Міжнародні відносини у сфері водного транспорту

 

Водні транспортні послуги включають перевезення не тільки відкритим морем, але й ріками і каналами, а також послуги, що надаються морським перевізникам.

Питання права водних перевезень настільки складні й деталізовані, що в цьому підрозділі неможливо буде навіть стисло зупинитись на всіх його аспектах. Тому зупинимося тільки на деяких основних питаннях водних транспортних послуг, в тому числі на існуючих практичних регулятивних схем, створених:

у приватному порядку;

у міжнародних конвенціях або договорах;

в актах внутрішньодержавного законодавства.

Значна увага приділяється тим проблемам, що найбільшою мірою впливають на відносини між перевізником і відправником вантажу або обмежують право морських, перевізників займатися транспортуванням вантажів і пасажирів.

Хоча в кожній країні існує власне право водних перевезень, в основі такого права будь-якої країни лежить загальна практика.

У звичайній угоді на морське перевезення вантажів задіяне:

судно;

один або декілька договорів фрахту;

документи, що засвідчують право власності на вантаж.

Існує три основних види міжнародних морських перевізників:

перевізники в складі міжнародних лінійних конвенцій;

незалежні перевізники;

судна "дикого плавання".

Міжнародні лінійні конвенції - це організації, що встановлюють єдині тарифи і правила морського перевезення. [14, 216с.]

Тексти деяких міждержавних угод нерідко використовуються як основа для контрактів на перевезення навіть у тих країнах, що не є учасниками конвенцій про водні перевезення.

Конвенція про коносамент (Гаазькі правила). Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила) 1924 р. встановлює єдині правила про коносамент. Ці правила визначають межі відповідальності перевізника. У 1968 році були прийняті поправки до конвенції. В новій редакції конвенцію звичайно називають Правила Га-ara-Вісбі. У 1978 році була прийнята Конвенція ООН про міжнародні морські перевезення товарів (Гамбурзькі правила). [15, 108с.]

Багато спеціалістів вважають, що Гаазькі правила вже застаріли. Думки про те, які правила про коносамент потрібно використовувати зараз, розходяться. Вантажовідправники віддають перевагу Гамбурзьким правилам, у той час як серед перевізників і морських страховиків Правила Гаага-Вісбі користуються більшою популярністю.

Інші угоди про водні перевезення. Існує ще цілий ряд міжнародних багатосторонніх і двосторонніх угод із питань водних транспортних послуг:

Митна конвенція 1972 р. про міжнародні правила, що запобігають зіткненням на морі;

Міжнародна конвенція 1972 р. про контейнери;

Митна конвенція 1972 р. про контейнери;

Конвенція 1972 р. про запобігання забруднення моря шляхом скидання відходів й інших матеріалів;

Конвенція ООН 1974 р. про правила поведінки для лінійних конвенцій;

Конвенція ООН 1969 р. про тоннажні виміри на кораблях;

Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності власників морських суден;

Конвенція ООН 1982 р. про морське право;

Міжнародна конвенція 1978 р. про стандарти навчання, сертифікації і нагляд за особами, що працюють на суднах.

Міжнародні відносини у сфері водного транспорту з кожним роком стають міцнішими. Так, 2 жовтня 2008 року, відбулася зустріч, в результаті якої була підписана угода між Урядом України і Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про торговельне судноплавство.

Уряд України і Уряд Соціалістичної Республіки В'єтнам, що іменуються надалі "Договірні Сторони", керуючись бажанням закріплення співдружніх відносин між двома країнами, а також розвитку співробітництва в області морського транспорту з високою ефективністю його роботи, на основі рівноправності та взаємної вигоди, домовились про наступне:

Морські судна обох Договірних Сторін можуть заходити у відповідні порти їх країн, що відкриті для міжнародної морської торгівлі при перевезенні вантажів і пасажирів. [11, 315c.]

Морські перевезення двосторонньої торгівлі між портами двох країн здійснюються переважно суднами Договірних Сторін. Обидві Договірні Сторони користуються рівними правами участі в цих перевезеннях.

Морські перевезення між двома країнами можуть виконуватись також морськими суднами третіх країн, відфрахтування яких провадиться у відповідності з діючою світовою практикою.

Кожна Договірна Сторона надає іншій Договірній Стороні та її суднам з усіх питань торгового судноплавства режим найбільшого сприяння, якщо інше не передбачене в цій Угоді

Кожна Договірна Сторона на основі законів та інших правил своєї країни не буде вживати дискримінаційних заходів до іншої сторони при виконанні морських перевезень двох країн.

В рамках законів та інших постанов своєї країни Договірні Сторони вживуть необхідні заходи для створення сприятливих умов в забезпеченні своєчасної обробки флоту та скорочення можливих простоїв.

Договірні Сторони також створять сприятливі умови та приймуть заходи до спрощення митних і інших обов'язкових процедур в портах.

Та інші умови і узгодження прописані надалі в даній угоді, ведуть до співпраці двох самостійних країн України та Соціалістиної Республіки В`єтнам.

Ведеться співпраця також у напрямку між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про морське торговельне судноплавство.

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Болгарія, підтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне судноплавство між країнами на основі рівності та взаємної вигоди, бажаючи сприяти зміцненню співпраці з галузі морського торговельного судноплавства на основі принципу свободи торговельного мореплавства, погодилися з таким:

Ця Угода застосовується на території України і на території Республіки Болгарія.

У цій Угоді термін "територія" означає територію України або Республіки Болгарія, включаючи територіальне море, що знаходиться під суверенітетом Договірної Сторони, а також континентальний шельф, виключну економічну зону, у відношенні до якої кожна Договірна Сторона застосовує суверенні права та юрисдикцію відповідно до міжнародного права.

Співробітництво між Україною і Республікою Болгарія в галузі морського торговельного судноплавства грунтується на принципах рівноправності, поваги до національного суверенітету, взаємної вигоди та взаємних інтересів.

Договірні Сторони надаватимуть всебічне сприяння реалізації принципу свободи торговельного мореплавства і утримуватимуться від дій, які могли б зашкодити нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

Договірні Сторони сприяють установленню контактів між їх підприємствами, організаціями й службами, відповідальними за діяльність морського транспорту

Договірні Сторони погоджуються:

а) підтримувати участь суден Договірних Сторін у перевезеннях між портами їх країн;

б) співробітничати в усуненні перешкод, які могли б завадити розвитку перевезень морем між портами їхніх країн;

в) не перешкоджати суднам однієї Договірної Сторони брати участь у перевезеннях морем між портами другої Договірної Сторони і портами третіх країн.

Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден третіх країн брати участь у перевезеннях морем між портами Договірних Сторін.

Кожна з Договірних Сторін надасть суднам другої Договірної Сторони, зайнятим у міжнародному судноплавстві, режим найбільшого сприяння у відношенні вільного доступу в порти, надання місць біля причалу і навантажувально-розвантажувального обладнання, посадки і висадки пасажирів, стягнення портових зборів і надання послуг, що стосуються морського судноплавства.

Положення пункту 1 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходження іноземних суден;

б) не поширюються на діяльність, що резервується кожною з Договірних Сторін для своїх підприємств і організацій, включаючи каботаж, рятування і буксирування;

в) не стосуються винятків з правил обов'язкової лоцманської проводки;

г) не відносяться до застосування правил в'їзду, перебування і виїзду і іноземців.

Договірні Сторони вживатимуть в межах національного законодавства своїх країн і портових правил усіх необхідних заходів до полегшення й прискорення морських перевезень, запобігання затримкам суден, що не викликані необхідністю, та можливого прискорення і спрощення здійснення митних та усіх інших формальностей.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 25 жовтня 1921 року на свою третю сесію, постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно обов'язкового медичного огляду дітей та підлітків, зайнятих на борту суден, що є частиною восьмого пункту порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижче наведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1921 року про медичний огляд підлітків на борту суден, і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці.

Беручи до уваги всі закони, угоди та правила, характеризуючи їх з правової точки, можна зробити висновки:

- співпраця на міжнародному рівні зростає, крокуючи в «ногу» з сучасними

- технологіями, враховуючи минулий досвід;

- обов’язково діють як права, так і обов’язки для суб’єктів, які регулюють водний транспорт.

Тож, в майбутньому процвітання діяльності водного транспорту на міжнародному рівні вже забезпечене сьогоденням.

Висновки

Характеризуючи правовий напрямок законодавство України водного транспорту, можна виділити такі аспекти:

- створення сприятливого правового клімату для судноплавства;

- організація безпеки організаційних робіт з аварійний подій на морському та річковому транспорті, як на внутрішньому, так і на зовнішньому водних шляхах;

- співпраця з Європейською Економічною Комісією ООН та Європейського парламенту;

- забезпечення безпеки судноплавства та запобігання забруднення довкілля із-за суден, які заходять у морські торгівельні порти України або виходять із них;

- ведення реєстрації та ідентифікації;

- модернізація підходів до портів;

- збільшення об’ємів робіт морського та річкового водного транспорту та ін..

Висока ефективність в області морського транспорту дає можливість співпрацювати з В`єтнамом, Білорусією, Росією та іншими країнами, на основі рівноправності та взаємної вигоди.

Ведеться співпраця, підтверджуючи прагнення розвивати морське торговельне судноплавство між країнами, на принципах поваги до національного суверенітету і утримання від дій, які могли б зашкодити нормальному розвитку судноплавства.

Державний нагляд за безпекою судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах і у річкових портах здійснюється органом державного нагляду за безпекою судноплавства, що підпорядковується центральному органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормативна база щодо безпеки судноплавства буде приведена до порядку, який встановлено вимогами Міжнародної морської організації.

Положення визначає порядок організації робіт з попередження аварійних подій на морському і річковому транспорті, склад, структуру та завдання системи управління безпекою судноплавства, а також встановлює форми контролю за виконанням заходів щодо безпеки судноплавства.

Проект наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Змін до Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті»

Створена на внутрішніх водних шляхах річкову інформаційну службу (далі РІС), виконуватиме важливу роль у розвитку судноплавства та забезпеченню його безпеки, дасть змогу покращети взаємодії з іншими видами перевезень шляхом інформаційного забезпечення суден навігаційно-гідрографічною і гідрологічною інформацією в зоні дії РІС, участі в аварійно-рятувальних, буксирних, днопоглиблювальних та інших роботах, що провадяться в зоні дії РІС, збирання, обробки, реєстрації та зберігання інформації про судна та вантажі, взаємодії з країнами Євросоюзу з метою забезпечення передачі необхідної інформації з суден користувачам РІС та в зворотному напрямку.

Питання міжнародних транспортних перевезень - одні з найскладніших у міжнародному комерційному праві.

Перевезення товарів - справа, пов'язана з ризиком. Перевізники завжди прагнули максимально обмежити свою відповідальність. Тому, законодавство України про водний транспорт націлене зменшити ризик втрати або псування перевезених товарів.

Безумовно, дивлячись на законодавство про водний транспорт, потрібно вносити багато змін, які враховуватимуть сучасні правові потреби суспільства, але на даний час робиться все можливе для «життя» водного транспорту України.

На мою думку, основною проблемою водного транспорту є значний моральний і фізичний знос транспортних засобів і портового устаткування. Середній термін експлуатації торгових суден України перевищує 15 років, і з огляду на їхній технічний стан переважна більшість західних портів забороняє таким торговим судам вхід на внутрішній рейд. Застаріла інфраструктура українських портів знижує їх продуктивність.

Використані джерела

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. //Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-Ст.141.

. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. //Відомості Верховної Ради України.-1995.-№24.-Ст.190.

. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р.

//Відомості Верховної Ради України.-1995.-№47-52.-Ст.349.

. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. //Відомості Верховної Ради України.-2001.-№2-4.-Ст.27.

. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. //Відомості Верховної Ради.-2003.-№40-44.-Ст.356.

. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР.-2004.-№51.-Ст.1123.

. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України.-2003.-.№18-22.-Ст.144.

. Закон України "Про транспорт" від 10.11.1994 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1994. -№51.-Ст.447.      

. Указ Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 р. //Офіційний Вісник України.-2010.-№1085/2010.

. Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті" від 08.06.1998 р. //Oфіційний вісник України.-1998.-№23.-Ст.14.

. Внешнеторговые сделки. Сост. И.С.Гринько.- Сумы, 1994.-464 с.

. Основы логистики. Гаджинский А. М. - Москва, 1996р.-124 с.

. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. Дегтярева О.И., Полякова Т.Н., Саркисов С.В. - Москва, 1999. - 424 с.

. Логистика. Под ред. Б.А.Аникина - Москва:Инфра-М, 1999р.- 327 с.

. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Под ред. В. П. Мозолина и М. И. Кулагина.-Москва: Высш. школа, 1980.-382 с.

. Коммерческая логистика. Неруш Ю. М. - Москва: Банки и биржи, юнити, 1997р.- 207 с.

. Транспорт в международных экономических отношениях. Новиков Д. С. - Москва: Дело, 1999. - 250 с.

. Контейнерные перевозки в капиталистических странах. Саркисов С. В.. - Москва, 1991.- 105 с.

. Организация и управление доставкой товаров во внешнеэкономических связях (основы логистики): Учеб. пособие. Саркисов С.В. - Москва, 2008. - 254 с.

. Транспорт и его использование в условиях рынка. Саркисов С.В. - Москва, 2004. - 165 с.

21. Світова економіка: Підручник /А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. -2-ге вид.Київ: Либідь, 2001. - 582 с.

22. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. За ред. проф. Є.П.

Качана. - Київ: Юридична книга, 2004. - 547 с.      

. Международное частное морское право. Иванов Г.Г., Маковский А.Л.- Ленинград: Судостроение, 1984.-280 с.

24. Транспорт України. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. - Київ: Наука, 1995. - 224 с.

. Україна і світове господарство.За ред. С. В. Головко. Київ: Либідь, 2002. - 540 с.

. Транспортне право України: Підручник для студентів. Шелухін М.Л., Антонюк О.І. та ін.; за ред. Шелухіна М.Л.-Київ:Дім ”Ін Юре”, 2008. - 896 с.