Сучасний період економічного розвитку України зв'язується з ростом стабільності, виводом економіки із кризи, припиненням соціально-економічного спаду й досягненням позитивних темпів розвитку економіки. Для стабілізації й розвитку соціально-трудових відносин необхідне проведення системи заходів, що забезпечують соціальну справедливість на всіх рівнях взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин.
Всі аспекти соціально-трудових відносин впливають на рівень доходів працівників. Виходячи з основних пріоритетів соціальної політики в нашій країні, можна відзначити, що головна її ціль – підвищення рівня і якості життя населення на основі стимулювання трудової й підприємницької активності, надання кожній працездатній людині можливостей, що дозволяють своєю працею забезпечити добробут сім'ї, формування заощаджень й їх ефективне інвестування [7].
Соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією трудової діяльності і її результатами, безпосередньо впливають на формування доходів працівників.
|
|
Останнім часом уряд України вживає певних заходів відносно підвищення рівня доходів населення. Державні програми передбачають скорочення розмірів заборгованості по заробітній платі, реформування пенсійної системи, збільшення витрат на освіту й охорону здоров'я [3].
З 2001 р. спостерігається зростання середньомісячної заробітної плати практично у всіх сферах економіки, що забезпечило її збільшення; однак і сьогодні за цим показником Україна є замикаючою навіть у країнах СНД.
Заробітна плата в нас не забезпечує навіть мінімальний статок. За існуючими оцінками, 78% бідних становлять сім'ї, у яких хто-небудь із дорослих працює; понад 70% працюючих одержують заробітну плату, меншу, ніж офіційно встановлений прожитковий мінімум. Розмір мінімальної заробітної плати стосовно прожиткового мінімуму в 2003 р. склав 50,7%; в 2004 р. – 57%; в 2006 р. – 80%.
У доларовому еквіваленті оплата праці в Україні виявляється меншої стосовно оплати праці в США в 12 разів, у Франції – в 9 разів, у Великобританії й Німеччині – майже в 8 разів [3].
Істотні розходження в заробітній платі зберігаються в нас за галузями; відносини перерозподілу ставлять сьогодні в невигідне положення працівників соціального забезпечення, науки, освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва – тобто всіх тих, хто покликаний забезпечувати формування людського капіталу.
Види доходів населення представлені на рис. 9.1.
Рис. 9.1. Види доходів населення
Доходи населення діляться на грошові й натуральні.
Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у вигляді:
|
|
доходів у вигляді заробітної плати;
доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;
пенсій, стипендій й інших соціальних трансфертів;
доходів від власності у вигляді відсотків із внесків, дивідендів, ренти;
доходів від продажу цінних паперів, нерухомості;
надходжень від продажу продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від зроблених на сторону різних послуг;
доходи від надання в оренду (лізинг) нерухомості та рухомого майна
доходи від продажу нерухомого майна та рухомого майна
доходів, що виплачуються у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею, благодійної допомоги, подарунків;
доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину;
сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат;
інших [2].
Натуральна форма доходів – це не тільки доходи від особистого підсобного й домашнього господарства, соціальна допомога в натуральній формі (продукти, одяг, дрова й т.д.), але й випадки видачі заробітної плати працівникам у формі продукції свого підприємства або продукції, отриманої їм в обмін за бартером в умовах кризи неплатежів. Крім того, натуральною формою доходів можуть бути коштовні подарунки працівнику підприємства або товари й послуги, що входять у соціальний пакет фірми (картки на проїзд у транспорті, абонементи в басейн і т.п.) [9].
Сукупний дохід включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого господарства й використаних на особисте (домашнє) споживання. Крім грошової складової сукупні доходи включають вартість безкоштовних послуг, одержуваних за рахунок коштів державних і місцевих бюджетів і фондів підприємств. Це послуги охорони здоров'я, освіти, дошкільного виховання дітей, дотації на житло, транспорт, харчування й т.п.
Взаємозв'язок номінальних і реальних доходів може бути виражена наступною формулою:
(9.1)
де РД – реальні доходи, тис. грн;
НД – номінальні доходи;
ІСЦ – індекс споживчих цін.
Крім розглянутих різновидів особистих доходів можна привести їх класифікацію за ступенем легальності.
За ступенем легальності варто розрізняти легальні й тіньові доходи. На відміну від легальних доходів, що мають юридично виправдану форму, тіньові доходи своїм джерелом мають невраховані й протиправні види діяльності. Тіньові доходи можна поділити на дві великі групи. Перша – нелегальні доходи кримінального походження, пов'язані з торгівлею наркотиками, рекетом, контрабандою, корупцією й т.п. Друга – доходи, що мають економічну природу: невраховані податковими службами, але некримінальні за характером види діяльності (торгівля без ліцензії, підпільні майстерні й т.д.) [9 ].