Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, предмет та об’єкт, методологічні та методичні засади дослідження, відображено наукову новизну отриманих результатів та розкрито їхнє практичне значення.

У першому розділі – “ Теоретичні засади статистичного дослідження та прогнозування кон’юнктури аграрного ринку в Україні ” - розкрито сутність основних понять, розглянуто особливості національного аграрного ринку як об’єкта статистичного дослідження, обґрунтовано систему показників кон’юнктури аграрного ринку України, розглянуто теоретико-методологічні засади аналізу та прогнозування тенденцій розвитку елементів агроринку.

Аграрний ринок визначають як систему економічних відносин зі зворотнім зв’язком між інституціональними одиницями з приводу виробництва, перероблення та споживання аграрних ресурсів за допомогою цінових механізмів.

Особливим предметом дослідження агроринку є його кон’юнктура. У традиційному розумінні економічна кон’юнктура ринку трактується як сформована на ринку економічна ситуація, що характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, товарними запасами та іншими чинниками. Обґрунтовано, що це поняття визначається динамікою цін, характеристикою факторів утворення кон’юнктури та ринковою інфраструктурою.

Вивчення особливостей функціонування та розвитку аграрного ринку взагалі та кон’юнктури аграрного ринку в Україні зокрема дозволило сформулювати основні напрями статистичного дослідження, а саме, аналіз економічного, внутрішнього виробничого потенціалу та цін продукції аграрного ринку, а також обґрунтувати вибір статистичних методів та розробити управлінські рішення, спрямовані на поліпшення стану аграрного ринку, забезпечення ефективного функціонування суб'єктів АПК та їхньої виробничої стабільності.

Аналіз, оцінювання та прогнозування кон’юнктури аграрного ринку доцільно здійснювати з використанням взаємопов'язаних блоків показників:

а) ринкової ситуації: масштабу та типології ринку; пропорцій ринку; тенденцій розвитку ринку; циклічності розвитку ринку; ділової активності;

б) цінових;

в) характеристики факторів впливу на кон’юнктуру;

г) ринкової інфраструктури.

Прогнозування кон’юнктури аграрного ринку передбачає оцінювання перспектив його розвитку з метою визначення можливих тенденцій динаміки основних показників та факторів цього ринку. Тобто результатом прогнозу є визначення тенденцій та закономірностей розвитку факторів, які впливатимуть як на ринок тваринницької продукції, так і на аграрний ринок у конкретний майбутній період часу. Прогноз кон’юнктури аграрного ринку можна здійснити, оцінивши напрями і тенденції розвитку економічного і внутрішнього виробничого потенціалу та цін на продукцію секторів аграрного ринку.

У відповідності з поставленими задачами в другому розділі – “Моделювання попиту та пропозиції на аграрному ринку України” – розроблено концепцію комплексної регіональної диференціації і ранжування регіонів України за розміром економічного та внутрішнього виробничого потенціалу аграрного ринку на основі обраних показників, за якими проведено кластеризацію та розраховано інтегральну оцінку; сформульовано основні підходи до аналізу й моделювання ринку тваринництва; досліджено можливості використання інструментарію імітаційного моделювання; здійснено адаптацію моделі до сучасних умов в Україні; проведено багатоваріантні розрахунки та аналіз отриманих результатів.

Для прогнозування розвитку окремих регіонів України (АРК, областей та їхніх сукупностей), аграрні ринки яких об’єднані в одне економічне ціле, доцільно виділити найбільш однорідні елементи регіональної системи, тобто розділити їх на подібні групи, які схожі між собою за розміром економічного, внутрішнього виробничого потенціалу аграрного ринку та ефективністю його використання.

При об’єднанні регіонів України у 3 групи за 17 показниками з використанням методу к -середніх отримано групування, наведене в табл. 1. Необхідність проведення комплексного дослідження агроринку України в регіональному розрізі зумовлює потребу не лише в групуванні регіонів залежно від розміру внутрішнього виробничого потенціалу аграрного ринку, а й в ранжуванні їх за тими ж ознаками, за якими здійснено класифікацію з використанням кластерного аналізу.

Таблиця 1