Ознаки кредитних відносин та принципи кредитування

Кредитні відносини мають низку характерних ознак, які формують їх як окрему самостійну економічну категорію – кредит:

- учасники кредитних відносин повинні бути юридично й економічно самостійними;

- кредитні відносини є добровільними та рівноправними;

- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають, що вимагає особливо чіткого та дієвого правового їх оформлення;

- кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв`язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей);

- вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад до їх власника;

- нееквівалентність кредитних відносин, що зумовлює їх платність, тобто позичальник повертає власникові більшу суму, ніж сам одержує від нього.

- кредитні відносини на мікроекономічному рівні є перервними, тобто після повернення одержаної в борг вартості та сплати процента вони перериваються, проте на макроекономічному рівні кредитні відносини підтримуються безперервно як безперервний рух вартості в процесі суспільного відтворення.

- здатність забезпечувати зростання вільної вартості, тобто її капіталізацію. Відтак формується особлива самостійна форма капіталу – позичковий капітал.

Основними, найбільш визнаними є такі принципи кредитування (рис. 4.2):

1. Цільове призначення позики.

2. Строковість передачі коштів кредитором позичальнику.

3. Платність користування позиченими коштами.

4. Забезпеченість позики.

5. Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі.

Рис. 4.2. Принципи кредитування

Забезпеченням позики може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що приймається у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позики, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Платність користування позичкою полягає у тому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави, адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позику, то зазнає при цьому подвійних втрат:

1) втрачає частину доходу, яка припадає на вилучену ним з обігу частину коштів, що стає джерелом кредиту;

2) втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обігу коштів у ліквідній формі. Більше того, втрати переваг та зручностей запасів ліквідності супроводжуються появою кредитного ризику, пов'язаного з наданням позики, та можливих збитків від позики.

Платність позики має важливе значення і для позичальника – вона стимулює його до більш виваженого рішення щодо доцільності одержання позики, сурового дотримання інших принципів кредитування, ефективного використання позичених коштів тощо.

Усі принципи кредитування тісно пов'язані між собою, оскільки випливають з сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть забезпечити її реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримання всіх його принципів є обов'язковим.