Тарифи на послуги водопостачання й каналізації

     З 2002 року підприємства водопровідно - каналізаційного господарства України при розробці тарифів на свої послуги керуються нормативним документом «Порядок ціноутворення на послуги централізованого водопостачання й водовідведення», затвердженим наказом Держбуду України від 23.11.2003р. № 158. Цей документ покладено в основу «Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959.

Треба відзначити, що новий «Порядок» побудований з врахуванням усіх законодавчих і нормативних актів, прийнятих з 2000 року Верховною Радою й Урядом України в галузі податкового й бухгалтерського обліку, фінансової звітності, соціального захисту і якості обслуговування населення. Зокрема, як методична основа розрахунку собівартості прийнято П(с)БО №16 «Витрати». Структура тарифу згідно «Порядку» визначається по економічним елементам, графічна інтерпретація яких представлена на рисунку. В основу наведеної на цьому рисунку схеми покладена робота Бабака А.В., Лисенко Н.М., Святоцької В.Г., Слюсаря Н.В. «Проект методичних рекомендацій з використання Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання й водовідведення».

В «Порядку» підкреслюється, що розмір економічно обґрунтованих тарифів повинен бути достатнім для повного відшкодування витрат операційної діяльності, що буде забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання й водовідведення, а також витрат фінансової діяльності для виконання зобов'язань по обслуговуванню, супроводу й поверненню банкам довгострокових кредитів.

A	Прямі витрати
	А = Прямі матеріальні витрати + Прямі затрати на оплату праці + Інші прямі витрати
B	Виробнича собівартість
	B = Прямі витрати + Змінні загальновиробничі витрати
C	Собівартість реалізованих послуг
	С = Виробнича собівартість + Нерозподілені постійні витрати
D	Операційна собівартість
	D = Собівартість реалізованих послуг + Адміністративні витрати + Витрати на збут + Інші операційні витрати
E	Витрати звичайної діяльності підприємства
	E = Операційна собівартість + Фінансові витрати + Податок на прибуток
F	Повна собівартість послуг		Чистий прибуток
	F = Операційна собівартість + Фінансові витрати + Податок на прибуток		P = Тариф – Повна собівартість послуг
G		Тариф
		G = Повна собівартість послуг + Чистий прибуток

 

Рис.5.1. Схема взаємозв'язків структурних елементів тарифів на централізоване водопостачання й водовідведення

 Передбачається виконання планового розрахунку витрат на здійснення капітальних інвестицій або на фінансування певної їхньої частини. Порядок також передбачає можливість планового й позачергового коригування тарифів при зміні умов господарювання з незалежних від їхньої діяльності причин. Методичною новизною «Положення» є розділ «Використання методу регулювання тарифів шляхом установлення їхнього граничного рівня». У ньому передбачається встановлення граничного рівня тарифу на певний строк, у подовж якого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства можуть дістати додатковий прибуток. Умовою використання цього методу є:

- наявність звіту про проведення функціонально-вартісного аналізу;

- наявність програми ресурсозбереження.

Варто замітити, що встановлення граничного рівня тарифу є лише однієї з різновидів регулювання цін для підприємств-монополістів, що використовуються в деяких країнах.

      Цікавою і перспективною новизною «Положення» є рекомендація з використання при обґрунтуванні тарифів на послуги ВКГ функціонально-вартісного методу аналізу (ФВМА). Однак «Положення» не містить навіть в короткому викладі конкретної методики проведення такого аналізу.

 ФВМА доцільно проводити у всіх випадках, коли переглядаються будь-які тарифи на послуги житлово-комунального господарства. Функціонально-вартісний метод аналізу є ефективними засобом виявлення зайвих і непродуктивних витрат. Метод ФВМА, як інструмент зниження витрат, знайшов широке застосування при проектуванні нової техніки, нової продукції, удосконаленні технологічних процесів. Суть і практичні можливості ФВМА досить ґрунтовно викладені у роботах Баришнікова А. А., Карпушина М. Г., Кузьміна А. М., Шалденкова С. В., Сосновського Я. Ш., Ткаченко П. Г. З огляду на можливості та потенціальну ефективність ФВМА,

цілком логічно порушити питання про необхідність обов’язкового використання цього методу при розробці тарифів на житлово-комунальні послуги.

Враховуючи закордонний досвід, можна допустити з великою вірогідністю, що використання ФВМА для розробки й обґрунтування житлово-комунальних тарифів дозволить на 10-15% знизити тарифи за житлово-комунальні послуги, що має сьогодні важливе соціальне значення. Таким чином, можна вважати, що ФВМА в житлово-комунальній сфері повинен стати невід’ємною і обов’язковою складовою методів ціноутворення.

 

Рис.5.2. Послідовність процесу ціноутворення в житлово-комунальному господарстві на основі функціонально-вартісного методу аналізу

Проте підприємства водопровідно-каналізаційного господарства України поки не мають у своєму розпорядженні методичних розробок, які б дозволили здійснювати глибокий, високопрофесійний аналіз формування витрат на послуги водопостачання й каналізації. Ця недоробка Держжитлокомунгоспу України повинна бути виправлена. Відзначаючи досить високий методичний рівень нового «Положення», не можна все ж не відзначити в ньому певні недоліки:

1. Не врахований вплив інших доходів від операційної та інвестиційної фінансової діяльності на величину надходжень підприємства, а саме: здача в оренду майна, встановлення й обслуговування лічильників, підключення й відключення абонентів, розробка технічних умов для підключення до мереж нових абонентів, узгодження проектної документації, штрафи за самовільне підключення до мереж, перевищення лімітів на споживання води промисловими підприємствами та інші види доходів, які можуть служити джерелом зменшення тарифу для населення;

2. Не враховується коефіцієнт використання виробничої потужності. Беручи до уваги високий рівень недовикористання виробничих потужностей у тарифах повинна передбачатися компенсація умовно-постійних витрат на утримання непрацюючого устаткування.

3. Відсутні рекомендації з коригування тарифів на водоспоживання у квартирах, де встановлені лічильники води.

4. Не встановлено чіткої залежності рівня тарифу від якості послуг;

5. Недостатньо врахований світовий досвід ціноутворення на послуги водопостачання й водовідведення.

Тариф для каналізаційних послуг повинен, як прийнято на практиці, виз-начається у встановленому відсотку від тарифу за воду. Однак величину та-кого відсотка варто обґрунтовувати індивідуально для кожного підприємства.

3.Тарифи на опалення будинків і гаряче водопостачання.

При розрахунках й обґрунтуванні тарифів на опалення житлових будинків і гаряче водопостачання нині використовують головним чином два основних нормативних акта:

1. Постанову Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

2.  «Галузеву методику нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів при виробленні теплової енергії в комунальній теплоенергетиці», затверджена наказом Держкомітету України по житлово-комунальному господарству від 17.12.98 р. № 290.

Послідовність і взаємозв'язок розрахунків тарифів представлений на блок-схемі (рис. 5.3).

Наведена модель передбачає як основу розрахунок середнього тарифу за одну Гкал для всіх споживачів. При безпосередній реалізації послуг за опалення й гарячу воду користувач може робити розрахунок вартості опалення 1 м² корисної площі, вартості підігріву 1 м³ води й вартості гарячої води на 1 людину залежно від норми її споживання в літрах.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.5.3. Блок-схема розрахунків тарифів на гарячу воду і опалення будинків

 

Розроблені на основі діючої методики узагальнюючі алгоритми розрахунків цих показників приводяться в таблиці.

 

Таблиця 5.1

Алгоритми тарифів на гарячу воду і опалення

№ п/п	Види розрахунків	Алгоритми розрахунку
1	Розрахунок вартості однієї Гкал (Т 1)	де Зi – витрати по окремим статті собівар-тості, тис. грн. Qp - кількість реалізованого тепла усім споживачам протягом року, Гкал;  Qn -технологічні втрати тепла, Гкал; Qcн -витрати тепла на власні потреби, Гкал;
2	Розрахунок тарифу на опалення 1 м2 загальної корисної площі за один місяць (Т 2)	де y - коефіцієнт, що враховує частку витрати теплової енергії на опалення житлових будинків; So – загальна корисна площа опалювальних житлових будинків, тис. м2; to – тривалість опалювального сезону, міс.;
3	Тариф на підігрів 1 м3 води (Т 3)	де V0 – обсяг споживання гарячої води протягом року, м3;
4	Тариф на гарячу воду розраховуючи на 1 людину за місяць залежно від норми водоспоживання (Т 4)	де NГВ – місячна норма споживання гарячої води на 1 людину, л.; NГВ=nГВ·30 днів, де nГВ – добова норма споживання гарячої води на 1 людину, л.

 

Вивчення практики обґрунтування тарифів на тепло й гарячу воду вказує на два істотних недоліки в діючій методиці розрахунків:

1. Розрахунок теплового балансу проводиться «котловим методом» без диференціації структури житлового фонду, режиму теплопостачання, обліку

втрат у мережах, наявності приладів обліку. Тим часом, об'єм житлових будинків, а також інші зазначені фактори істотно впливають на питомі норми витрати палива. Проведені фахівцями Харківської національної академії міського господарства виміри тепловтрат житлових будинків показали, що за діючими в 2008 році тарифами на опалення складова вартості палива була завищена на 30-40%. При цьому тепловий режим в 14% обстежених квартир був нижче нормативного рівня, передбаченого будівельними нормами й правилами.

Звертає на себе увага те, що в житлових будинках, де встановлені прилади обліку тепла, вартість опалення квартир за інших рівних умов значно нижче, ніж вартість розрахована по чинному тарифу на 1 м² загальної корисній площі. Це підтверджується даними, наведеними нижче за матеріалами обстеження КП «Харківські теплові мережі» за опалювальний сезон 2009-2010 р.р. (Див. табл.5.2). Неважко припустити, що установка приладів обліку тепла і гарячої води у житлових будинках міста істотно скоригувала б економічні показники витрат з опалення будинків і споживання гарячої води.

Однак, за даними Харківського обласного управління статистики на початок 2010 р. тільки 3% житлових будинків міста були обладнані лічильниками витрат гарячої води і 1,5% лічильниками витрат тепла.

   2. Розрахунки по обґрунтуванню тарифів виконуються на низькому професійному рівні, допускаються грубі помилки (або свідомі перекручування) при калькулюванні собівартості. Так, в 2010 році КП “Харківські теплові мережі”  у кошторисі збільшило нормативні витрати на 12 млн. 328 тис. грн. за рахунок «збільшення тарифу за 1 квт/годину з 20.99 коп. до 25.0 коп. з включенням ПДВ», що суперечить Методичний рекомендаціям № 78, які пропонують у собівартість при обґрунтуванні тарифів включати витрати без ПДВ, так як величина цього податку компенсується податковим кредитом.  

Таблиця 5.2

Показники вартості теплової енергії на опалення по обстеженим житловим будинкам м. Харкова в опалювальному сезоні

№ п/п	Адреса житлового будинку		Кіль-кість повер-хів	Річна вартість сплати опалення за показни-ками приладів обліку, грн.	Річна вартість сплати за опалення по нормам (0,70 грн. за 1кв. м.), грн.	Відхи-лення, грн. «-» економія при наявності приладів обліку, «+» перевитра-ти
1	2		3	4	5	6
1.	пр. Леніна, 50а		5	20179	22244	-2065
2.	вул. Дерев'янко, 16б		5	22245	27318	-5073
3.	вул. Ньютона, 139		5	61999	90416	-28507
4.	пр. Леніна, 29		5	22998	26830	-3832
5.	вул. Балакірєва, 20		9	154490	189725	-35235
6.	вул. Ростовська, 3		9	33831	45984	-12153
7.	пр. Гагаріна, 49а		9	77751	105681	-29930
8.	вул. Студентська, 5/2		9	49673	65606	-15933
9.	вул. Слов'янська, 4		10	33496	34737	-1241
10.	пер. И. Каркача, 32		10	35280	36586	-1306
11.	вул. Краснодарська 171д		10	42478	52166	-19688
12.	пр. 50 років ВЛКСМ 61		10	28902	38536	-9635
13.	пр. Перемоги, 72		12	152715	254524	-101809
14.	вул. Клочковська, 197м		12	49494	60782	-11288
15.	вул. Олімпійська, 9		12	47617	50124	-2507
16.	вул. Полт. Шлях, 148/2	12		104760	99097	+5663
17.	вул. Власенко, 18	14		27584	39813	-12229
18.	вул. Окт. Революції, 9	14		39177	44592	-5415
19.	вул. 23 Августа, 49	14		32881	41472	-8591
20.	вул. 23 Августа, 55	14		30295	41178	-10883
21.	вул. Др. Народів, 277	16		71744	64386	+7358
22.	вул. К. Корка, 44	16		64992	66415	-1423
23.	вул. Корчагінців, 56	16		32418	32651	-233
24.	вул. Новгородська, 6а	16		82534	92438	-9904

 

Аналогічно збільшені на 7 млн. 417 тис. грн. витрати на воду й водовідведення за рахунок «збільшення тарифу за 1 м³ холодної води з 1 грн. 50 коп. до 4 грн. 50 коп. також з включенням ПДВ».

За розрахунками підприємства нормативні витрати на ремонт у калькуляції включена сума 11 млн. 142 тис. грн., а в обґрунтуванні на ці потреби вказується сума в розмірі 14 млн. грн. Значні розбіжності є також по статті «Амортизація». У нормативну калькуляцію на 2010 рік включено 17 млн. 127 тис. грн. амортизаційних відрахувань, а в розрахунках обґрунтування тарифу визначена сума амортизації в розмірі 21 млн. грн.

Мають місце на практиці випадки, коли в розрахунки по обґрунтуванню тарифів включають не всі розрахункові калькуляції, які передбачені інструкцією № 47.

Серйозним недоліком обґрунтування тарифів також є те, що фінансування інвестицій для свого розвитку підприємства житлово-комунального господарства передбачають виключно за рахунок бюджету. При цьому, як правило, розрахунки по очікуваному економічному ефекту від їх впровадження відсутні.

Очевидно, що для запобігання вказаних недоліків при обґрунтуванні тарифів на опалення будинків і подачу гарячої води необхідно всі розрахунки в обов’язковому порядку піддавати аудиту.

Професійний аудит обґрунтованості нових тарифів може бути проведений тільки комплексною групою професіоналів в галузі теплотехніки, економіки, обліку й ціноутворення. Оцінка обґрунтованості тарифів на основі думки громадських організацій шляхом проведення «громадських слухань» навряд чи дасть бажаний результат. Функція громадських слухань полягає не експертній оцінці підвищення тарифів, а в оцінці реакції суспільства на нові тарифи. Зрозуміло, що громадські слухання є важливою і абсолютно необхідною демократичною процедурою, яка допомагає приймати органам місцевої влади правильне рішення щодо індексації діючих тарифів. Робота компетентних фахівців дозволить:

1. Забезпечити повну прозорість техніко-економічних розрахунків;

2. Обґрунтувати правильний науково-методичний підхід до вирішення проблеми коригування тарифу;

3. Підтвердити вірогідність прийнятих параметрів витрати газу, тепла, води, електроенергії, трудоємкості робіт, соціальних і загальновиробничих витрат підприємств-виробників послуг.. 

Результати незалежної професійної перевірки розрахунків по формуванню тарифів на тепло й гарячу воду, безумовно, додадуть громадськості міста більшу переконливість про необхідний рівень оплати послуг, що забезпечують надійне теплопостачання й водопостачання населення.

Питання для самоконтролю:

1. Надайте визначення термінів «тариф» та «комунальний тариф», поясніть їх економічний зміст;

2. Комунальний тариф: основа формування, на чому базується його розробка?

3. Надати характеристику тарифам, що застосовуються підприємствами житлово-комунального господарства;

4. Які особливості застосування тарифів підприємствами теплопостачання?

5. Надайте характеристику особливостей попиту і пропозицій у сфері послуг, як основних факторів ціноутворення;

6. Які особливості ціноутворення в житловому господарстві на сучасному етапі?

7. Охарактеризуйте основні засади офіційної концепції впровадження економічного обґрунтування тарифів на сучасному етапі;

8. Надати характеристику особливості застосування тарифів на послуги водопостачання і каналізації;

9. Які послідовність та взаємозв’язок розрахунків тарифів на гарячу воду і опалення будинків?

10. Вкажіть істотні недоліки в діючий методиці розрахунків обґрунтуванні тарифів на тепло і гарячу воду?