2020-07-12
178
Управлінське рішення – це результат творчості менеджера (суб’єкта управління) у вирішенні конкретної ситуації, що виникла в зв’язку з діяльністю об’єкта управління. Рішення організовує і направляє у визначене русло діяльність персоналу і сприяє, таким чином, досягненню цілей, поставлених перед організацією.
Прийняття управлінського рішення – це зняття протиріч у проблеми, що виникла. Найбільш складні рішення – це ті, які приймаються в умовах дефіциту часу, інформаційної невизначеності і при наявності протиріч. Правильного рішення, придатного на всі випадки життя, не існує. Правильне рішення – це те, що веде до наміченої мети. Нерозуміння мети дій позбавляє рішення змісту.
Не знаєш, що робити, – не роби нічого.
При виробленні управлінських рішень дуже важливо уміти передбачати різні варіанти розвитку ситуації у внутрішній і зовнішній сферах діяльності підприємства, щоб проявити і тверезий розрахунок, і економність, і комерційний ризик.
Особливість управлінських рішень полягає в тому, що:
– більшість невідомих елементів задачі має описовий (якісний) характер: цілі, ситуації, переваги, обмеження, і тільки частина їх описується кількісними показниками;
– визначення невідомих характеристик, знаходження і вибір найкращого рішення не можуть бути цілком формалізованими, а значить, не можуть бути автоматизованими;
– деякі характеристики задачі неможливо визначити об’єктивно (пріоритети цілей, перевага рішень);
– часто рішення необхідно приймати в умовах невизначеності (неповний опис проблеми, недостатньо точна оцінка очікуваних наслідків);
– прийняті рішення часто торкаються особистих інтересів менеджера, що впливає на вибір ним альтернативи.
Усі кращі якості менеджера зводяться до поняття «рішучість».
Таким чином, менеджери досить часто відходять від рекомендацій теорії раціональних рішень і в зв’язку з цим у багатьох випадках отримують не найкращий результат. Тому важливо вміти критично підійти до справи, брати до уваги не тільки позитивні, вигідні сторони прийнятого рішення, але і можливі негативні наслідки. Нерідко на практиці прораховуються тільки позитивні ефекти від прийняття того чи іншого варіанта рішення, що утрудняє пошук оптимальних рішень і не настроює виконавців на подолання можливих труднощів і непогодженостей у ході реалізації прийнятого рішення. Саме некритичність мислення формує у менеджера схильність до пояснення невдач об’єктивними причинами або поганою роботою виконавців.
Класифікація управлінських рішень
Класифікація управлінських рішень
Управлінські рішення здебільшого класифікують за кількома ознаками.
1. За сферою охоплення:
загальні рішення — стосуються всієї організації;
часткові рішення — стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.
2. За тривалістю дії:
перспективні рішення — реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік);
поточні рішення — реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.
3. За рівнем прийняття:
рішення на вищому (інституційному) рівні управління;
рішення на середньому (управлінському) рівні управління;
рішення на нижчому (технічному) рівні управління.
4. За особливостями вирішуваних організацією завдань:
організаційні запрограмовані рішення — характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріантністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях;
організаційні незапрограмовані рішення — спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;
компромісні рішення — покликані врівноважувати протиріччя, що виникають.
5. За способом обґрунтування:
інтуїтивні рішення — ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;
рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;
раціональні рішення — мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб'єктивнішими.
6. За способом прийняття:
одноособові рішення;
колегіальні рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів;
колективні рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
7. За характером:
економічні рішення;
технологічні рішення;
соціально-психологічні рішення;
адміністративні рішення.
