Якщо розглядати напрями міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю як шлях розвитку, як певні тенденції в цьому розвитку, то можна виділити:
· спонукання держав і сприяння їм в укладанні договорів і угод у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, включаючи її попередження та поводження з правопорушниками;
· вироблення міжнародних стандартів в галузі попередження злочинності, кримінального переслідування та відбування покарання за вчинення міжнародних злочинів;
· розробку рекомендацій для боротьби національних правоохоронних органів з загальнокримінальними злочинами, інформаційну та консультативну допомогу державам (з урахуванням того, що кожна держава веде цю боротьбу в рамках суверенітету, в межах своєї території і відповідно до власних соціальних та економічних умов).
Залежно від змісту міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю можна виділити такі його напрямки:
1. договірно-правову координацію зусиль держав у боротьбі зі злочинами, що зачіпають інтереси всього світового співтовариства, багатьох або кількох держав;
|
|
2. правозастосовуючу та організаційну діяльність компетентних міжнародних організацій та відповідних внутрішньодержавних органів у боротьбі з такими злочинами;
3. науково-інформаційне забезпечення цієї діяльності;
4. матеріально-технічну допомогу потребуючим державам для забезпечення ефективної боротьби зі злочинністю.
За іншим критерієм - з урахуванням характеру злочинності - такі напрямки можна класифікувати наступним чином:
· співробітництво в боротьбі з міжнародними злочинами;
· співробітництво в боротьбі з транснаціональними злочинами;
· співробітництво в боротьбі з загальнокримінальною злочинністю.
У свою чергу кожен з названих напрямів може бути структуровано в залежності від небезпеки та поширеності того чи іншого злочину. Відповідно до цього критерію можна виділити напрямки міжнародного співробітництва в боротьбі з такими злочинними діяннями:
1. міжнародним і внутрішньодержавним тероризмом;
2. захопленням заручників;
3. незаконним обігом наркотичних засобів;
4. незаконним обігом хімічних і ядерних матеріалів;
5. незаконною торгівлею зброєю і боєприпасами;
6. незаконними операціями в сфері високих технологій (насамперед комп'ютерними злочинами);
7. міжнародної і національної корупцією;
8. незаконними банківськими операціями і фальшивомонетництвом;
9. крадіжками автомобілів та їх контрабандою;
10. незаконним переміщенням людей через кордон;
11. торгівлею жінками та дітьми з метою їх сексуальної експлуатації;
|
|
12. торгівлею людьми з метою пересадки людських органів.
Пріоритет того чи іншого напрямку міжнародного співробітництва визначається міжнародним співтовариством або окремими державами, відбивається в міжнародно-правовому і внутрішньодержавному законодавстві та відповідних організаційних структурах конкретних держав з урахуванням суспільної небезпеки, характеру та поширеності розглянутих злочинів, а також інших обставин (політичної кон'юнктури, економічного стану, соціального розвитку, релігійної орієнтації, сформованих традицій і т.п.).