Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо діяльності з сім’ями у складних життєвих обставинах

 

Мета: налагодити міжособистісні стосунки батьків і дітей з сімей у складних життєвих обставинах.

Форма роботи: індивідуальна (з сім’єю).

Тривалість роботи: 8 занять. Частота - 2 заняття на тиждень. Тривалість одного заняття - 45-60 хвилин.

Напрями роботи:

. Підвищення педагогічних знань батьків.

. Формування позитивного ставлення батьків до дітей.

. Зниження рівня агресивності і тривожності у дітей.

. Розвиток емпатійних вмінь у батьків і дітей.

. Розвиток самоконтролю.

Заняття №1

Мета- навчити батьків емпатійному та довірливому спілкуванню з дитиною.нi-лекція "П'ять шляхів до серця дитини"

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

Перед вами - діти. Вони поводять себе як діти. Буває, що їх поведінка нервує батьків. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. Якщо я люблю їх не зважаючи ні нащо, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, “слова заохочення”, час, подарунки, допомогу.

Дотик- один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення.

Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: “Ти не міг би...”, “Може зробиш...”, “Мені буде приємно, коли ти...”.

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час- це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу у кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча 6 кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтесь підкупити її - це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то є одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство - це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту “мову” (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Вправа “Подарунок”

Ведучий пропонує учасникам (матері і дитині чи дитині і батькові) зробити один одному подарунки - образи... Подарунок можна описати словами чи показати жестами. А потім учасники розповідають, який би подарунок вони хотіли б отримати, який з подарунків сподобався понад усе.

Вправа “Психологічний автопортрет”

Кожен з учасників по черзі відповідає на питання: “За що мене можна любити?”, “за що мене можна сварити?”, пропонуючи варіанти того, що можна зробити, щоб сварити не було за що. Спільне обговорення.

Вправа “ Як ти себе почуваєш?”. (У парах).

Дорослий уважно дивиться на свою дитину, визначає й розповідає про її самопочуття. Дитина слухає й доповнює. Потім дитина визначає самопочуття дорослого. Обговорення.

Вправа “Мудрець”. (У парах).

Ведучий говорить, звертаючись до учасників: "Закрийте очі, уявіть подумки зелений луг і великий старий дуб на краю лугу. Під деревом сидить мудрець, що відповість на будь-яке питання... Простягніть до нього руки (дорослі беруть руки дітей), поставте запитання, що хвилює вас, і вислухайте відповідь... Опустіть руки, ми повертаємося... відкрийте очі".

Обговорення.

Домашнє завдання: заняття №1 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття 2

Мета - формування емоційно-позитивного ставлення до дітей; активізація здібностей створювати емоційно теплу, налаштовану на відвертість атмосферу в спілкуванні.

Міні-лекція “Ваша дитина”

Для того щоб отримувати задоволення від виховання вам можуть допомогти сім кроків:

Крок 1. Навчіться отримувати задоволення від виховання дитини, змінивши свій підхід до неї.

Крок 2. Цінуйте себе (Пам'ятайте, що ви рівні в правах із дитиною. Не забувайте про це...).

Крок 3.Шукайте факти. (Знання психологічних особливостей вікових періодівсприяє глибшому розумінню того, чому ваша дитина реагує на події по-різному, конфліктує...

Крок 4. Розмовляйте. (Спілкування - взаєморозуміння не тільки думок, а й почуттів, це двосторонній процес. Пам'ятайте, що існують інші засоби спілкування, невербальні: музика, мистецтво, погляд, посмішка, дотик.)

Крок 5. Слухайте. (Виховуйте у собі вміння слухати, щоб зрозуміти почуте.)

Крок 6.Приймайте, незасуджуючи. (Вчіться судити вчинки, а не людину).

Крок 7.Будьте вище того, що ви не можете змінити. (Наприклад, ви не можете змінити особистість дитини, її стать).

Типова помилка батьків - нерозуміння. По-перше, вони не розуміють, насамперед самих себе, по-друге, -свою дитину і, нарешті, наслідків своєї поведінки стосовно дітей.

Останнє нерозуміння лежить в основі найтиповіших причин неправильного виховання. Пам'ятаєте, ми вже казали про те, що дитинство - найвідповідальніший етап у розвитку дитини. Віковий розвиток психіки дитини - це процес нерівномірний, де роки спокійного розвитку змінюються періодами переходу від одного вікового етапу до іншого, який характеризується конфліктами й протиріччями.

Психолог Л.С.Виготський казав, що розвиток дитини - це діалектичний процес, у якому перехід від однієї сходинки до іншої відбувається не еволюційним, а революційним шляхом. В основі всіх революційних перебудов (і психічного розвитку також) - завжди якісь кризи, стани, коли визріває ситуація: “Ті, що нижче - не хочуть, а ті, що зверху - не можуть”. Якщо це перенести на ставлення батьків до дітей, то можна помітити: діти не слухаються, а батьки не можуть їх приборкати.

“Не слухається!” - це означає: виявляє впертість, вередує, “демонструє характер”...

А ми знаємо, що для батьків (і не тільки) важливою рисою дитини є слухняність. Хоча на словах вони хотіли б, щоб дитина була розумною, виявляла ініціативу, творчість тощо.

Коли запитуєш у батьків, що вони вкладають у поняття “хороша дитина”, часто чуєш:

Ø слухняна;

Ø з нею можна домовитися;

Ø спокійна;

Ø поступлива;

Ø покірлива.

Слухняна - отже, не заважає нам робити важливі справи, а також - дивитися телевізор, телефонувати друзям, читати газету...

Хочеться нагадати: якби діти завжди слухалися батьків, нам би ще й досі довелося жити при каганцях. Той, хто творить, хто розвивається, - неспокійний, «незручний» і не завжди слухняний.

Але дорослі могли б знайти правильні шляхи: досить змінити тактику стосунків з дитиною, збільшити зону її самостійної діяльності, зрозуміти її потреби та інтереси - і «революція» відбудеться мирним шляхом.

Отже, розуміти дитину - це насамперед змінюватися разом з нею, з кожним роком ставати мудрішими, спостережливішими, толерантними. І знати, що кожен новий період життя дитини готує нам нові «сюрпризи».

На що іще треба звернути увагу? На оцінювання. Що б ми не робили, нам завжди цікава думка певних людей: вони засуджують чи схвалюють?

Таке оцінювання існує між дорослими й дітьми. Ми оцінюємо їх, вони - нас. Але вони не завжди можуть це зробити вголос. Яка ж головна помилка дорослих? Вона полягає в поганій звичці давати загальну негативну оцінку особистості з приводу її окремих, конкретних проявів. Така оцінка завжди сприймається гостро і переживається як несправедлива. Вона спричиняє відчуття образи. З таких образ між нами і тим, кого ми образили, виникає бар'єр непорозумінь і недовіри, через який навіть справедливі нарікання не можуть пробитися.

Батьки, не кажіть:

Ти взагалі ледар!

Ти завжди запізнюєшся!

Ти ніколи не виконуєш!..

Треба оцінювати конкретний учинок, а не особистість загалом:

Ти вчора не продумав свій учинок;

Цього разу тобі не вдалося...

У того, кого оцінюють, з'являється надія: “Завтра обов'язково виправлюсь”, “Іншим разом удасться...” При цьому відкривається перспектива вдосконалення, зростає впевненість у своїх силах.

Наведемо приклад з городництва. На присадибних ділянках ми вирощуємо квіти й боремося з бур'янами. Плекаємо кожен паросток, удобрюємо. А бур'яни ростуть, дай лишень їм волю - «заб'ють» наші квіточки. А головне: вони не потребують до себе уваги. А яка сила, тиск, плодючість!

Чи не так і у вихованні? Негативні риси з'являються самі собою, а позитивні треба терпляче й безупинно самим прищеплювати й виховувати. Інакше виникнуть запитання: “Звідки це в неї (чи в нього)?”, “Ми поганого не вчили...”

На жаль, цього обмаль - не вчити поганого. Треба систематично, постійно вчити добра.

Вправа«Повинен і хочу».

Кожен учасник складає для себе перелік з 10-ти висловлювань, які починаються одним із формулювань: “Я повинен...”, “Я не можу...”, “Я хочу...”, “Мені подобається”

Учасники зачитують свої переліки. Учасники повторюють свої пропозиції, однак з формулюванням: “Я наважусь на...” і додають висловлювання “Я відчуваю себе при цьому...”.

Домашнє завдання: заняття №2 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №3

Мета: навчити батьків і дітей гідно реагувати на оцінювання, критику та похвалу.

.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль критики, найчастіші способи реагування на критику; 2) звернути увагу на різницю між критикою і образою (ображають, щоб принизити; критикують, щоб допомогти подолати недоліки); 3) доречні способи реагування на критику(нагадати оскільки критикуючий хоче, щоб ви звернули увагу на свій промах, йому треба подякувати); 4) роль похвали для власної самооцінки.

.Вправи.

Вправа «Нова сукня»

Дає можливість навчитися з гідністю приймати компліменти. Як правило, проблеми у прийнятті похвали пов’язані з тим що людина почувається невпевнено у власних силах.

Соціальний педагог пропонує двом учасникам розіграти сценку: зустрічаються дві подруги. Одна каже іншій, що вона гарно виглядає у новій сукні. Друга відповідає, що сукня вже стара, має плями тощо.

Обговорення.

Як почувається дівчина, яка зробила комплімент?

Чому, на Вашу думку, дівчина так відповіла?

Чи не нагадує Вам дана сценка деякі життєві ситуації? Якщо так, то поділіться, які?

Як не дивно, багатьом людям дуже важко приймати похвалу, вони використовують різні способи, щоб її не приймати. Наприклад, жінку похвалили за те, що вона спекла смачний пиріг. Якщо вона не вміє приймати, то почне все заперечувати: «Та де!»Він мені не вдався. Навіть на стіл соромно ставити», - або переадресовувати їх іншому: «Це не моя заслуга. Це просто рецепт такий. Будь-хто може спекти», - або применшувати свій успіх, указуючи на успіх інших: «Можна їсти. А ось моя мама пече - пальчики оближеш», - або применшувати свої чесноти, указуючи на невдачі в справах: «Так, пекти я більш-менш умію, а от в’язати ніяк не навчуся».

Вправа «Комплімент»

Варіант попередньої гри.

Учасники кажуть по черзі комплімент (він може стосуватися зовнішнього вигляду, рис характеру, вміння одягатися тощо).Завдання того, хто приймає комплімент, - зробити це впевнено-гідно. Обговорення.

Що Ви почували, коли говорили компліменти?

Що Ви почували, коли приймали компліменти?

Які були труднощі?

Вправа «Скажи мені щиро…»

Ця вправа допомагає навчитися відверто висловлювати критику або похвалу так, щоб не образити іншого. Для цього треба так побудувати речення, щоб було зрозуміло, що ти висловлюєш власну думку, з якою можна погоджуватися чи ні. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Мені не подобається твоя блузка» - «Такі блузки мені не подобаються»; замість: «Цей колір не гарний» - «Я не люблю такого відтінку».

Зараз ви запитаєте один у одного: «Скажи мені щиро, чи тобі подобається (моя зачіска, одяг, твір, тощо)».

Обговорення вправи.

Домашнє завдання: заняття №3 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття№4

Мета - наблизити батьків до реального розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

1.Міні-лекція "Батьківські міфи та істини".

Існують міфи про те, яким повинен бути батько. Буде корисно з ними ознайомитися, тому що вони можуть вас дуже обмежувати. Міфи приймаються за реальні можливості, а насправді далекі від істини.

Міф1. Батьки несуть відповідальність за те, щоб їхні ліги стали щасливими, діяльними і повноцінними дорослими людьми. (Істина на противагу міфу: "Це не так. Батьки створюють умови для розвитку особистісного і творчого потенціалу, а діти самі роблять вибір, вчаться на власних помилках. Пригадайте власне життя. Чи слухали ви поради власних батьків? Чи не жалкували, коли прислухалися до них?)

Міф2. Батьки повинні любити своїх дітей. (Істина на противагу міфу: "Зазвичай, батьки люблять своїх дітей, навіть коли їм не подобаються деякі їхні дії чи вчинки. Не думайте, якщо дитина перестала вам подобатись, ви перестали її любити. Діти - це люди, яким притаманні як позитивні, так і негативні риси.)

Міф 3.Батьки завжди повинні мати владу над своїми дітьми. (Істина на противагу міфу: "Батьки не в змозі примусити своїх дітей стати якоюсь особистістю. Насправді потрібна влада над собою, а не над дитиною, щоб діти вважали своїх батьків за взірець.)

Міф 4. Виховуючи дітей, необхідно бути переконаними, що в дітей не буде поганих звичок. (Істина на противагу міфу: "Діти не цінують домінування, силу та владу, а цінують розуміння та повагу, і саме це їх спонукає до позитивних дій.)

Міф 5. Знання про те, як бути гарними батьками, приходить природним шляхом. (Істина на противагу міфу: "Ні. Життя змінюється, і бути добрими батьками - це велика праця над собою.)

Тепер спробуймо у своїй свідомості замінити ці міфи на важливі істини.

Отже, спробуймо разом з'ясувати виведені нами істини:

Істина 1

Більшість дітей проходить через це (шлях від дитинства у дорослість). Усі ваші знайомі, друзі, батьки були колись підлітками, але знайшли своє місце в суспільстві, виявилися спроможними забезпечити себе і уміють підтримувати гарні стосунки з батьками.

Істина 2

Ви не самотні. Все, що ви відчуваєте зараз, уже відчувала велика кількість людей.

Істина 3

Ви не безсилі.

Сила - це здатність вершити зміни. Ви відчуваєте безсилля, тому що прагнете змінити те, що не піддається змінам: особистість іншої людини. Але Ви не можете змінити себе, своє ставлення до іншої людини, ситуації. Через це Ви можете змінити свою реакцію на ситуацію, спосіб свого сприйняття.

Істина 4

У вас є юридичні права.

Ви володієте всіма тими юридичними правами, що й ваші діти. У вас є право на: відпочинок, свободу, повагу, розуміння...

Істина 5

Ви не зобов'язані бути послідовними.

Якщо ваш метод розв'язання не спрацював, залиште його і спробуйте щось інше.

Висновки: Виховання дітей - складний процес, який триває довго, довше, ніж ми можемо собі уявити. Спробуйте все ж такиотримати від цього задоволення.

Вправи.

Вправа "Скласти список власних проблем ".Скласти список усіх пов'язаних з вашими дітьми проблем, які турбують вас. Записуйте все, що згадаєте, і важливе і другорядне. Список нескінченний. Вас усе це хвилює як батьків. Раптом ви розумієте, що всі зусилля марні, а ваша дитина перетворилася на незнайомця. Опишіть свої думки і почуття з приводу визначених вами проблем. Найчастіше батьки думають: "Що я зробила не так? Напевно, я погана мати?... Почуття гніву, злості, безпорадності починають перемішуватись із сумом та депресією.) Обговорення.

Вправа "Скласти список ваших розв'язань проблеми". ( Приклад: контроль, покарання, підкуп і хабар, розпорядження, фізичне покарання...) Після того, як список складений, починається його обговорення.

Не існує універсального рішення проблем, з якими зустрічаються батьки. Адже кожен із нас унікальна особистість. Щоб не помилитися, варто уникати батьківських міфів.

Домашнє завдання: заняття №4 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №5

Мета: навчити батьків і дітей усвідомлювати почуття, відстежувати виявити настрою, керувати власними емоціями.

.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль почуттів та емоцій в житті людини; 2) як ми розуміємо, що відчуває інша людина; 3) на що потрібно звертати увагу для адекватного «зчитування» справжнього стану людини; 4) чи всі емоції легко виразити; 5) пояснити що немає незадоволених або «неправильних» почуттів, адже усі вони належать людині і є важливими від неї, інша справа як вона виражає їх; 6) підвести до висновку, що маючи право мати всякі почуття, потрібно знати і використовувати такі способи вираження почуттів які не принижують себе та інших, тобто оволодіти вмінням висловлювати свої почуття; 7) запропонувати це зробити в ігровій формі.

.Вправи та ігри.

Гра «Спустити пару».

Дає можливість учасникам попрацювати зі своїми образами, гнівом. Сприяє встановленню відкритості і довіри у стосунках між учасниками. Вчить умінню вислуховувати критику, не ображатись і не реагувати агресивно у відповідь.

Учасники сидять поряд. Кожен з вас має можливість сказати іншим про те, що йому заважає або його сердить. Пам’ятайте одну умову використовувати тільки Я-висловлювання. Наприклад: «Марино, мені неприємно, що ми постійно огризаємося» або «мамо, мене дратує, що ти постійно примушуєш мене їсти». Не намагайтесь виправдовуватись, отримуючи зауваження, а просто вислухайте все, що вам говорять. Якщо у когось немає вже більше зауважень, то так і скажіть: «У мене нічого не закипіло». Коли «пару спущено, діти, що отримали зауваження, можуть висловитися з цього приводу». Можна обговорити враження від вправи:

Як ви сприймали критику на свою адресу, враховуючи тон і форму (Я-висловлювання) зауважень?

Чи виникало бажання здійснити агресивний випад?

Які висновки ви зробили.

Вправа «А крім того…»

Варіант попередньої гри. Дає можливість учасникам висловити свої скарги й негативні емоції і, таким чином, запобігти перетворенню незадоволення на агресію. Іноді кожному з нас є на що поскаржитись і виникає бажання «побуркотіти»  Учасники розбиваються на пари і сідають один напроти одного. Тепер ви можете розповісти один одному про неприємні речі і поскаржитись на життя. Можна навіть перебільшувати свої проблеми. Починати свої «скарги» потрібно з тих самих слів: «А крім того…». Це може виглядати так:

«А крім того, мати несвоєчасно випрала мої улюблені джинси».

«А крім того, сьогодні зовсім не було настрою йти до школи».

«А крім того, я не розумію, що від мене вимагають батьки».

Вправа продовжується 3-4 хвилини, після чого - обговорення.