Розділ ІI. Типи підрядних речень та специфіка їх перекладу з німецької на українську мову

Принципи класифікації складнопідрядних речень німецькою мовою

У різний час було висунуто декілька принципів класифікації складнопідрядних речень, серед яких можна виділити, на нашу думку, класифікацію Г.Гельбіга та Й. Буша та В.Юнга. Серед німецьких мовознавців немає одностайної думки щодо класифікації підрядних речень. У німецькій граматиці поширена класифікація, що бере до уваги ознаки обов’язковості/ факультативності підрядного речення по відношенню до головного та характер зв’язку між ними: сполучниковий, безсполучниковий, відносне підпорядкування [27; 543-544]. В.Юнг за синтаксичною функцією виділяє 7 типів підрядних речень: підметові, присудкові, додаткові, місця, часу, причини та модальні [16; 27]. Г.Гельбіг та Й.Буша поділяють складнопідрядні речення на підметові, означальні, додаткові та обставинні, які, в свою чергу, класифікуються на речення часу, місця, модальні (порівняльні, обмежувальні), причини (мети, умовні, допустові, наслідкові), та інші[18; 422]. Беручи до уваги все вищесказане та згідно ступені вживання тих або інших типів підрядних речень у текстах науково - популярної публіцистики, ми виділяємо:

) підрядні підметові речення (Subjektsätze);

2) підрядні додаткові речення (Objektsätze);

3) підрядні означальні речення (Attributsätze);

) підрядні обставинні речення(Adverbialsätze): підрядні речення часу (Temporalsatz), порівняльні підрядні речення (Komparativsatz/ Vergleichsätze), підрядні речення причини (Kausalsatz), підрядні умовні речення (Konditionalsätze), допустові підрядні речення (Konzessivsatz), підрядні наслідкові речення (Konsekutivsätze), підрядні речення мети (Finalsätze);

) інші підрядні речення, що мало вживаються у текстах науково - популярної публіцистики: підрядні речення способу дії (Modalsätze), підрядні присудкове речення (Prädikatsätze), підрядні речення місця (Lokalsätze).

 Типи перекладацьких трансформацій та їх застосування при перекладі складнопідрядних речень

Потрібно зазначити важливість структурних і лексико-семантичних розходжень між німецькою та українською мовами, які вимагають під час перекладу перебудови синтаксичної структури речення або лексичних змін, що досягається за допомогою лексико-семантичних трансформацій. Я. І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому відповідність, яка не збігається зі словниковим[32; 38].

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Перекладацькі трансформації, як зазначає В.Г.Степанов, у “чистому” вигляді зустрічаються дуже рідко[32; 53]. Як правило, трансформації різних видів здійснюються одночасно, тобто поєднуються одна з одною. Синтаксис тісно пов’язаний з лексикою, значна кількість перекладацьких трансформацій має змішаний характер, тобто при перекладі відбуваються одночасно лексичні та синтаксичні зміни.

Що стосується поділу трансформацій на види, то існує велика кількість різних думок, однак такі видатні лінгвісти, як Л.С. Бархударов, Л.К. Латишев, В.Н.Комісаров, Я.І. Рецкер, А.М.Фітерман та Т.Р.Левицька поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Між різними видами трансформацій немає чіткої межі, одні й ті ж трансформації можна іноді віднести до різних типів. У даній роботі були скомпоновані класифікації трансформацій, запропоновані Л.С. Бархударовим, Л.К. Латишевим та Я.І. Рецкером.

Граматичні трансформації у перекладі підрядних речень німецькою мовою на українську у науково - публіцистичних текстах

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм переказного мови.

За словами Комісарова, граматичні трансформації (Граматичні заміни) - це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця вихідної мови будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, пропозиція певного типу[9;54].

Розбиття перекладацьких трансформацій на типи, як і будь-яка інша класифікація, може здійснюватися на різних підставах. Л.К. Латишев взяв за основу рівні мови. За його словами, це дозволяє не тільки класифікувати перекладацькі трансформації, але й провести межу між ними та іншим великим класом перекладацьких прийомів - підстановками [13; 253]. Мовні рівні - це підсистеми загальної системи мови, кожна з яких характеризується сукупністю однорідних одиниць і категорій мови, і навіть правил, регулюючих їх використання. Виділяються такі рівні мови: фонетичний, морфологічний, синтаксичний і лексичний[13; 254].

Оскільки додавання та опущення слів у перекладі набагато частіше практикується з лексичних причин, то ці операції можна також віднести до лексико - семантичних трансформацій[22; 134].

У нашій роботі обрана класифікація трансформацій на синтаксичному рівні та морфологічному рівнях.