Словник діалектизмів(запишіть)

Маржинка – худоба;плай - гірська стежка флояра – різновид сопілки метрової; мольфар – чаклун; легінь – парубок, юнак; чугайстир – добрий лісовий дух; крисаня – капелюх, бриль; нявка – мавка; щезник – злий дух, лісовик;«воріння» —огорожа з дерев'яних лат; крашениці –штани; табівки, дзьобні –торбини різних видів;гуля-білий кожушок.

Самостійна робота

Визначити конфлікти твору

Конфлікт-це (лат.)зіткнення характерів та обставин, поглядів і принципів життя, що закономірно тягне за собою протиборство; зіткнення між героями, групами героїв, героєм і суспільством або спонукає до внутрішньої боротьби із самим собою.

КОНФЛІКТИ:

-між родами Палійчуків і Гутенюків;

-між людиною і природою;

-між поганством і християнством;

-між Іваном та Юром;

-між Іваном та Палагною;

-між життям та смертю;

-Івана з самим собою.-

У всіх конфліктах твору беруть участь люди. Хто вони?

Які вони? Ми спробуємо зазирнути у їхній внутрішній світ і з ясувати причини конфліктів.

Характеристика образів

. Словесна характеристика образу.

Марічка- героїня повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», донька Гутенюка, який вбив Іванового батька. Вперше побачила Івана під час бійки родів, вона «тряслась з жаху біля самого воза», а хлопець ударив її. Марічка ж «подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором» і заговорила спокійно. Цей спокій подіяв на Івана,що й поклало початок дружби, яка згодом переростає в палке кохання.

Марічка складає пісні й коломийки. Вона щиро кохає Івана, але й розуміє та серцем відчуває неможливість їхнього щастя через родинні чвари. Лишень тільки було порушено її життєву рівновагу, її кохання, вона «не їла, не спала, співанки розгубила», і саме тоді сталося непоправне. Дівчина в розпачі йде до Черемоша, а він наче й чекав на неї, підхопив і поніс могутніми водами.

Охарактеризувавши образ Марічки, виконайте творче завдання.

Творче завдання. Складіть сенкан

Словесна характеристика Івана

Іван був дев’ятнадцятою дитиною зі «старече розумним зором» у сім’ї Палійчуків. Хлопчик відрізнявся від інших дітей, кричав по ночах і вдень, бачив якесь «далеке й невідоме». Іван був увесь у владі природних і надприродних сил. Він був художньо обдарованим, ще з семи років відчував голос природи,який виливався в його пісні, але пояснити цього хлопець не міг, йому здавалося, що ті пісні виконує щезник, про якого змалку чув від дорослих. Обставини життя перешкоджають розвиватися творчому обдаруванню дитини. Люди бояться усього невідомого, навіть мати запідозрила, що Іван не син, а «хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня». Родова ворожнеча між Гутенюками й Палійчуками затягнула й дітей. Коли билися дорослі, Іван теж кинувся бити «Гутенюкову дівку», котра потім стала його єдиним щирим коханням. Кохання Івана й Марічки, що народилося в злитті зі світом природи, стало рушійною силою їхнього життя.

Закоханим приходилося ховатися в лісі, щоб стариня не дізналася про те, що вони люблять один одного. Після смерті батька Іван змушений йти заробляти в полонину. Повернувшись, Іван дізнається про страшну трагедію - Марічку «взяла» вода Черемоша. Так закінчилося щастя юних романтиків.

Через 6 років, повернувшись з Угорщини, де пастушив, одружується з Палагною, бо «треба ж було газдувати». Тепер в його житті не залишилося нічого творчого, він тільки переймався господарством і худобою, в цьому знаходив порятунок. Збирав помічне зілля, ворожив, замовляв, щоб зберегти «маржинку». Сите життя з нелюбою Палагною не приспало любов до Марічки. Поступово туга за коханою тяжко вплинула на його стан, життя втратило для нього всю принаду, «сили покидали його, очі глибоко запалися, життя втратило смак». Останньою крапкою стала відверта зрада Палагни з Юрою. Сили душі Івана вичерпались, він не міг полюбити вдруге. Його духовне життя скінчилось, його нічого не тримає у цьому світі, без Марічки навколишній світ став для нього безбарвним, утратив усю красу й яскравість. Тому Іван, нічого не остерігаючись, йде на поклик нявки. Він хоче бути поруч з коханою. Така сила кохання Івана.

Подумайте над питаннями:

-Як Іван пережив смерть Марічки?

Чи вважаєте ви одруження з Палагною зрадою кохання?

Чи був Іван щасливим в останні хвилини життя?

-Чому автор детально описує поховальний обряд? У чому його суть?

Завдання коротко охарактеризуйте образ Палагни

Палагна «була з багацького роду, фудульна, здорова дівка з грубим голосом…» Вона, як і всі гуцули,визнавала потойбічні сили. Була доброю ґаздинею робила все, щоб худоба «була тиха, як корінь в землі». Як бачимо, почуття відповідальності не чуже Палагні, але вона швидко забуває про подружній обов’язок після того, як Юра – мольфар побачив її. Дуже легко вона стала належати чужому мужчині. Свою зраду Палагна пояснює просто: «То вже мені і погуляти не вольно… Раз жиємо на світі…» Так Палагна втратила свою моральність, хоч і «побивалась», побачивши мертвим свого чоловіка. Найбільше тепер її турбувало те, з ким буде віднині ґаздувати, з ким буде худібчину годувати.