Теоретичні відомості

Декілька клітинок робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок.

Діапазони мають прямокутну форму і описуються адресами двох діагонально-протилежних клітинок. Наприклад:

¨ А1:С3 – прямокутний діапазон;

¨ А1:А9 – діапазон-стовпець;

¨ А1:Е1 – діапазон-рядок.

Щоб виокремити діапазон, треба клацнути у лівому верхньому куті і, не відпускаючи клавіші, перемістити білий хрестоподібний курсор у правий нижній кут, відпустити клавішу. Щоб відмовитися від вибору, достатньо клацнути за межами діапазону.

Щоб виокремити несуміжні діапазони треба користуватися клавішею Ctrl. Наприклад, щоб виокремити два несуміжні стовпці-діапазони, потрібно клацнути на їхніх назвах в режимі натиснутої клавіші Ctrl.

Діапазонам можна надавати назви і використовувати ці назви замість виразів типу А1:А9. Програма сама дає назви діапазонам, якщо вона може їх однозначно розпізнати. Наприклад, в таблиці на рисунку назви стовпців розпізнаються автоматично, тому в клітинку Е4 замість формули =В4+С4+D4 можна ввести формулу =Січень+Лютий+Березень.

Як відомо для виконання обчислень використовують формули. Формула має вигляд =вираз. Розглянемо правила утворення виразів. Пріоритети виконання операцій у виразах такі як в елементарній математиці. Наведемо їх у спадному порядку:

 

ПріоритетОперації                          Пояснення

   1                        ()       операції в дужках, аргументи функцій;

   2                        sin, cos тощо  математичні та інші функції;

   3                        –        унарний мінус;

   4                        %       відсотки;

   5                        ^         піднесення до степеня (–5^2=25);

   6                        * або / множення або ділення;

   7                        + або –додавання або віднімання;

   8                        &       об'єднання текстів;

   9                        =, >, <, >=операції порівняння.

 

Стандартних функцій є декілька категорій:

¨ математичні – sin, cos, exp, ln, abs, atan, sqrt тощо, а також функції для роботи з матрицями;

¨ статистичні – СРЗНАЧ, МИН, МАКС, СУММ тощо (розглядаємо російськомовну версію програми);

¨ логічні;

¨ фінансові;

¨ для роботи з датами, текстами та інші.

Функції можуть бути визначені над числами, адресами клітинок, адресами (назвами) діапазонів і їхніми списками. Елементи списку записують через розділювач, який визначається операційною системою: комою, якщо в числах використовується десяткова крапка, або крапку з комою, наприклад так, =СУММ(А1; В6:С8; 20).

Оскільки суми обчислюють найчастіше, на панелі керування є кнопка Автосума ∑. Нею користуються так: виокремлюють клітинку під стовпцем чи праворуч від рядка з даними і клацають на кнопці Автосума – отримують потрібну суму (числових даних з відповідного стовпця чи рядка).

Дії над елементами ЕТ (виокремленими клітинками, стовпцями, рядками, діапазонами, усією таблицею) виконують командами контекстного меню або за допомогою кнопок панелі інструментів.

Наприклад, у разі потреби в таблицю вставляють порожні рядки чи стовпці або вилучають їх командами: Редагувати → Вставити або Вилучити.

У виокремлену клітинку можна вставити примітку, яка пояснює її призначення, командою Вставити → Примітка, а вилучити командою Редагувати → Очистити (або засобами контекстного меню).

Розглянемо ще один спосіб швидкого введення текстових даних у таблицю. Він полягає у використанні списків користувача. Списки можуть містити назви товарів, міст, фірм, прізвища тощо. Список користувач спочатку створює командами Сервіс → Параметри → Закладка Списки → Новий список → Вводити елементи списку через кому або натискаючи на клавішу вводу → Додати → ОК. Список використовують так: перший елемент списку вводять у деяку клітинку, перетягують її маркер копіювання – відбувається автозаповнення таблиці елементами списку.

 

 

Хід роботи.