Екологія кровосмокчущих комарів

Зміст

 

Вступ

1 Екологія кровосмокчущих комарів

2 Хвороби та умови розповсюдження хвороб преносимих комарами

2.1 Малярія

2.2 Значення комарів у передачі малярії

2.3 Умови поширення малярії

2.4 Арбовірусні хвороби

2.5 Японський енцефаліт

2.6 Західноамериканський кінський енцефаломіеліт

2.7 Східноамериканський енцефаломіеліт коней

2.8 Венесуельський енцефаломіеліт коней

2.9 Енцефаліт Сент-Луїс

2.10 Жовта лихоманка

2.11 Лихоманка денге

2.12 Лихоманка Чикунгунья

3 Комарі, переносники збудників бактеріальних хвороб

3.1 Філяриатози

3.2 Вухерериоз

3.3 Бругиоз

3.4 Туляремія

3.5 Меліоідоз чи помилковий сап

Висновок

Література

Вступ

 

Екологія, що виникла в надрах біології в епоху перемоги дарвінізму і розвитку історичного підходу до аналізу життєвих явищ, швидко завоювала широке визнання і стала впливати на інші біологічні науки. Вивчаючи закономірності взаємин організмів з навколишнім середовищем, екологія початку впливати на систематику тварин і рослин, різні розділи морфології (цитологію, гістологію, ембріологію й ін.). фізіологію і генетику. Виникають екологічна фізіологія, екологічна палеонтологія й інші нові напрямки. У надрах зоології розвивається екологія тварин (з підрозділами: екологія комах, екологія риб, екологія птахів і т.д.), у ботаніку — екологія рослин (екологія водоростей, екологія мохів, екологія грибів і т.д.).

В міру розвитку екології розширилися представлення про рівні організації живих систем, досліджуваних екологією: організм, популяція, вид, біоценоз, екосистема. Екологія вивчає рівні організації живого від організмів до екосистем. Біосфера не може розглядатися як рівень організації живої системи, це лише сфера життя, глобальний біотоп, у якому існують усі екосистеми, біоценози, види, популяції, організми. Але біосфера вивчається екологією також, як нею вивчаються біотопи біоценозів, місцеперебування організмів, різні фактори середовища і середовища життя. У задачу популяційної екології входить вивчення чисельності окремих видів, спалахів їхнього розмноження, закономірностей розміщення видів по території, змін популяцій за часом. Екологія видів (аутекологія) переростає в екологію співтовариств різних видів — біоценологію, а остання — у біогеоценологію, оскільки біоценози можуть існувати лише в єдності з абіотичною середовищем. Сучасна екологія включає екологію особів, екологію популяцій і екологію співтовариств. Основною проблемою екології є проблема чисельності видів. Екологія вивчає взаємодію організмів із середовищем, що обумовлює розвиток, розмноження і виживання особів, структуру і динаміку утворених ними популяцій видів, структуру і динаміку співтовариств різних видів і історично сформовані на їхній основі специфічні пристосування видів; внутрішньовидові відносини і специфічна структура виду; співтовариства популяцій різних видів, різні на різних ділянках земної поверхні, їхні взаємні пристосування, що забезпечують біогенний круговорот речовин. Важливою особливістю екології комах є необхідність вивчення особливостей життя як окремих видів, так і біоценозів у природній обстановці, вивчення комах як частини природи. До області екології відноситься вивчення явищ, у яких членистоноге виступає не як окрема особь, а як вид, вступаючи в ті чи інші взаємини з іншими видами комах, чи кліщів інших організмів, а також з фізичним середовищем. Таким чином, основним змістом екології є вивчення різноманіття взаємозв'язків організмів і середовища; закономірностей утворення і розвитку популяцій як форми існування виду, їх диференцировки і динаміки, їхньої чисельності; закономірностей формування і розвитку біоценозів як вираження взаємин організмів у конкретних умовах місцеперебування. Центральним об'єктом екології служать зв'язку, взаємини організмів із середовищем у природній обстановці і життя біоценозу в єдності з абіотичною середовищем (біогеоценоз, екологія культурних ландшафтів). Вивчення зв'язку організмів із середовищем складає теоретичну основу сучасної біології. Дані екології кровосмокчущих комах і кліщів необхідні для організації ефективних заходів щодо профілактики трансмісивних хвороб і боротьбі з паразитами людини і тварин. Екологія коштує в одному ряді з морфологією, фізіологією й іншими науками, що мають справа з усіма таксономічними підрозділами, що відбивають специфіку організму (зоологією, ботанікою, бактеріологією і більш вузькими — ентомологією, мікробіологією і т.д.). Екологія, таким чином, є одним з фундаментальних розділів біології. Використовуючи методи практично всіх біологічних наук, екологія встановлює спосіб, якої кожен вид дозволяє основну задачу, — самозбереження і поширення (Беклемішев, 1945). Екологія комах і кліщів тісно зв'язана з іншими науками. Наприклад, щоб зрозуміти шкода, заподіювана іксодовим кліщем, і запобігти його, потрібно уміти відрізняти його вид від інших. Цьому учать нас систематика і морфологія. Далі ми повинні знати спосіб життя імаго кліща і його предімагіальних фаз, місця їхній існування, характер харчування, умови, при яких вони нападають на людину, і т.д. Про все це говорить екологія кліщів. Без знань їхніх життєвих відправлень (подиху, травлення, розмноження и т.д.), про які говорить фізіологія, неможливо зрозуміти спосіб життя кліща. Приватні науки зв'язані один з одним і разом з тим зберігають свої особливості.

Екологія кровосмокчущих комарів

 

Комарі відіграють величезну роль в епідеміології ряду інфекційних і паразитарних хвороб, будучи переносниками збудників малярії, великої групи арбовірусів, гельмінтів і багатьох інших. Епідеміологічне значення кровосмокчущих комарів визначається багатьма біологічними й екологічними факторами, серед яких найбільш важливі — сприйнятливість їх до зараження, чисельність популяції, ступінь зв'язку з людиною і його житлом, активність і.тривалість життя переносника. Небезпечними переносниками збудників хвороб служать, як правило, види комарів з більшої чисельності, що харчуються переважно нa людині й активні протягом тривалого сезону.

Хвороби, збудники яких передаються комарами, найбільше-характерні для тропічних країн (жовта лихоманка, лихоманка денге, філяріатози й ін.)- Але деякі з хвороб даної групи поширені й у країнах помірного клімату (малярія, комарині енцефаліти й ін.) Зараження людини в умовах тропічного клімату можливо практично протягом усього року. Середня температура повітря тут завжди сприятлива для розвитку багатьох мікроорганізмів в організмі комарів, а виплід комарів спостерігається цілий рік. Однак чисельність комарів протягом року коливається. Так, сильні зливи в дощовий сезон нерідко змивають наявних у водоймах личинок, приводячи до зменшення чисельності комарів. У горах і передгір'ях періодичні зливи сприяють промиванню водойм, що також приводить до загибелі великої кількості личинок. У ряді районів велика кількість опадів створює додаткові водойми, сприятливі для виплоду комарів; при наявності джерел збудників захворювання це сприяє поширенню малярії й інших трансмісивних хвороб.

У сухий сезон багато невеликих водойм висихають, а водойми середньої величини зменшуються, що скорочує площу виплоду комарів і чисельність їхніх популяцій. Однак у деяких районах у цей час пересихають невеликі річечки і перетворюються в слабопроточні водойми, що служать сприятливим місцем виплоду комарів. З загального числа захворювань, у передачі збудників яких більше значення мають комарі, частина має поширення на території СРСР, а інші зустрічаються в закордонних країнах. Зростаючі з кожним роком економічні і культурні зв'язки між державами, розвиток повітряного транспорту роблять цілком ймовірної можливість завезення збудників захворювань з комарами.