Калькулювання виробничої собівартості продукції підрозділу підприємства

Калькулювання виробничої собівартості продукцїї механічного цеху здійснюється шляхом складання фактичного кошторису витрат цеху. Кошторис розробляють на основі виробничої програми підрозділу, відповідної нормативної бази, а також цін та тарифів на ресурси. Структурно він будується за статтями витрат. Калькулювання виробничої собівартості продукції цеху включає в себе наступні статті витрат.

Сировина та матеріали. До статті відносяться витрати на матеріали, що утворюють основу виготовлюваної продукції (основні матеріали), а також матеріали допоміжного призначення (допоміжні матеріали), які можна прямо віднести на окремі вироби. Витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми. В роботі витрати за цією статтею наведені у вихідних даних п.10.

Куповані вироби і напівфабрикати. Купованими вважаються вироби, що купуються для укомплектування виготовлюваної продукції і потребують витрат на їх установку чи складання. Витрати за цією статтею обчислюються аналогічно витратам на матеріали згідно з нормами й цінами з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. У роботі розрахунок витрат за цією статтею здійснюється на основі вихідних даних п.11.

Паливо та енергія на технологічні потреби. До статті включають витрати палива та енергії на безпосереднє виконання технологічних процесів. Витрати на паливо й енергію технологічного призначення обчислюються аналогічно попереднім статтям, тобто за нормами витрат і встановленими цінами та тарифами. В роботі ці витрати приймаються згідно з п.12 вихідних даних.

Основна заробітна плата виробничих робітників. Стаття включає в себе оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. При погодинній формі оплати праці вона розраховується множенням трудомісткості виробничої програми на годинну тарифну ставку робітника відповідної кваліфікації (в роботі приймається середня тарифна ставка по всіх категоріях робітників-верстатників). Вихідні дані для розрахунку витрат за цією статтею наведені у пп. 5, 13.

 Додаткова заробітна плата виробничих робітників. До неї належать додаткові виплати понад установлені норми за трудові успіхи, особливі умови праці, за відпустки й інші виплати, передбачені законом та трудовою угодою. В разі їх відносної стабільності додаткова заробітна плата може встановлюватись у відсотках від основної заробітної плати. Вихідна інформація для розрахунку витрат за цією статтею наведена у п.14.

Відрахування на соціальні заходи. Вони охоплюють встановлені законодавством відрахування у Пенсійний фонд та фонди соціального страхування. Сума витрат обчислюється у відсотках від основної і додаткової заробітної плати. В роботі можна приймати значення відрахувань на рівні 38,58%.

Загальновиробничі витрати. В статтю входять непрямі витрати, які з огляду на їх функціональне призначення поділяють на дві групи: перша – витрати на утримання та експлуатацію машин й устаткування, друга – витрати на організацію й управління виробництвом.

Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування охоплюють широке коло витрат, необхідних для роботи устаткування в режимі виробничого процесу, а також для підтримання його в стані готовності до експлуатації. До них належать:

Амортизаційні відрахування на реновацію машин і устаткування, поліпшення та відновлення їх експлуатаційних параметрів. Амортизаційні відрахування обчислюються за певним методом амортизації (лінійним, нелінійним, прискореним) згідно з вимогами чинного законодавства. В роботі рекомендується розраховувати амортизаційні відрахування шляхом щоквартального розрахунку з коригуванням величини балансової вартості груп устаткування на суму амортизаційних відрахувань попереднього кварталу, виходячи з встановленої законодавством квартальної норми амортизаційних відрахувань. Вихідні дані для розрахунку наведені у п.15. За своїм змістом амортизаційні витрати належать до постійних витрат.

Витрати на експлуатацію устаткування. Вони містять різні витрати, у тому числі витрати на електроенергію для приведення в дію машин, стиснуте повітря, пару, мастила, змінне оснащення, заробітну плату обслуговуючого персоналу тощо. В роботі витрати за цією статтею розраховуються на підставі п.16 вихідних даних. За своїм змістом ці витрати є змінними.

Витрати на організацію та управління виробництвом. Склад цих витрат значною мірою залежить від економічного статусу підрозділу. Для підрозділу рівня цеху, діяльність якого обмежується внутрішніми відносинами, до таких витрат належать: витрати на оплату праці управлінського персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, витрати на інформаційне забезпечення управління, витрати на службові відрядження, що стосуються роботи даного підрозділу в межах установлених норм, амортизаційні відрахування основних засобів підрозділів, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, витрати на швидкозношуваний інвентар, на пожежну та сторожову охорону і т.п. За своїм характером ці витрати є постійними. Величина витрат за цією статтею в роботі приймається згідно з п.17 вихідних даних.

Після розрахунку величини витрат за кожною статтею складається кошторис цеху, приклад якого наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Кошторис цеху на 20__р.