Економічне зростання =
Економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.
Іншим типом моделі економічного зростання є модель Солоу (неокласична модель). Вона дає змогу дослідити, як основні три фактори пропозиції – капітал, праця і науково-технічний прогрес – впливають на обсяг виробництва, тобто на економічне зростання.
Рівноважний рівень позначають k* і називають стаціонарним обсягом капіталу (або сталим рівнем капіталоозброєності). Умова довгострокової рівноваги: або Звідси співвідношення «капітал / випуск» становить:
З моделі Солоу випливає, що рівень заощаджень з ключовим визначником стаціонарного обсягу капіталу. Вища норма заощадження сприяє швидшому зростанню, проте це прискорення триває лише доти, поки економіка не досягне нового етапу сталої рівноваги. А вже тоді зберегти високі темпи неперервного, сталого економічного зростання неможливо. Отже, у довгостроковому плані збільшення норми заощадження не впливає на темпи зростання
Під «золотим правилом» нагромадження розуміють таку норму заощадження s, за якою встановлюється стан сталої рівноваги економічної системи з найбільшим рівнем споживання.
Умову «золотого правила нагромадження» можна записати через рівність чистого граничного продукту капіталу темпу приросту обсягу виробленої продукції: MPK – AN = n + g . У рівноважному сталому стані економіки темп підвищення продуктивності праці залежить тільки від темпу базових технологічних змін, таким чином, єдиним джерелом довгострокового економічного зростання доходу на одного працюючого, а, відповідно, і рівня споживання, є науково-технічний прогрес
Метод розрахунку джерел економічного зростання (залишок Солоу):
,
де – темп приросту обсягу виробництва;
– темп приросту затрат капіталу
– темп приросту затрат праці
a – частка капіталу в доході
(1 – a) – частка праці в доході
– темп приросту загального фактору продуктивності
Залишок Солоу
Зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості і доходах називають ЕКОНОМІЧНИМИ КОЛИВАННЯМИ.
Діловий цикл – це періодичне коливання ділової активності, що охоплює декілька років і містить певні фази.
Антициклічна (стабілізаційна) політика є сукупністю заходів, спрямованих на послаблення негативного впливу довгих циклів на економіку і суспільство. Найдієвішими її інструментами є бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика, які стимулюють економіку під час спаду та стримують під час піднесення
Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно-корисній діяльності, що приносить доход