Транспортна прокуратура України

Транспортна прокуратура як одна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСР була заснована водночас з територіальними прокуратурами, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розгляду кримінальних справ, що розслідувалися транспортною прокуратурою. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортних прокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортних прокуратур були передані територіальним прокурорам [14, 69].

Погіршення стану законності на транспорті, збільшення аварійності, зростання кількості розкрадань вантажів, особливо імпортних і експортних, які перевозилися транспортом, викликали необхідність створення транспортних прокуратур. Такі прокуратури були утворені наказом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р. № 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур». Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо прокурорам союзних республік, хоча і мали правовий статус районних прокуратур.

Новий період у діяльності транспортних прокуратур розпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про прокуратуру» [14, 81].

У теперішній час в Україні транспортні прокуратури діють на правах міських прокуратур з підпорядкуванням обласним територіальним прокуратурам (наприклад, прокуратурі Харківської області підпорядкована Харківська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавської області - Кременчуцька транспортна прокуратура). Вони здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав працівників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортних прокурорів покладаються такі функціональні обов'язки:

брати участь у судовому розгляді кримінальних, справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, службові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істотне значення для забезпечення законності на транспорті;

брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;

вносити вмотивовані подання відповідним прокурорам за наявності підстав для принесення протестів на рішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрали законної сили.

На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, учинених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного законодавства у галузі транспортних правопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справ про злочини, вчинені на залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, літальних апаратах та суднах, а також розслідування службових злочинів, учинених працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті. При виявленні порушень законів керівниками підприємств залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, що розташовані на піднаглядній прокурору області території, та необхідності вирішення питання про їх дисциплінарну чи матеріальну відповідальність перед вищестоящим органом управління, розташованим на території іншої області, прокурор області, на території якої виявлено порушення закону на транспорті, документи прокурорського реагування вносить безпосередньо керівнику органу управління транспорту незалежно від того, де він розташований [15, 196].

Транспортні прокурори проводять розслідування про злочини, які віднесені до підслідності слідчих прокуратури: вчинені на повітряних та водних шляхах України, в портах, на причалах і пристанях, на повітряних та водних суднах, а також про посадові злочини, вчинені працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті; e разі злочинних порушень правил безпеки руху та експлуатації морського, річкового транспорту розслідування проводиться за місцем вчинення злочинів або їх виявлення, а на суднах, які перебувають за межами території України, - за місцем їхньої приписки, незалежно від належності транспортних засобів; за фактами загибелі людей на водних шляхах України - за наявності даних, що ці випадки пов'язані з рухом водного транспорту, незалежно від його належності; справи про крадіжки, нестачі, псування, пошкодження, знищення вантажів та майна на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті порушуються і розслідуються за місцем виявлення злочину.

Транспортні прокурори підтримують державне обвинувачення чи беруть участь у передбачених законом випадках у справах, направлених ними до суду в населеному пункті за місцем перебування прокуратури. При направленні кримінальних справ своєї підслідності судам в інші населені пункти вони підтримують в них обвинувачення згідно з відповідним галузевим наказом, а в справах інших категорій - одночасно направляють наглядове провадження відповідному територіальному прокурору для забезпечення його участі у розгляді справи [12].