумуйтеся над деталями. Не слід затрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко. Можливо, що на деякі питання вам буде важко відповісти. Тоді постарайтеся дати та відповідь, що ви вважаєте можливим. Коли ви відповідаєте на кожнім з цих питань, звертайте увагу на перші його слова. Ваша відповідь повинна бути точно погоджений з ними. Відповідаючи на питання не намагайтеся зробити свідомо сприятливе враження своїми відповідями».

Відповіді на питання випробувані заносили в спеціальний бланк відповідей, у якому фіксувалися також анкетні дані випробуваного. Для кількісної обробки даних використовувалися дешифратори, у яких проставлена максимальна сума «ідеальних» відповідей, що відбивають яскраво виражені комунікативні й організаторські здібності. При цьому підраховувалася кількість співпадаючих з дешифратором відповідей по кожному з розділів методики. Оцінні коефіцієнти комунікативних (Кк) і організаторських (До) здібностей виражається відношенням кількості співпадаючих відповідей по кожнім виді здібностей до максимально можливого числа збігів:

Отримані показники можуть варіюватися від 0 до 1.

Оцінний коефіцієнт ДО – це первинна кількісна характеристика матеріалів іспиту. Для якісної стандартизації результатів використовується шкала оцінок, у якій кожному діапазонові кількісних показників До відповідає визначена оцінка і рівень розвитку здібностей.

Для комунікативних здібностей, коефіцієнт Кк, величиною від 0,10 до 0,45 свідчить про низький рівень розвитку товариськості; від 0,46 до 0,55 – про рівень розвитку цих здібностей нижче середнього; від 0,56 до 0,65 – про середній рівень розвитку; від 0,66 до 0,75 – про високий рівень і від 0,76 до 1,00 – про дуже високий рівень розвитку здібностей до спілкування.

Для організаторських здібностей, величина коефіцієнта До складає: 0,20 – 0,55 – низький рівень; 0,56 – 0,65 – рівень розвитку нижче середнього; 0,66 – 0,70 середній рівень; 0,71 – 0,8 – високий рівень і 0,81 – 1,00 – дуже високий рівень розвитку організаторських здібностей.

Наступним етапом нашого дослідження була обробка отриманих даних за допомогою методів математичної статистики.

Методами статистичної обробки результатів психодиагностичного дослідження називаються математичні прийоми, формули, способи кількісних розрахунків, за допомогою яких показники, одержувані в ході дослідження, можна узагальнювати, приводити в систему, виявляючи сховані в них закономірності. Мова йде про закономірності статистичного характеру, що існують між досліджуваними в психологічному дослідженні показниками.

Деякі з методів математико-статистичного аналізу дозволяють вірогідно судити про статистичні зв'язки, що існують між кількісними характеристиками явищ, що вивчаються психологами. До такої групи методів відноситься і метод кореляційний аналізу.

Кореляційний аналіз – це комплекс методів статистичного дослідження взаємозалежностей між перемінними, зв'язаними кореляційними відносинами. Кореляційними (лат. соrrеlаtіо – відношення, зв'язок, залежність) вважаються такі відносини між перемінними, при яких виступає переважно нелінійна їхня залежність, тобто значенню будь-який довільно узятої перемінної одного ряду може відповідати деяка кількість значень перемінної іншого ряду, що відхиляються в ту або іншу сторону від середньої.

Метод кореляцій саме і дозволяє виявити наявність і ступінь виразності цього зв'язку.

З огляду на характер отриманих у нашому дослідженні перемінних і відповідно до його мети, ми вирішили використовувати для визначення ступеня залежності між парами перемінних метод рангової кореляції.

Кореляція рангова – метод кореляційного аналізу, що відбиває відносини перемінних, упорядкованих по зростанню їхнього значення.

У практиці одним з найбільше часто застосовуваних рангових мір зв'язку є коефіцієнт рангової кореляції Спирмена. Першим етапом розрахунку коефіцієнтів рангової кореляції є ранжирування рядів перемінних. Процедура ранжирування починається з розташування перемінних по зростанню їхніх значень. Різним значенням привласнюються ранги, що позначаються натуральними числами. Якщо зустрічаються трохи рівних за значенням перемінних, їм привласнюється усереднений ранг.