2020-04-20
89
Третя ланка системи забезпечення якості пов'язана з гарантуванням якості лікарських препаратів за рахунок виробництва у відповідності з правилами GМР. Ця ланка ще не дуже розвинута.
Закон України «Про лікарські засоби» (ст. 11) передбачає виробництво лікарських засобів з урахуванням міжнародних норм. За ДСТ У 1.0—93 одним з основних завдань міжнародного науково-технічного співробітництва України в галузі стандартизації є зближення і гармонізація української державної системи стандартизації з міжнародними і регіональними системами, а також із прогресивними національними системами стандартизації інших країн. 3 огляду на це виникла нагальна потреба в розробці документа «Виробництво лікарських засобів. Належні правила і контроль якості», який мав би відповідати принципам і вимогам GМР ВООЗ і ЄС, а також враховувати законодавство і умови нашої країни.
Тепер в Україні прийнято до виконання варіант GМР ЄС, в якому викладено принципи і правила виробництва й контролю якості лікарських препаратів.
У 1991 році Комісією ЄС були прийняті дві директиви, які містять принципи і вказівки щодо належного виробництва лікарських препаратів, призначених для застосування в медицині (директива 91/356/ЄЕС) і у ветеринарії (директива 91/412/ЄЕС).
У цих директивах належна виробнича практика (GМР) була ратифікована як невід’ємна частина національних систем забезпечення якості лікарських препаратів у країнах — членах ЄС.
Директивами встановлено основні принципи GМР щодо виробництва лікарських засобів, а саме таких його сторін:
1. Управління якістю.
2. Персоналу.
3. Приміщень та обладнання.
4. Документації.
5. Виробництва.
6. Контролю якості.
7. Робіт за контрактом.
8. Рекламацій та відкликання продукції.
9. Самоінспекції.
Слід зазначити, що принципи і правила GМР ЄС і ВООЗ практично ідентичні. Документи відрізняються тільки порядком викладу принципів і правил.
GМР ЄС складається з таких розділів:
—Вступ.
—Галузь застосування.
—Нормативні посилання.
—Визначення.
—Позначення і скорочення.
—Вимоги до управління якістю.
—Вимоги до персоналу.
—Вимоги до приміщень та обладнання.
—Вимоги до документації.
—Вимоги до виробництва.
—Вимоги до контролю якості.
—Вимоги до виробництва та іспитів, що виконуються за контрактом.
—Рекламації та відкликання продукції.
—Вимоги до самоінспекції.
Крім того, у цьому документі є додатки:
Додаток 1. Виробництво стерильної медичної продукції.
Додаток 2. Виробництво біологічної медичної продукції для людей.
Додаток 3. Виробництво радіоактивних фармацевтичних препаратів.
Додаток 4. Виробництво ветеринарної медичної продукції, крім імунологічної ветеринарної медичної продукції.
Додаток 5. Виробництво імунологічної ветеринарної медичної продукції.
Додаток 6. Виробництво медичних газів.
Додаток 7. Виробництво рослинної медичної продукції.
Додаток 8. Відбір проб вихідних і пакувальних матеріалів.
Додаток 9. Виробництво рідин, кремів і мазей.
Додаток 10. Виробництво аерозолей для інгаляцій.
Додаток 11. Комп'ютерні системи.
Додаток 12. Застосування іонізуючого випромінювання у виробництві медичної продукції.
Додаток 13. Практика якісного виробництва медичної продукції для клінічних випробувань.
Додаток 14. Виробництво продукції з крові або плазми людини.
Основні принципи GМР. Головний принцип GМР полягає в тому, що виробник лікарських засобів повинен створити і впровадити ефективну систему забезпечення якості, включаючи активну участь дирекції та всього персоналу.
Система якості — це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення процесу управління якістю.
Стандарт GМР призначений для побудови систем якості на підприємствах, які виробляють лікарські засоби.
У розділі 1 «Управління якістю» викладено фундаментальну концепцію системи забезпечення якості під час виробництва лікарських засобів. У наступних розділах її принципи і правила розглядаються детальніше, щоб їх можна було адекватно трактувати, а також успішно застосовувати при розробці і впровадженні на підприємствах-виробниках систем якості.
Основний принцип стосовно персоналу такий: оскільки система якості і виробництво залежать від людей, то штат має бути укомплектований достатньою кількістю кваліфікованого персоналу, який здатний на належному рівні вирішувати всі завдання, що знаходяться у сфері відповідальності підприємства. Кожний співробітник повинен чітко знати свої повноваження і обов'язки, а також усвідомлювати індивідуальну відповідальність (їх слід відображати в посадових інструкціях), знати і суворо дотримувати правил СгМР при виконанні посадових обов'язків. Усі співробітники при вступі на посаду зобов'язані пройти докладний інструктаж про принципи і правила GМР, включаючи правила особистої гігієни; потім у процесі діяльності вони мають регулярно підвищувати кваліфікацію.
Наступний принцип стосується приміщень і обладнання, які необхідно проектувати, розміщувати, конструювати, оснащувати, пристосовувати, а також утримувати й обслуговувати таким чином, щоб вони відповідали своєму призначенню і були придатні для передбачених робіт. їхні розмір, конструкція і розташування мають зводити до мінімуму ризик помилок на виробництві і забезпечувати ефективне прибирання та експлуатацію з метою уникнення перехресної контамінації, накопичення пилу та інших забруднень, що можуть негативно вплинути на якість продукції.
Якщо розташування приміщень і технічний рівень обладнання не забезпечують якість продукції, то потрібна їх модифікація.
Важливою частиною системи забезпечення якості є документація. Вона має регламентувати всі аспекти виробництва і контролю якості лікарських препаратів.
Виробництво лікарських засобів повинне здійснюватися за технологічним регламентом, з урахуванням принципів і правил належної виробничої практики (GМР). Це необхідно для одержання готової продукції потрібної якості, що відповідала б вимогам реєстраційної та ліцензійної документації.
Відповідність реєстраційної та ліцензійної документації і санкціонування істотних змін уповноваженими державними органами є найважливішим положенням усіх стандартів GМР і директив ЄС.
Необхідними ланками виробництва є виробничий контроль і валідація.
Валідація — це експертна оцінка та надання документально оформлених об’єктивних доказів у відповідності з принципами GМР, які підтверджують, що будь-які об’єкти дійсно відповідають своєму призначенню і встановленим вимогам, а їх використання веде до очікуваних результатів.
Наступний принцип GМР належить до контролю якості. Контроль якості включає роботи, пов'язані з відбором проб, нормативною документацією (специфікаціями) та випробуваннями, а також із методиками організації цих робіт, їх документуванням і видачею у встановленому порядку дозволів, які гарантують, що всі необхідні випробування дійсно проведено. Вихідна сировина, матеріали, напівпродукти і проміжна продукція не дозволяються для використання, а готова продукція не допускається до реалізації доти, доки їх якість не буде визнана задовільною. Основною вимогою до контролю якості є його незалежність від виробництва.
Окремий розділ GМР присвячений роботам, які виконуються за контрактом. У ньому йдеться про те, що при аналізі контракту всі умови виробництва і/або випробувань повинні бути чітко і всебічно визначені, узгоджені і проконтрольовані, щоб уникнути непорозумінь і невідповідностей, які можуть стати причиною незадовільної якості продукції, виконуваних робіт або випробувань. Важлива також наявність письмового контракту (договору), оформленого за встановленим порядком між двома юридичними особами, що іменуються відповідно Замовником і Виконавцем. Договір повинен мати юридичну силу, і в ньому треба чітко визначати права та обов'язки кожної із сторін, зокрема дотримання правил GМР. У контракті необхідно визначати й порядок видачі уповноваженою особою дозволу на реалізацію кожної серії продукції або сертифіката якості.
Правила GМР розмежовують відповідальність між Виконавцем і Замовником перед уповноваженими державними органами, що здійснюють реєстрацію і ліцензування, але вони не стосуються обопільної відповідальності Замовника і Виконавця за якість продукції (послуг) перед споживачем, яку вони несуть згідно із законодавством України.
Наступний принцип проголошує, що всі рекламації та інша інформація про невідповідність якості потенційно бракованої продукції повинні ретельно перевірятися за стандартною робочою методикою. На підприємстві-виробнику має бути організована система, що дозволяє в разі необхідності швидко та ефективно відкликати реалізовану продукцію, якщо в ній встановлені або можливі дефекти якості.
I, нарешті, останній непорушний принцип: на підприємстві повинні діяти самоінспекція та аудит якості, призначення яких полягає у всебічному нагляді за виконанням правил GМР і, якщо необхідно, укладанні рекомендацій щодо проведення запобіжних та коригувальних дій.
Якщо узагальнити правила GМР як єдиного документа, що регламентує систему якості підприємства, то суть їх така. Кожне окреме правило GМР цілком зрозуміле, але виконувати їх треба всі в комплексі, створюючи систему якості. Саме через порушення цього принципу не вдалося запровадити РД 64-125—91, що був позбавлений низки правил GМР, і тому припускав існування на підприємствах окремих елементів GМР, а не сучасних систем якості.
Друга особливість полягає в тому, що правила GМР висувають вимоги, але не дають конкретних технічних рішень. Яскравим прикладом є вимоги до приміщень і обладнання. Наприклад: «Приміщення мають бути розташовані таким чином, щоб звести до мінімуму ризик контамінації» або: «Устаткування має відповідати своєму призначенню і передбаченому технологічному процесові». Технічне рішення залишається за підприємством, тобто керівництву і всьому колективу треба не просто виконувати «волю» стандарту, а виявляти творчий підхід, оскільки в стандартах GМР регламентовано, що саме потрібно зробити, але не зазначено, яким чином. Часто засоби реалізації технічних рішень виявляються дуже складними і дорогими. Складність зростає ще й тому, що ці засоби не повинні суперечити законодавству України, а також правовим нормативним актам. У зв'язку з цим виникла необхідність GМР 80-х років привести у відповідність із сучасним рівнем техніки. Тому з 01.01.1997 року проектування та будівництво нових, розширення діючих підприємств і виробничих об’єктів почали здійснювати тільки у відповідності з правилами GМР.
Реконструкцію і технічне переоснащення підприємств з урахуванням правил GМР запроваджено з 01.06.1998 року.
3 01.01.2002 року правила GМР стають в Україні обов'язковими. Перехід на виробництво лікарських засобів за новими принципами і правилами здійснюватиметься поетапно, за графіками, які будуть розроблені для кожного підприємства.
ВИСНОВКИ
Джерелом більшості лікарських препаратів, що надходять в аптеку, є медична промисловість. Розрізняють наступні самостійні галузі медичної промисловості: хіміко-фармацевтична, галено-фармацевтична і промисловість а/б, органопрепаратів і вітамінів. До хіміко-фармацевтичної промисловості відносяться виробництво синтетичних речовин і активних фармакологічних речовин, виділення в чистому виді з природної сировини. До галено-фармацевтичної промисловості відносяться виробництво галенових і новогаленових препаратів, а також різноманітних готових лікарських препаратів.
Виробництво а/б і вітамінів зосереджено в особливих галузях медичної промисловості.
Першочерговою задачею медичної промисловості є створення і виробництво нових а/б, що роблять противірусну, антибактеріальну, протигрибкову і протипухлинну дію. Крім того, особлива увага приділяється збільшенню випуску ефективних засобів профілактики і лікування серцево-судинних захворювань.
Розширюється виробництво асортимент лікарських препаратів у нових лікарських формах (пошарові таблетки і драже, різні капсули, спеціальні форми для дітей) і упакуваннях (мазі в тубах, аерозолі в балонах, упакування з полімерних і ін. матеріалів і т.д.)
Поряд з великомасштабною фармацевтичною промисловістю розвиваються фармацевтичні фабрики, що відносяться до аптечних керувань і займаються випуском галенових препаратів (настойки, екстракти), для виробництва яких, потрібно відносно нескладне устаткування.
Фармацевтичні заводи побудовані по цеховому принципі, звичайно вони мають 4 основні цехи:
1) галеновий; 2) таблетковий; 3) ампульний; 4) фасувальний.
У галеновому цеху зосереджене виробництво екстрактів і настойок, а також новогаленових препаратів, біогенних стимуляторів і т.д. У цьому цеху виробляється екстрагування рослинної сировини різними методами (мацерація, перколяція, циркуляція й ін.), операції по поділі рідких і твердих фаз (відстоювання, фільтрування, пресування) відгін спирту й інших екстрагентів, випарювання, сушіння під вакуумом, розчинення, змішання і т.д.
У таблетковому цеху виготовляються таблетки, що представляють собою спресовані порошкоподібні суміші Основні виробничі операції в цьому цеху – здрібнювання вихідних речовин, змішання, гранулювання маси і таблетування.
В ампульному цеху виготовляються розчини в ампулах для ін'єкцій. Тут виробничий цикл складається з розчинення вихідних речовин, фільтрація розчинів, виготовлення ампул, підготовка їх до нагромадження (мийка й ін. операції), наповнення, запаювання, стерилізація і етикетировка.
У фасувальному цеху фасується продукція, вироблювана заводом.
Робота в цехах проводиться по відділеннях (виробничі ділянки), наприклад відділення мазей у галеновому цеху. На заводах спеціалізованого профілю можуть бути такі цехи, як пластирний, супозиторний і ін. Заводи вузького профілю можуть бути одне-цехові, наприклад завод, що випускається гірчичники.
На кожнім фармацевтичному заводі, крім основних цехів маються підсобні цехи і відділення, що обслуговують основні цехи. Сюди відносяться: котельня, картонажна майстерня, складські приміщення і т.д.
Особливе місце займає на заводі відділ технологічного контролю, (ВТК), здійснюється контроль на всіх ділянках виробництва і що санкціонує випуск готової продукції із заводу.
Великі фармацевтичні заводи відносяться до категорії крупносерійних виробництв. Для них характерні застосування потокового методу, максимальні механічні виробничі процеси й у ряді випадків повна автоматизація виробництва.
