Строк виконання – 08.04.20250
За електронним підручником виконуєте вправи 130, 132.
khtt.biblioteka@mail.ru
Строк виконання – 09.04.20250
3. Голосовим повідомленням надішліть на мою адресу в Контакті прочитаний фрагмент твору Остапа Вишні «Моя автобіографія» і переказ однієї із усмішок «Сом» чи «Як варити і їсти суп із дикої качки» Остапа Вишні.
Строк виконання – 08.04.20250
Виконайте блоки домашнього завдання
1. § 17 (за електронним підручником скласти хронологічну таблицю про життєвий і творчий шлях письменника).
2. § 18 (за електронним підручником прочитати), вправа 134.
khtt.biblioteka@mail.ru
3. Скласти асоціативний ряд-характеристику ліричного героя «Мисливських усмішок» Остапа Вишні; прочитати твори.
Строк виконання – до наступного заняття
ВИКОНАННЯ ДАНИХ ЗАВДАНЬ ОФОРМЛЮЄТЕ ФАЙЛОМ І НАДСИЛАЄТЕ ПОВІДОМЛЕННЯМ У КОНТАКТІ НА МОЄ ПРІЗВИЩЕ.
___________________________________________________________________________
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
__________________________________________________________________________
Тема: «Огляд життя і творчості письменника. Могутній і рідкісний талант гумо-
|
|
риста. Велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки. Опти-
мізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального по-
черку Остапа Вишні. «Моя автобіографія» – гумористична розповідь пись-
менника про свій життєвий шлях. «Мисливські усмішки» – майстерне зма-
лювання рідної природи та заклик до її збереження. «Сом», «Як варити і
їсти суп із дикої качки».
План
1. Огляд життя і творчості Остапа Вишні.
2. Літературознавчі терміни.
3. «Моя автобіографія» – гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях.
4. «Мисливські усмішки» – майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження. «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки».
Усім своїм єством хотілося бути корисним народові. Не поневірятися, не лакействувать перед народом, а служить йому, народові, чудесному пінному народові, милуватися з нього і радуватися з того, що я маю честь велику, чудесну, незрівнянну і неповторну честь належати до свого народу. Ніколи я не зрадив інтересів свого народу! Ніколи!
Остап Вишня
Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів і гриміти, як грім, і того голосу боялися усі плазуни й негідники.
М. Рильський
Творчість Остапа Вишні — це неповторні і самобутні сторінки в історії української літератури. Читаючи його твори, народ і усміхався, і сміявся, і повнився радістю та гордістю, і сумував, і печалився, і обурювався. Багатьох струн народної душі торкалося вишнівське людяне, мудре, гостре і ніжне слово.
|
|
Остап Вишня говорив: «Чому я із «смішного» саме боку підходжу до життєвих явищ? Бо намагаюсь бути сатириком, а сатирики, як говорив М. Салтиков, «закликають на допомогу зброю сміху»... Моя зброя — сміх!»
Народився Павло Михайлович Губенко (Остап Вишня) на хуторі Чечва Зіньківського повіту Полтавської губернії (тепер м. Грунь Охтирського району Сумської області) 13 листопада 1889 року в селянській родині. «Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову. Навіть у найтяжчому горі гумор не залишав її». Родина була велика, однак дружна й працьовита. Остап був другою дитиною. Свої спогади про дитинство, навчання, життя він висловив в творі «Моя автобіографія», у якому в гумористичному тоні автор розповідає про своє дитинство.
Батьки хотіли всім дітям дати освіту, але це було нелегко. Родина Губенків була незаможною. Батько працював прикажчиком у поміщицькому маєтку.
У 1995 році Павлушу віддали до місцевої початкової школи. Він дуже рано навчився читати.
Після закінчення двокласної школи в м. Зінькові дуже хотів вивчитися «на вчителя», але коштів не було й його відвезли в Київську військово-фельдшерську школу. Як дитина колишнього солдата, утримувався там за державний кошт. Учився дуже добре.
Після закінчення навчання аж до 1917 року працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. Проте не судилося П. Губенкові бути лікарем.
Доля спрямувала Павла Губенка іншим шляхом. Екстерном він склав іспити за гімназію і 1917 року вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, який закінчити так і не довелося, бо почалася революція.
Непосидюча вдача привела майбутнього письменника до Кам’янця-Подільського. Саме в цьому місті газета «Народна воля» надрукувала його перший твір — «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)», який побачив світ за підписом «П. Грунський» 2 листопада 1919.
1921 року П. Губенку було запропоновано посаду перекладача газети «Вісті ВУЦВК». Відтоді й починається довгий шлях письменника в літературі.
22 липня1921 року в газеті «Селянська правда» виходить усмішка вперше під підписом Остап Вишня «Чудака, їй-богу». Став основоположником жанру усмішки. Пізніше в різноманітних газетах і журналах охоче друкують його гуморески, усмішки, фейлетони. Першою збіркою стала книга «Марк Твен – Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда» (1923).
Після розпуску ВАПЛІТЕ Остап Вишня стає (наприкінці двадцятих років) одним з організаторів «Політфронту».
У грудні 1933 року – ув’язнений. Зміг вижити тільки завдяки стійкості характеру, життєвому оптимізму й почуттю гумору. А ще – завдяки підтримці дружини Варвари Олексіївни, яка зі своєю дочкою та сином В’ячиком від першого шлюбу поїхала за ним, оселилася неподалік (разом жити не дозволили), слала посилки й листи.
Звільнили раптово, на початку 1944 року. «Мабуть, я вже не зможу писати», – сказав Остап Вишня дружині.
Першим друкованим твором після заслання була усмішка «Зенітка» (26.02.1944). Остап Вишня починає працювати в журналі «Перець», виходять друком нові книжки. Важливе місце в післявоєнній творчості Остапа Вишні належить збірці «Мисливські усмішки».
Згодом стає членом правління Спілки письменників України.
Багато подорожує, перекладає Марка Твена, О. Генрі, А. Чехова, М. Гоголя, Я. Гашека…
У 1955 році – реабілітований судовими органами.
28 вересня 1956 року помер.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ТЕРМІНИ
Фейлетон (від франц. «лист, аркуш») – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування поза літературних жанрів.
|
|
Гумореска (від лат. «волога») – невеликий віршовий, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. Сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно-забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.
Усмішка – різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відступами.
Автобіографічний твір – це твір, в основу якого покладено факти з життя самого автора. Саме вони визначають дію твору, його сюжетну лінію.
Засоби комічного – це художні засоби, які сприяють творенню комічного ефекту зображуваних явищ, подій, образів.
Гумор – це різновид комічного, відображення смішного у життєвих явищах і людських характерах; добродушний сміх.
Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного; спрямована проти соціально шкідливих явищ, має гострий непримиренний характер.
Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена ненависті та гнівного презирства; не має подвійного, прихованого дна, завжди виражається прямо.
Іронія – художній троп, який виражає глузливе-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.
Пародія – засіб художньої виразності, побудований на імітації манери поведінки, манери мовлення, творчої манери з метою викриття того чи іншого явища, рис характеру; завжди передбачає об’єкт висміювання, його впізнавання.
Парадокс (грец. раrаdохоs – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) –
1) засіб художньої виразності;
2) вислів, судження, ситуація, вчинок та ін., які суперечать здоровому глуздові, не відповідають усталеним нормам, традиційним уявленням.
|
|
Алегорія – образне інакомовлення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки.
Гротеск – переважно сатиричний, заснований на фантастиці засіб зображення явищ дійсності, поданих у спотворено-комічному, навмисне перебільшеному чи зменшеному вигляді, де поєднується реальне з вигаданим, страшне або трагічне з комічним, величне з огидним).
«МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ»
Історія написання: 1955 р. великий гуморист був реабілітований після 22 років життя в ролі «ворога народу»; за рік до смерті він нарешті дописує гумористичну автобіографію, в якій «сяє сміх крізь сльози».
Рік створення: 1927 — 1955.
Напрям: модернізм, реалізм.
Течія: неореалізм.
Рід: епос.
Жанр: за жанром гумористичне оповідання, або гумореска. Композиція відповідає формі ділового паперу — автобіографії.
Тематичний різновид жанру: соціально-побутова гумореска, автобіографічна гумореска.
Тема: найяскравіші події життя автора й окреслення становлення характеру.
Ідея: утвердження думки про надзвичайний вплив дитинства, освіти, природи, рідної мови на формування людини; утвердження думки про щастя як обов’язкову умову людського існування.
Мотиви: «гармонія вжитті», «краса дитинства», «освіта», «батьки», «рідна мова», «становлення митця».
Образи: людей: оповідач; батько; мати; діди («швець, жив у Лебедині, другий, хлібороб, у Груні»); «сімнадцятеро дітей»; Іван Максимович — старенький учитель, який учив сумлінно, інколи застосовуючи лінійку; пані-експлуататорша»; природи: корова; картопля, коноплі, бур’яни; кінь; предметів і явищ: народження, криниця, колиска, їжа, город, ямки; черкеска або восьмерика; ліжко; школа, лінійка; падіння з коня; поцілунки руки, класова свідомість; навчання; робота; газета; писання.
Символічні образи: лінійка, яка виробляла літературний стиль письменника; книга «Катехізис» Філарета, яку треба було не просто читати, а знати напам’ять; книга «Руський паломник», що його років двадцять підряд читала мати (символи
негуманної освіти).
Час і місце подій: 1 листопада (за ст. ст.) 1889 р. містечко Груні Зіньківського повіту на Полтавщині, точніше хутір Чечва, поблизу Груні в маєткові поміщиків фон Рот; пізніше Лебедин — Груня — город — ліжко — пізніше школа «Міністерства народного просвещенія», яку закінчив 1903 р. — маєток фон Рот — Чечва — 1903 р. фельдшерська школа в Києві — 1919 р. Харків — 1921 р. редакція газети «Вісті».
Композиція: народження — генеалогія роду — дитинство — природа, її роль у формуванні майбутнього письменника — падіння з коня, коли автор усвідомив, що бути йому письменником — спогади про першого вчителя та його методи навчання — народження «класової свідомості» — навчання на фельдшера — згадка про нудну роботу — згадка про роботу перекладачем у газеті.
В Остапа Вишні що не речення —то народний жарт, який містить глибинний підтекст.
Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів- «фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. «Найголовніші моменти», переважно — веселі, іноді — трагічні. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим. Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.
Художні засоби виразності: плеоназм («моя автобіографія»), епітет, порівняння, гіпербола; засоби творення комічного (гумор, іронія, сарказм).
«МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»
Друг людини, друг природи й праці,
Грізний ворог нечисті і зла.
М. Рильський
Остап Вишня був великим любителем полювання. Його кредо як мисливця були слова: «Хай живуть зайці». «23 грудня, 51. Були на полюванні. І не вбили, не застрілили нічого. Для мене це — типове явище» (запис у щоденнику). Подібно до того, як молодий Тичина приходив до природи, як «у собор», Рильський мав її за вічне джерело натхнення, Остап Вишня всією душею, з ніжністю і теплом любив природу, її красу, її чудові створіння — птахів і тварин, ліси, гаї, дерева, листя, трави.
Упродовж післявоєнних літ він створив багато невеличких за розміром, поетичних за звучанням, наснажених ласкавою лірикою творів, більше схожих на вірші в прозі, ніж на жарти гумориста. Остап Вишня став і творцем нового жанру — усмішки. Від звичайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і чудовими описами природи, не притаманними сатиричним творам; Остап Вишня постійно писав усмішки про мисливців і рибалок. У 1958 році вийшло найповніше видання усього циклу під назвою «Мисливські усмішки».
Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».
Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всілякі пригоди, пов’язапі з невдачами полювальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.
Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем,— трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитипа. І головне для нього — не трофей, а спілкування
Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.
Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.
Важливу композиційну роль у більшості усмішок цього циклу відіграють пейзажі, портрети, уривки з пісень, авторські ліричні відступи. Одним з улюблених художніх засобів Остапа Вишні є художнє перебільшення, сторінки усмішок рясніють також порівняннями, епітетами й персоніфікацією. Комічного ефекту автор досягає через поєднання несумісних понять, уживання термінів у розмовному стилі або використання окремих предметів чи речей не за їхнім призначенням: чарка на полюванні потрібна для того, «щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тоне...».
«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.
Жанр: усмішка.
Тема: змалювання краси рідної природи й заклик до її збереження.
Головна ідея: любити й берегти природу, утвердження думки про захист природи.
«Як варити і їсти суп із дикої качки»
«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше падруковапа в журналі «Перець» 1945 р.
Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...
Їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці...».
За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.
Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... Це ввечері... А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається...».
Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.
«Сом»
З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густого, зеленою, соковитого травою. Як увійдеш, картуза пе видко! Шумить заплава в травні та в червні...». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать, дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави...».
«А сома... сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно й без жодного перебільшення».
Історія написання: Остап Вишня дуже любив мисливство, але не через можливість мати здобич, а через можливість приємного спілкування з друзями, яке і стало мотивом для створення «Мисливських усмішок».
Напрям: реалізм (або модернізм).
Течія: соціалістичний реалізм.
Рік створення: 1956.
Збірка: «Мисливські усмішки».
Присвята: «Максиму Рильському».
Рід: епос.
Жанр: усмішка.
Тематичний різновид жанру: соціально-побутова, гумористична усмішка.
Тема: розповідь про сомів за царських часів і за радянських.
Ідея: утвердження любові до рідної природи, змалювання її казкової краси; висміювання марновірства й обмеженості; прихована насмішка над владою.
Образи: людей: оповідач; дід Панько; пан; Христя; рибалка; письменник Сабанєєв; природи: річка, сом, гуси, собака Джой; предметів і явищ: човен, катер, риболовля, розповідь.
Час: царські часи — радянські часи (20-ті роки XX ст.).
Місце подій: заплава річки Оскіл за славним містом Енськом на Харківщи-ні.
Композиція: опис краси природи на річці Оскіл — розповіді діда Панька про великих сомів, яких той ловив із паном, про зникнення й віднайдення панського собаки Джоя, про відомого письменника Сабанєєва, який описав сома з Уфимської губернії, що проковтнув ведмедя — розповідь про сома й катер — порівняння сомів колишніх і радянських — «Інтересна риба сом!».
Художні засоби виразності: увесь арсенал, особливо епітети, порівняння, гіперболи, а також засоби творення комічного (гумор та іронія).
Отже, змальовуючи людину, її дії і вчинки на лоні природи, оповідач майстерно послуговується жартом, дотепною вигадкою, колоритним народним словом, численними «бувальщинами» з різними перебільшеннями, фантастичними випадками. І всі ці природно вжиті прийоми і засоби художнього письма, лексичні перлини, фразеологічні та стилістичні знахідки підпорядковуються основному завданню — поетично змалювати багатобарвний живий світ природи. Ми розуміємо, що у мисливських усмішках відтворено гуманістично-благородне ставлення людини-оповідача до цього світу.
Усмішкам притаманні життєлюбний тон оповіді, глибокий ліризм, оптимістичні, світлі та сумовиті настрої. Вони відбиваються в душі людини, вони ж характеризують тонко змальовані письменником чарівні пейзажі. «Осінь... Ліс стоїть задумливий, печальний: йому ось-ось треба пишне вбрання своє скидати, підставляти свої віти дощам холодним, хуртовинам сніговим. Листя з суму жовтіє, а деяке з туги кривавиться. Ось падає кленовий лист, — умер він, одірвався з рідної йому галузки і падає...» («Вальдшнеп»). Природа відкривається письменникові в її живих змінних, поетичних станах. Її персоніфікований образ — кленовий листок: «...падає кленовий лист на землю і засихає... Навесні на його місці молодий буде лист, зелений, він з вітром розмовлятиме, хапатиме жилками своїми сонячний промінь, під дощем купатиметься й росою умиватиметься... Щоб потім умерти... Старе одживає, нове — народжується...» Цей пейзаж написаний рукою справжнього майстра. У цій замальовці спостерігаємо філософський роздум про буття природи і людини, якому притаманні процеси згасання і народження.
У мисливських усмішках особливо важливу роль відіграють діалоги та полілоги. Вони дають уявлення про характери героїв, їхню вдачу, пристрасті та захоплення, сприяють життєрадісно-оптимістичному сприйняттю і самої ідеї полювання, і численних пригод, що випадають на їх долю, і невдач, що сприймаються з доброю, веселою усмішкою. Ось після ретельних приготувань мисливець уже ладен вирушити з дому: «...Ви швиденько одягаєтесь, вкидаєте все в рюкзак. — Ну, бувайте здорові! Не сумуйте. Деньків за два-три я буду. — А рушницю ти взяв? — А й справді, де ж вона?
— Та я стола нею підперла, бо ніжка поламалась... — Та хіба ж можна рушницею?
— А що їй зробиться? Хоч яка-небудь користь із неї, а то ж...» («Заєць»).
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Читаючи «Мою автобіографію», установіть відповідність між фактами, викладеними у творі, і реальними подіями в житті Остапа Вишні. Свої спостереження занотовуйте у вигляді таблиці. Доповніть таблицю тими життєвими фактами, про які у творі не йдеться.
Цитата з «Моєї автобіографії» | Реальні події |
2. Запитання до аналізу усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки» Остапа Вишні.
1. Кому присвячена усмішка і з якої причини?
2. Розкрийте поетику назви усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки». Чому саме на кулінарному процесі й споживанні страви акцентує автор у назві твору, в якому йдеться про полювання?
3. З’ясуйте особливості гумору цієї усмішки.
4. З якою метою автор рекомендує своїм читачам після полювання читати «Записки мисливця» Івана Тургенєва?
3. На основі змісту твору «Сом» складіть поради рибалкам. Порівняйте їх з порадами професіоналів. Подумайте, до чого закликає автор усмішок.
Поради рибалкам на основі змісту твору «Сом» | Поради професіоналів |
1. | 1. Якщо гачок злегка притупився, для його заточування можна використовувати сірникову коробку – її бічну стінку, об яку запалюють сірники. |
2. | 2. Щоб не відлякати рибу, не застосовуйте поплавців з яскравою фарбою. |
3. | 3. Прагніть закидати так, щоб грузило й поплавець лягали на воду без шуму. |
4. | 4. Одягайтеся під колір навколишнього середовища. |
5. | 5. Не піднімайте вудилище без потреби вгору. |
«ОСТАП ВИШНЯ «МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ»»
1. У автора немає жодних сумнiвiв у тому, що вiн ________________________
2. Мати казали, що дитину витягли з колодязя, коли ______________________
__________________________________________________________________________________________________________________
3. Подiя народження трапилася бiля мiстечка Груня на хуторi _____________
4. Було двi умови розвитку дитини ____________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________
5. Коли спитати у баби про дiда чи прадіда, вона завжди казала:
- Отаке _________________________________________________________
6. За 24 роки спiльного життя послав Господь батькам усього тiльки _______
_________________________________________________________________________________________________________________
7. Коли, сидячи на пiдлозi, хлопчик розводив калюжу, батько зробив висно-вок, що вiн _______________________________________________________
8. Письменник не так росте i живе, як проста собi людина. На нього обов’яз-ково щось мусить _________________________________________________
9. Головну роль в формації майбутнього письменника вiдiграє взагалi приро-да, а саме ________________________________________________________
10. Конституцiї хлопчик був нервової, вразливої. Як покаже батько череска або восьмерика, то моментально ________________________________________
11. Iз подiй раннього дитинства у пам’ять найбiльше врiзалася одна, коли вiн
_________________________________________________________________________________________________________________
12. Учитель Iван Максимович учив сумлiнно, бо сам вiн був ходяча ________
_________________________________________________________________________________________________________________
13. Виробляла стиль лiтературний майбутнього письменника у руках учителя
_________________________________________________________________________________________________________________
14. Коли батько посилав сина до барині в гостину, то казав, щоб вiн _________
_________________________________________________________________________________________________________________
15. Вирiшивши, що син мало вчився, батько повiз його вчитися ще у ________
_________________________________________________________________________________________________________________
16. Пiсля закiнчення цiєї школи в 1903 роцi хлопець мав право бути _________
_________________________________________________________________________________________________________________
17. Потiм мати повезла хлопця в Київ вчитися на «казьонний кошт» у _______
_________________________________________________________________________________________________________________
18. Пiсля закiнчення цiєї школи життя пiшло нецiкаве. Служив i все _______
_________________________________________________________________________________________________________________
19. Книга, яка справила на письменника найбiльше враження, - це «Катехiзис Фiларета». Бо якби прочитав та й кинув, а то __________________________
20. Взагалi любив майбутнiй письменник книжки з м’якими палiтурками, бо
_________________________________________________________________________________________________________________
21. Писати письменник почав 1919 року з фейлетону за підписом ____________
__________________________________________________________________________________________________________________
22. Письменник спочатку перекладав, а потiм подумав, чого перекладати, коли можна ___________________________________________________________
23. I вже потiм письменник зробився ____________________________________