Кредитний ризик: сутність та методи мінімізації

Кредитний ризик — це ризик несплати в установлений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору.

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що пози­чальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згід­но з кредитною угодою.

Методи мінімізації: лімітування; дотримання нормативів кредитного ризику; диверсифікація; концентрація: вивчення й оцінка якості сукупних активів банку; оцінка кредитоспроможності позичальника; отримання від клієнта достатнього і якісного забезпечення; оперативність при стягненні боргу; страхування кредитних операцій; визначення кредитної політики; підтримка оптимальної структури кредитного портфеля; формування резервів; визначення рівня непокритого кредитного ризику; проведення ефективної цінової політики; інтенсивна робота з проблемними кредитами.

Ліміт може встановлюватися по кредитах окремим позичаль­никам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає можливість уникнути ризику концентрації кредитних вкла­день у окремі суб'єкти, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Разовий ліміт встановлюється відносно клієнтів, які звертаю­ться за кредитом епізодично.

Диверсифікація. Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитних ресурсів серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками, так і за умовами діяльності.

Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємозв'язаних галузей, на географічній території або кредиту­вання певних категорій клієнтів.

Вивчення та оцінка якості сукупних активів банку. Це дає підстави за розмірами резервів судити про якість активів банку. Для оцінювання якості активів банку застосовується кое­фіцієнт К, обчислений як відношення середньозваженої суми класифікованих активів до капіталу банку і виражений у процен­тах.

Страхування кредитних операцій. При цьому може страхуватися відповідальність клієнта перед банком щодо погашення кредиту. В цьому випадку клієнт подає до банку страхове свідоцтво або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції.

Важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку.

Методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку класифікується за такими критеріями:

Залежно від фінансового стану позичальники поділяються на п'ять класів (А, Б, В, Г і Д).

Якість погашення боргу поділяється на три групи (добре, слабке, недостатнє).

За­лежно від цих критеріїв кредити класифікують як: стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні.

Формування резервів. Для покриття втрат передбачається створення спеціально­го резерву перерахунком частини коштів банку на окремий бух­галтерський рахунок, з якого в разі неповернення кредиту спису­ється відповідна сума. Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку — класифікації кредитів.

Згідно з Постановою НБУ № 279 «Про поря­док формування та використання резерву для відшкодування мо­жливих втрат за кредитними операціями банків» в Україні ство­рюються загальний та спеціальний резерви.

Одним із засобів управління кредитним ризиком є визначення непокритого кредитного ризику, тобто визначення можливих втрат, які повинні бути списані за рахунок резервного Фонду або статутного фонду комерційного банку.

Непокритий кредитний ризик обраховується таким чином: 100% прострочених і сумнівних кредитів +50% пролонговканих кредитів + 100% безнадійних кредитів — сформований страховий резерв.

Наступним методом управління кредитним ризиком або способом зниження кредитного ризику є проведення ефективної цінової політики, яка полягає у визначенні достатності рівня процентної ставки по кредитах і комісії.