Етапи розвитку ринкової економіки. Структура та функції ринку

Історично першою формою суспільного вир-ва було натуральне господарство. Натуральне господарство – такий тип організації вир-ва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці ненабувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва. Товарне вир-тво – така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки (РЕ).

РЕ – одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній історичній перспективі.

Для сучасного ринку характерними є: ек-на свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб'єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв'язків.

Умови виникнення ринкового господарства:

1.Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. 2.Економічна відокремленість суб'єктів господарювання зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник).3.Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.4.Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Основні риси сучасної РЕ: автономність дій учасників ринку, поінформованість суб’єктів господарювання, соціалізація та глобалізація економічних взаємозв’язків, економічна свобода, конкренція, мобільність ресурсів, соціалізація.

Принципи функціонування РЕ: принцип безмежності людських потреб, принцип обмеженості ресурсів, альтернативність вибору, принцип раціональності поведінки суб’єктів господарювання, що полягає в прагненні максимізувати корисність, принцип егоїстичного індивідуалізму.

Ринок – система ек-х відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Є два сектори ек-ки: ринковий і неринковий (бюджетний). Структура ринку за різними критеріями: а) за об’єктами обміну:

ринок ресурсів, який набуває форм: ринку праці; ринку капіталу; ринку землі та нерухомості; товарний ринок, який набуває форм: ринку споживчих товарів; ринку послуг; ринку науково-технічних розробок та інформації; фінансовий ринок, що набуває форм: грошового ринку; ринку цінних паперів; валютного ринку; б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання: вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний; інформація доступна); 10 монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений); монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід); регульований (держава законодавче обмежує економічну, свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище); в) за територіальною ознакою: місцевий; регіональний; національний; світовий; г) стосовно відповідності чинному законодавству: легальний (дозволений законом і відкритий для оподаф кування); тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д) стосовно способу формування: стихійний; організований.

Функції ринку: Ф. регулювання. Ринок регулює всі ек-і процеси – вир-во, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу ек-их ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Ф. стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП. Розподільча ф. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами. Ф санації. Ринок через конкуренцію очищає ек-не середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації ек-го довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим. Алокаційна ф. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами. Інформативна ф. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що –ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.Ф інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової ек-ки.

Етапи формування ринку:класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища;

соціальна орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.