2020-05-25
150
Позичковий процент або процент за кредит (interest rate) – це вказана в процентах від суми кредиту плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності у розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).
З погляду теорії грошей, процентна ставка – це ціна грошей як засобу заощадження. Стародавні релігійні тексти свідчать про те, що процентні ставки використовувалися шумерами та єгиптянами ще в 1500 р. до н.е.
У сучасній економіці позичковий процент виконує наступні основні функції:
1. Функція стимулювання/пригнічення економічної активності в країні, адже високий позичковий процент робить неможливою реалізацію певних бізнес-проектів; у свою чергу, зниження процента сприяє зростанню економічної активності, збільшуючи привабливість проектів із позиковим фінансуванням.
2. Функція розподілу прибутку, яка полягає в розподіленні прибутку, отриманого позичальником із використанням позичених коштів, на дві частини – позичковий процент і підприємницький дохід.
3. Функція збереження позичкового капіталу, яка полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повернення вартості, як мінімум, рівноцінної тій, що була надана в кредит.
4. Функція забезпечення врівноваження попиту й пропозиції кредиту, що сприяє раціональному поєднанню власних і позичених коштів.
Величина позичкового проценту характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма проценту визначається за формулою:
Слід розрізняти ринкову норму проценту, яка безпосередньо формується на монетарному ринку, і середню норму проценту за певний період.
До макроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки відносяться:
- приховані витрати – можливості, від яких відмовляється кредитор, надаючи кредит;
- співвідношення попиту та пропозиції на кредитному ринку;
- рівень стабільності грошового ринку;
- рівень облікової ставки Центрального банку.
Мікроекономічними чинниками впливу на розмір процента є:
- мета кредиту – процентні ставки за позики на поточне фінансування виробничих потреб є, як правило, найнижчими через короткий термін їх використання; кредити торгово-посередницьким фірмам є найдорожчими через спекулятивний характер та підвищений ризик операцій таких фірм;
- розмір кредиту – як правило, розмір процентної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за дрібні, через менші відносні витрати банків на оформлення таких угод та більшу надійність великих позичальників;
- рівень ризику – надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику – кредитним і процентним. Розрізняють номінальну та реальну ставки проценту.
Номінальна процентна ставка (nominal interest rate) – це ставка, призначена кредиторами за кредитними операціями.
Реальна процентна ставка (real interest rate) відображає реальну купівельну спроможність доходу, отриманого у вигляді процента.
Взаємозв’язок реальної та номінальної ставки в загальному випадку називається ефектом Фішера (Fisher’s effect) та описується наступною формулою: i = r + π,
де i – номінальна, або ринкова, ставка процента; r – реальна ставка процента; π – темп інфляції.
За способом установлення процентні ставки поділяються на:
1. Постійні, або фіксовані (fixed interest rate), які не змінюються протягом усього періоду кредитування;
2. Змінні, або плаваючі (floating / variable / adjustable interest rate), які змінюються в процесі кредитування – використовуються для запобігання витратам і зменшення ризику, наприклад, у період інфляції.
