Соціальна типологія (типи) особистості за спрямованістю | ||
| ||
Суспільне прийнятної спрямованості | Суспільне неприйнятної спрямованості |
Рівень 2а — за ознаками суспільної неприйнятності
Типології (підтипи) СН за ознакою:
- Інші члени суспільства
- власність
- економічні принципи
- норми права
- норми моралі
- норми культури
- інші норми
- асоціальна
- антисоціальна
- суспільне небезпечна
Результат: визначені види СН за різними її ознаками, у тому числі за глибиною - суспільне небезпечна (СНБ); особа за останньої набуває типової ознаки суспільної небезпечності
Рівень 26 — за характером ймовірного прояву суспільної небезпечності особистості
Типологія (типи) особи суспільне небезпечної особистості за ймовірним проявом суспільної небезпечності
Результат: визначені ймовірні типи СНБ особистості; типові ознаки передкримінального та кримінального типів: криміногенна орієнтація та кримінальна мотивація з високою ймовірністю вчинення злочину
Типологізація (типи) особи СНБ особистості за діяльнісним проявом активності
Неправомірний, незлочинний, без високої ймовірності вчинення злочину | Особа правопорушника | ||
| |||
Те саме з високою ймовірністю вчинення злочину | Особа передкримінального типу | ||
Вчинення злочину | Особа злочинця | ||
••^ | |||
У тому числі умисно повторного | Особа рецидивіста | ||
Результат: визначена пов'язаність типів особи суспільне небезпечної спрямованості з діяльнісним проявом активності; типова ознака особи злочинця - вчинення злочину
Як видно зі схеми, особи типів, які нас цікавлять, а саме: стосовно якої ймовірно можна прогнозувати вчинення злочину (перед-кримінальний тип) та яка вчинила злочин (тип особи злочинця) свою першу типову ознаку отримують у ретроспективі під час виділення серед інших членів суспільства за суспільною неприйнятністю спрямованості їх особистості. Серед інших членів суспільства на першому рівні соціальної типологізації (за сутністю соціальної спрямованості особистості) вони належать до типу особи з суспільне неприйнятною особистістю.
Особи передкримінального типу та типу злочинця набувають (також при ретроспективному розгляді) додаткових типових характеристик суспільної неприйнятності (поділяються на підтипи останньої) під час диференціації її вияву спочатку за ознаками: сфери прояву, стійкості, інтенсивності, глибини. Зокрема під час поділу осіб суспільна неприйнятного типу спрямованості особистості залежно від суспільної значущості об'єкта спрямування виділяються його підтипи: асоціальний, антисоціальний та найглибший суспільна небезпечний, який характеризується спрямуванням проти головних умов життєдіяльності суспільства. Особи передкримінального типу та типу злочинця належать, як правило,
273
Глава 6
до названого суспільне небезпечного підтипу суспільної неприйнятності — це їх друга типова ознака, хоча під час спрямування не проти головних умов життєдіяльності суспільства або за відсутності дієвого вияву цього спрямування можуть належати й до антисуспільного або навіть асоціального підтипів суспільної неприйнятності спрямованості їх особистості. Крім згаданих типових характеристик, особи суспільне небезпечного підтипу суспільне неприйнятної спрямованості особистості залежно від прогнозування характеру ймовірного прояву суспільної небезпечності саме на цій стадії ще лише прогностична поділяються па три підтипи, серед яких крім некримінального, виділяються перед-криміпальний та кримінальний. Типовими ознаками обох останніх е криміногенна орієнтація, а самого останнього — ще й кримінальна мотивація. Всі згадані типології (типи і підтипи) відображуються у разі типологізації особи суспільне неприйнятної спрямованості особистості на другому рівні за ЇЇ відповідними ознаками і характером ймовірного прояву суспільної небезпечності такої особистості.
Реальний вияв передкримінального типу та типу злочинця особа отримує через відповідні діяльнісні прояви активності: перший — через неправомірні діяння з високою ймовірністю вчинення злочину, другий — після вчинення злочину. Названі діяльнісні прояви є типовими ознаками: перша — особи передкримінального типу; друга — особи злочинця. Через повторне вчинення умисного злочину виділяється посткримінальиий підтип суспільної небезпечності особи та відповідно — особа злочинця-рецидивіста.
Раніше було зазначено, що додаткова типологізація спрямованості особистості суспільне неприйнятного типу проводиться за такою ознакою як сфера ЇЇ вияву. Відповідно вибудовується типологія такої спрямованості особистості та осіб, які мають останню. Зазначена типологія зберігає своє значення і на третьому рівні соціальної типологізації особи, на якому серед інших виокремлюється тип особи злочинця. Міра суспільної неприйнятності, а далі й суспільної небезпечності спрямованості особи злочинця залежить від суспільної значущості сфери суспільних відносин, у якій вона проявляється, та об'єктів цієї сфери, до яких вона спрямовується. Характер спрямованості антисоціального та суспільно
274
Теорія особи злочинця
небезпечного ЇЇ типів може виявлятися у негативному, принизливому, чи активно протидіючому, або легковажно-безвідповідальному та іншому суспільне неприйнятному ставленні особи, у тому числі особи злочинця, до різних об'єктів, умов життєдіяльності суспільства. Такими об'єктами є: людська особа, яка складає головну цінність демократичного суспільства, та пов'язані з нею суспільні феномени і блага: життя, здоров'я, честь, гідність, особиста недоторканність, природні права людини і громадянина. Суспільне неприйнятна та небезпечна спрямованість особистості щодо будь-якого зі згаданих об'єктів виділяє один з типів особи злочинця у разі її типології за сферою та характером зазначеної спрямованості.
Інший різновид особи злочинця за цією типологією утворює її тип, що подібним неприйнятним і небезпечним чином ставиться до власності, недоторканність права на яку є також вищою цінністю цивілізованого суспільства. Наступні типи особи злочинця за цією типологією диференціюються через ставлення до таких сфер суспільних відносин, головних умов життєдіяльності суспільства як держава, її національна безпека; праця, що є основою існування та розвитку суспільства, людська культура, суспільні норми, правила, настанови, передусім загальнообов'язкові, правові, екологічні, технологічні правила безпеки тощо. Слід підкреслити, що типологія за ознакою характера ставлення до зазначених об'єктів суспільних відносин сполучається з типологіями, побудованими за іншими ознаками: глибина, інтенсивність, стійкість суспільне неприйнятної спрямованості. Тобто вона може бути побудована відповідно до кожного типу особи злочинця, виділеного за названими підставами та у сполученні з ним. Таким чином, запропонована типологія може бути визначена в якості універсальної щодо особи злочинця.
Як зазначалося вище, крім типології особи злочинця існує багато класифікацій останньої, що проводяться за будь-якою нетиповою ознакою самого злочину (вид, місце, час, спосіб, форма вчинення тощо) або його суб'єкта (стать, вік, освіта, соціальне становище, психофізіологічні властивості, психологічні та психічні якості, мотиви та ін.). Класифікацію особи злочинця доцільно розглядати стосовно окремих видів злочинів, що міститься У Книзі 2 Курсу.
275
Глава 6