Показники СНР, їх переваги та недоліки

 

Теорію національного рахівництва протягом двох століть створювали багато економістів-теоретиків і практиків, серед яких слід відзначити таких вчених XX ст., як Р. Стоун, Е. Денісон, В. Леонтьєв (США), Ф. Перр (Франція), Дж. М. Кейнс, Дж. Хікс (Великобританія) та ін. Важливе значення вдосконаленню методики СНР приділяють міжнародні організації, насамперед ООН. [1, с 253]

З 1993 р. діє третя модифікація міжнародної стандартної системи національних рахунків, побудована на останніх досягненнях теорії і практики національного рахівництва в окремих країнах. При розробці цієї системи були визначені межі «економічного виробництва», тобто сфери виробництва валового внутрішнього продукту, які охоплюють виробництво практично всіх товарів і послуг, за винятком ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання житла, виховання дітей і т. п.) безпосередньо членами сім’ї. [] До виробництва включена також діяльність з економічного захисту довкілля.

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є валовий внутрішній продукт (ВВП), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період і має найбільше значення серед макроекономічних показників.

За своєю суттю ВВП - це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни. Кінцевою продукцією є лише та частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка прибирає форми матеріальних витрат (МВ).

ВВП можна обчислити трьома методами

 

4) виробничим методом: ВВП = (ВВ - МВ) + чпп                 (1)

 

де: (ВВ - МВ) - додана вартість усіх галузей економіки;

ЧПП - чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії. [1, с 223]

5) методом доходів (розподільчим)

 

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП                                                (2)

 

Де: ЗП - зарплата найманих працівників;

ВКП - валовий корпоративний прибуток;

ЗД - змішаний дохід;

ЧНП - чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії. [1, с 223]

3) методом видатків (кінцевого використання). ВВП, обчислений цим методом, відображає основну тотожність національних рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абревіатури:

= C + І + G +NX                                                              (3)

де Y - валовий внутрішній продукт;

С - споживчі видатки, І - валові приватні інвестиції;- державні закупівлі;- чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X - M. [1, с 223]

Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна. Але для розвинутих країн ВНП, як правило, більший від ВВП. Наприклад, для Швейцарії, Люксембургу різниця між цими показниками досягає 10 %.[17] Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне порівняння темпів і рівнів економічного розвитку різних країн, а й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.

У системі національних рахунків існують також інші взаємозв’язані макроекономічні показники, які можуть бути розраховані на основі ВВП чи ВНП.

Для ліквідації повторного рахунку вводиться показник ЧНП - чистого національного продукту, який включає доходи власників факторів виробництва: капіталу, землі, праці, підприємницьких здібностей. ЧНП - це створений ВНП за вирахуванням тієї його частки, яка необхідна для заміщення засобів праці (основного капіталу), що були зношені в процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування, тобто А). Отже

 

ЧНП = ВНП - А                                                                   (4)

 

Але ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отримують резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені резидентами країни за кордоном або виплачені нерезидентам. Тому застосовується більш широкий показник - валовий національний дохід (ВНД), який крім ВВП враховує ще й чисті первинні зовнішні доходи:

 

ВНД = ВВП + ЧПД. (5)

По-друге, за рахунок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки - за рахунок первинних доходів нерезидентів можуть надаватися трансфери резидентам. Цю обставину враховує ВНД наявний (ВНДн), який обчислюється як сума ВНД та чистих поточних зовнішніх трансфертів

 

ВНДн = ВНД + ЧПТз.                                                              (6)

 

Важливим показником у системі макроекономічних вимірювань є дохід домогосподарств, тобто особистий дохід (ОД). Він є сумою первинних доходів домогосподарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. ОД визначається за формулою:

 

ОД = (ЗП - ВСФ) +Р + ЧВ + Д + ЗД + СТв + ЧСТз.               (7)

 

Де: ВСФ - відрахування від зарплати в соціальні фонди;

Р - рента;

ЧВ - чисті відсотки;

Д - дивіденди;

ЗД - змішаний дохід;

СТв - соціальні трансферти внутрішні;

ЧСТз - чисті соціальні трансферти зовнішні.

Проте домогосподарства використовують не весь особистий дохід, а лише ту його частину, яка залишається після сплати особистих податків. Внаслідок цього формується післяподатковий дохід (DІ), який обчислюється за формулою: DІ = OD - OП. (8) Що у кінцевому підсумку він розподіляється на споживчі видатки та заощадження:

І = C + S.                                                                                   (9)

Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються в поточних цінах. Тому рівень та динаміка їх залежать не лише від реальних змін в економіці, а й від зміни цін. Щоб розмежувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва і цін, розрізняють номінальний і реальний ВВП. Перший показник обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах аналізованого року, другий - у постійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року. Спираючись на реальний ВВП, можна обчислити темпи зростання та темпи приросту виробництва порівняно з базовим роком.

Динаміка ВВП, яка викликається лише цінами, вимірюється за допомогою індексів цін. Основними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП); індекс споживчих цін; індекс оптових цін. Спираючись на номінальний ВВП та індекс цін (Р), можна методами дефлювання або інфлювання обчислити реальний ВВП

 

ВВПр = ВВПн / Р                                                                              (10)

 

Окрім цього макроекономічні показники мають ряд недоліків які ставлять під сумнів точність розрахованих даних, адже ВВП не повністю відображає реальний економічний добробут нації, оскільки не завжди охоплює всі види економічної діяльності в суспільстві, зокрема так звану тіньову економіку. Тіньова економіка - це неконтрольований суспільством рух грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей і послуг, тобто приховані від органів державного управління об’єкти соціально-економічних відносин між окремими громадянами і соціальними групами. [15] Ці відносини включають усі невраховані, нерегламентовані види економічної діяльності, зокрема наркобізнес, азартні ігри, проституція; загальнокримінальна форма позаекономічного розподілу доходів: грабування, розбій, рекет, крадіжка особистого майна, фіктивна, неформальна, нелегалізована економіка.

Незважаючи на те, що у варіанті СНР 1993р. економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції створений тіньовим сектором.

Точні виміри розміру тіньової економіки не відомі, але статистики національного доходу часто намагаються встановити її масштаби. Окремі оцінки, що грунтуються на використанні різних методів. Один з них базується на сумі готівки у великих купюрах в обігу. Для проведення операцій в підпільній економіці не використовують банківських рахунків і прибутки тримають у великих купюрах. Іншим показником масштабів тіньової економіки є продаж проміжних факторів виробництва для певних видів діяльності. Існує, наприклад, велика розбіжність між купівлею будівельних матеріалів і масштабами виробництва, про яке повідомляють. Податкові інспектори використовують багато інформації цього виду щоб вистежувати не задекларовані доходи, і їхні дані забезпечують ще один спосіб оцінки розмірів тіньової економіки.

Про масштаби тіньової економіки в Україні можна судити за експертними оцінками, згідно з якими у ній створюється близько половини ВВП. Характерно те, що легальний і тіньовий бізнес тісно зростаються, особливо за перехідної економіки, тому їх нерідко важко відрізнити один від одного. Але держава повинна сформувати таке правове поле для господарської діяльності суб’єктів, яке б максимально обмежувало можливості протизаконних та офіційно неврахованих видів діяльності. Обчислення ВВП також ускладнюється інфляцією (зростанням цін), яка властива тією чи іншою мірою практично всім країнам з ринковою економікою.

На практиці використовують Реальний показник ВВП на душу населення як найобгрунтованішу характеристику економічного добробуту.