Механізм зниження зовнішньоторговельних ризиків

Вибір засобів впливу на зовнішньоторговельні ризики має на меті мінімізувати можливий збиток у майбутньому. Зниження ризику передбачає зменшення розмірів можливого збитку чи імовірності настання несприятливих подій.

До основних способів зниження ступеня зовнішньоторговельних ризиків належать їх уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів[38, с.124-125].

. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

. Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на партнера, який краще, ніж інші, здатний його контролювати.

. Суть страхування ризику полягає в тому, що комерсант готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля.

Страхування ризику - це, по суті, передавання певних ризиків страховій компанії.

. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а підприємцем під час визначення суми вкладання коштів.

. Диверсифікація є процесом розподілу коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.

. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат є способом зниження ступеня ризику.

. Здобуття додаткової інформації - один із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доцільним є їх уточнення.

При укладанні контракту з контрагентом необхідно бути обережним при виконанні посередницьких контрактів (перевезення, зберігання), коли передбачаються розрахунки через агента чи експедитора. До етапу проведення переговорів потрібно зробити запит до країни, де повинен бути зареєстрований майбутній партнер. Окрім того, можна зробити запити до іноземних торгово-промислових палат, торговельних представництв України за кордоном, союзів підприємств. Додатковим джерелом інформації можуть бути і численні довідники, де серед інших підприємств існують необхідні відомості про майбутнього торговельного партнера. Найдоцільнішим способом перевірки є виїзд за кордон з діловим візитом до свого майбутнього торговельного контрагента, перевірку потрібно здійснювати низкою заходів, результатами яких буде отримана достовірна інформація щодо благонадійності майбутнього іноземного партнера.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування.

Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності.

Так, ризику невиконання партнером зобов’язань за контрактом можна уникнути за рахунок:

· укладення договору про наміри, де оговорюється строк, протягом якого сторони можуть внести зміни;

·   відображення в договорі намірів щодо матеріальної відповідальності за відмову від підписання контракту;

· відображення умови про розгляд можливих суперечок через арбітражний суд;

·   відображення в контракті умови про штрафні санкції за невиконання будь-якого зобов’язання за контрактом;

· відображення в контракті умови про виникнення можливих форс-мажорних обставин.

Товар по можливості повинен бути зазначений у відповідному розділі контракту, щоб дати змогу обом контрагентам та представникам контролюючих державних служб відрізнити його від аналогічних чи подібних товари повинно передбачати окремі додатки до контракту, де необхідно товарів та мати певні, притаманні лише йому ознаки, що виключать ризики придбати товари-замінники неналежної якості. Укладання угод на специфічні зазначити назви та ознаки складових частин, їх кількість та вартісні показники, при цьому необхідно зазначити в основному тексті контракту, що такі додатки є невід’ємною частиною контракту.

Національне валютне законодавство різних країн повинно зобов’язувати контрагентів зовнішньоторговельного контракту здійснювати платежі, що не перевищують певних термінів (за українським законодавством термін повернення валютної виручки повинен становити не більше 90 календарних днів).

В умовах договору необхідно зазначати валюту контракту та встановлювати курс валюти на дату укладання даного договору. При визначенні форми розрахунків є ризик невиконання умов проведення валютних розрахунків, тому доцільно вказати відомості щодо валюти платежів, умов здійснення оплати, форми розрахунків і термінів здійснення платежів.

У таблиці 3.1. представлено види ризику та рекомендації стосовно зниження визначеного ризику, що можуть міститися у зовнішньоекономічному договорі, які згруповано за розділами контракту.

Таблиця 3.1.