Свiт великий - було б здоров'я. (укр.прислiв'я)

Методична розробка теми N 2

з курсу "Валеологiя" для 11 класу медичного лiцею.

Тема заняття: Проблема здоров'я в життi сучасного суспiльства.Основнi аспекти здоров'я.

Мета заняття:

Ознайомити лiцеїстiв з поняттями здоров'я та хвороба, а також з основними аспектами здоров'я людини. Сформувати у лiцеїстiв потребу вивчення проблеми здоров'я в життi сучасного суспiльства.

План заняття та розподiл часу:

Вивчення понять:

1.Здоров'я та хвороба - 10 хв.

2.Рiвновага людини з навколишнiм свiтом - 10 xв.

3.Внутрiшня рiвновага органiзму людини - 10 хв.

4.Духовний аспект здоров'я - 5 хв.

5.Психологiчний аспект здоров'я - 5 хв.

6.Фiзичний аспект здоров'я - 5 хв.

7.Соцiальний фактор здоров'я - 5 хв.

8.Вивчення впливу наслiдкiв цивiлiзацiї (гiподинамiї,

стресiв, десинхрозу,порушень екологiї тощо) на

здоров'я людини - 35 хв.

9.Пiдсумок заняття та завдання додому - 5 хв.

Свiт великий - було б здоров'я. (укр.прислiв'я)

Здоров'я - це безцiнний дар пророди, воно дається, на жаль, не навiки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить вiд неї самої, вiд її способу життя, умов працi, харчування, її звичок...

Сучасна наука знає близько 300 визначень поняття здоров'я. В преамбулi Статуту Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я дано таке визначення цього поняття:"Здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного i соцiального благополуччя, а не тiльки вiдсутнiсть хвороби чи фiзичних вад." Однак, любе визначення, включаючи i дане, не може претендувати на точнiсть. Валеологiчне визначення поняття здоров'я включає три принципово важливi положення: динамiчнiсть здоров'я, його енергетичне забезпечення та адаптацiйно - реактивнi властивостi органiзму здорової людини i може бути сформульоване таким чином:

"Здоров'я - це динамiчний стан органiзму людини, який характеризується високим енергетичним потенцiалом, оптимальними адаптацiйними реакцiями на змiни довкiлля, що забезпечує гармонiйний фiзичний, психоемоцiйний i соцiальний розвиток особистостi, її активне довголiття, повноцiнне життя, ефективну протидiю захворюванням.

Таким чином, здоров'я людини слiд розглядати не як щось стале, незмiнне, а як стан органiзму, котрий постiйно змiнюється. Тому, незважаючи на те, що природа надiлила людину досконалим функцiональним органiзмом з унiверсальним захистом вiд всяких зовнiшнiх i внутрiшнiх негативних впливiв, за своїм здоров'ям слiд постiйно стежити. Знання особливостей власного органiзму, вмiння зберегти своє здоров'я на довгi роки - ось шляхи виховання здорового, повноцiнного члена суспiльства.

Як вже пiдкреслювалось вище, для того, щоб бути здоровим, недостатньо мати здорове тiло. Якщо людина не живе духовним життям, не знаходиться у гармонiйнiй рiвновазi з довкiллям, її фiзичнi резерви швидко вичерпуються. Якщо людина тривалий час живе в атмосфері страху, психоемоційного напруження (стресу), це може бути причиною онкологічних, серцево-судинних та психічних захворювань. Резерви людського організму не безкінченні. Тому слід завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям. Рівновага людини з навколишнім світом - це насамперед її комфортне самопочуття у ньому, а це включає поєднання природних умов життя людини (температура повітря, атмосферний тиск, вологість та інші фізичні параметри), з соціальними факторами (культура, побут, суспільно-виробничі відносини).

Внутрішня рівновага організму людини - це збалансована робота всіх його функціональних систем: нервової, серцево-судинної, дихальної, травної, гуморальної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженності та духовної цілісності організму.

Духовний аспект здоров’я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індівідуума. Невід’ємною частиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість. Відомі випадки, коли завдяки високій духовності й вірі люди з надзвичайно тяжкими захворюваннями чи травмами не тільки ставали на ноги, а й повертались до активного життя.

Психологічний аспект здоров’я - це збалансованість психічних процесів та їх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й ємоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без істотніх відхилень функціонування усіх систем організму. Поняття «фізичне здоров’я» тісно пов’язане з умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю.

Залежність здоров’я від соціальних умов також очевидна. Люди, які живуть у злиднях, у незадовільних побутових умовах, значно частіше хворіють на інфекційні, паразитарні, шлунково-кишкові, легеневі та інші захворювання.

Здоров’я людини значною мірою залежить від стану довкілля, кліматичних і географічних особливостей середовища. Так забруднення грунту, повітря чи води хімічними речовинами, відходами технологічних процесів, відпрацьованими газами автотранспорту викликає у людей алергічні захворювання, ураження шкіри та дихальних шляхів, зумовлює збільшення частоти виникнення злоякісних пухлин.

Люди, які працюють на хімічних заводах, в умовах підвищеного вмісту пилу у повітрі, з токсичними речовинами і не дотримуються правил безпеки праці, набувають так званих «професійних» захворювань (наприклад, антракоз чи силікоз легень у шахтарів чи працівників цементних заводів, токсичні гепатити чи поліневрити у працівників хімічних виробництв).

Відомо, як різко збільшилась частота захворювань ендокринної, імунної, серцево-судинної систем у людей, які зазнали радіаційного опромінення на Чорнобильській АЕС.

За останні десятиліття в багатьох індустріальних країнах світу різко збільшилась кількість людей, які хворіють на «хвороби цивілізації»: гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, нервово-психічні розлади тощо, виникнення котрих тісно пов’язане з тривалими стресами, малорухомим способом життя, неправильним харчуванням, палінням, вживанням алкогольних напоїв, наркотиків.

Стрес - це стан загального напруження організму, що виникає при дії дуже сильного подразника. Термін «стрес» був вперше запропонований канадським вченим Г. Сельє. Він показав, що при дії на організм дуже сильних (стресових) подразників, виникає активізація залоз внутрішньої секреції - гіпофіза, що розташований на нижній поверхні головного мозку, з збільшенням секреції, так званого, аденокортикотропного гормону, котрий стимулює кору наднирників. При цьому викидається в кров значна кількість різноманітних гормонів, в тому числі кортикостероїдів, котрі в свою чергу стимулюють пристосувальні механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нормальних умов. Механізм такої адаптивної дії фізичних, хімічних, емоційних і інших подразників не специфічний, і є загальним для любих стресових дій. Це дозволило сформувати понятття про, так званий, загальноадаптаційний синдром. Однак, будучи пристосувальною реакцією, загальноадаптаційний синдром за деяких умов, наприклад, повторне або надто сильне подразнення, може стати основою виникнення захворювань, оскільки викид гормонів інколи перевищує необхідний рівень, а їх надлишок є шкідливим для організму.

В розвитку захворювань під впливом стресу велике значення має загальний стан організму. Так, наприклад, у хворого з артеріальною гіпертензією перебіг стресу значно важчий, часто при цьому виникає гіпертонічний криз, який може навіть ускданюватись інфарктом міокарду чи мозковим інсультом. Аналогічно, у людини, яка вже має захворювання шлунково-кишкового тракту, стрес може призвести до виразки і навіть шлунково-кишкової кровотечі.

У людини особливе місце займають емоційні стресові ситуації. Часта дія емоційних стресових впливів може викликати «виснаження» функціональних можливостей наднирників, що різко ослабить здатність організму пристосуватись до дії шкідливих факторів.

Інша важлива причина появи, так званих, «хвороб цивілізації» (фактор ризику) - малорухомий спосіб життя, або гіпокінезія. Гіпокінезія (hypo - малий, внизу і kinesis - рух) - це вимушене зменшення обсягу задовільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності, широкого використання транспорту, автоматизації і механізації в побуті та на виробництві, що призводить до малорухомого способу життя. Гіпокінезія, як правило, поєднується з гіподинамією. Гіподинамія - недостатня м’язева діяльність, зниження сили скорочення м’язів. Така ситуація в шкільному віці часто пов’язана з нераціональним розпорядком дня дитини, перевантаження її домашніми завданнями, внаслідок чого залишається мало часу для прогулянок, занять спортом. Вимушена гіпокінезія може бути пов’язана з хворобою людини і необхідністю дотримуватись ліжкового режиму, наприклад в гострому періоді інфаркту міокарда, травмах нижніх кінцівок, хребта. В тривалих космічних польотах існує можливість виникнення гіпокінезії, так як в умовах невагомості зменшується навантаження на скелетні м’язи.

При зниженні фізичної активності спочатку зменшується витрата енергії, потім зменшується кровопостачання тканин, зменшується постачання їх киснем, сповільнюється кровоток в капілярах, виникає кисневе голодування (гіпоксія) головного мозку, серця, багатьох інших органів, страждає їх живлення. Змінюється структура волокон серцевого м’язу, порушується стан регуляторних систем організму, зокрема, гормональної і нервової. При гіпокінезії зменшується сигналізація, що йде від м’язів до центральної нервової системи, а це неблагоприємно впливає на стан головного мозку, так як м’язева система відіграє першочергову роль в підтримуванні тонусу центральної нервової системи, регуляції кровообігу і обміну речовин.

Під впливом значного зниження рухової активності наступає атрофія м’язів (зменшується їх обм”єм та сила скорочень), змінюється структура кісток. У зв’язку з атрофією м’язів збільшується кількість жирової тканини, порушуються процеси обміну, змінюється стан ЦНС, з’являється так званий синдром астенізації, котрий проявляється швидкою втомлюваністю, емоційною нестійкостю, в ряді випадків це супроводжується образливістю, схильністю до конфліктів. При цьому суттєво порушується стан серцево-судинної системи, знижується сила скорочень серцевого м’язу, порушується стан артеріальних кровоносних судин, що призводить до серцево-судиннних хвороб. При гіпокінезії суттєво порушується і венозний кровообіг, що призводить до розвитку геморою. Клінічні спостереження великої кількості осіб в профілактичних програмах вивчення «Епідеміології атеросклерозу і ішемічної хвороби серця» показали, що ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба значно частіше зустрічаються у осіб, що ведуть малорухомий спосіб життя. Тому експертами ВООЗ визнано, що малорухомий спосіб життя є фактором ризику ішемічної хвороби серця, в тому числі інфаркту міокарда.

Особливо шкідлива гіподинамія в шкільному віці. Вона різко затримує формування організму, негативно впливає на розвиток опірно-рухового апарату, серцево-судинної і інших систем організму. При гіподинамії суттєво знижується опірність збудникам інфекційних хвороб, діти часто хворіють на захворювання з хронічним перебігом.

Гіпокінезія у школярів, тривале перебування у одній і тій же позі за партою чи за столом вдома призводить до виникнення порушень статури, деформації хребта. Так званий м’язевий голод у дітей може викликати більш серйозні порушення, ніж у дорослих, а також бути причиною зниження не тільки фізичної, але й розумової працездатності.

Попередження гіподинамії в щоденному житті досягається повноцінною фізичною активністю, щоденною ранковою зарядкою, виробничою гімнастикою, систематичними заняттями фізкультурою і спортом, посильною фізичною працею, прогулянками і т. д.

При тривалому перебуванні хворих на ліжковому режимі з метою профілактики наслідків гіподинамії використовують спеціальний, індивідуальний руховий режим, масаж, спеціальний комплекс лікувальної гімнастики, при можливості водні процедури.

Говорячи про наслідки цивілізації, слід відмітити і десинхроз - порушення біологічних ритмів. Біологічні ритми - циклічні зміни стану різноманітних функцій організму. Велике значення мають біологічні ритми при пристосуванні до тих чи інших факторів зовнішнього середовища, котрі міняються з чіткою циклічністю. Коливання Землі навколо Сонця (з періодом біля 1 року), коливання Землі навколо своєї вісі (з періодом біля 24 годин), коливання Місяця навколо Землі (з періодом біля 28 днів) ведуть до появи в навколишньому середовищі змін освітлюваності, температури, вологості, напруги електричного та магнітного полів і т.д. Початок вивчення біологічних ритмів датується 1729 р., коли французський астроном де Меран виявив, що листки рослин періодично рухаються на протязі доби. В подальшому було знайдено і описано біологічні ритми, характерні практично всім живим організмам. Прикладом біологічних ритмів людини є коливання, що характеризують електричну активність головного мозку, серця, м’язів. Реєстрація їх за допомогою спеціальної апаратури використовується з діагностичною метою - електрокардіограма, електроенцефалограма і т.д. Прикладами біоритмів є і періодичність вживання їжі, пов’язана з появою відчуття голоду, коливання на протязі доби температури тіла, артеріального тиску, працездатності. До біологічних ритмів відносяться місячні коливання оваріально-менструального циклу, сезонні коливання загострень виразкової хвороби, захворювань серцево-судинної системи. Найбільш вивченим є циркадіальний (циркадний або добовий) біологічний ритм. Виявлено наявність циркадних коливань біля 300 фізіологічних функцій організму. Наприклад, відомо, що вночі у людини найнижча температура тіла, яка збільшується в ранковий час і досягає максимуму в другій половині дня. Це пояснюють відголоском далекого минулого, коли пращури сучасних земноводних, вийшовши на сушу, змушені були пристосуватись до температури навколишнього середовища. А поскільки температура тіла визначає швидкість біохімічних реакцій, вдень обмін речовин іде найбільш інтенсивно, що й забезпечує сучасній людині можливість активної діяльності вдень. Температурний біологічний ритм повторюють багато інших систем організму: вдень більша частота серцевих скорочень, вищий артеріальний тиск, частіше дихання. Щоденно до моменту пробудження людини, ніби попереджуючи зростаючу потребу організму, в крові зростає вміст адреналіну - речовини, що збільшує частоту серцевих скорочень, підвищує артеріальний тиск, активізує весь організм; накопичуються в крові і інші «стимулятори». Зниження концентрації цих речовин ввечері - умова спокійного сну. Тому безсоння є завжди супутником хвилювань і тривоги, в цих станах в крові зростає концентрація адреналіну і інших біологічно активних речовин, організм тривалий час знаходиться в стані бойової готовності.

Дотримання раціонального розпорядку дня включає режим сну, праці і відпочинку.

Біологічні ритми фізіологічних функцій настількі точні, що їх часто називають «біологічним годинником». Вважають, що механізм відліку часу включений в кожній клітині людського тіла. Це молекули ДНК, що зберігають запас генетичної інформації. Клітинні біологічні годинники часто називають «малими», на відміну від «великих», що розташовані, ймовірно, в головному мозку і синхронізують всі процеси в організмі. В циркадному ритмі змінюється і працездатність людини. Вранці вона, як правило, максимальна, а в нічний час значно нижча. При роботі в нічну зміну (особливо в інтервалі від 1 до 3 год. ночі) кількість виробничих травм і помилок максимальна, в цей час і максимальна втомлюванність. Але загальні закономірності не заперчують індивідуальних особливостей. Як відомо, є «люди-жайворонки» і «люди-сови». Про перших в народі кажуть: «Ранок вечора мудріший», а про інших існує така німецька приказка: «До вечора лінивці стають роботящими». Рано вранці працювали Л. М. Толстой, А. П.Чехов, Е. Хемінгуей. Вночі любили творити Д. І. Менделєєв, В. Моцарт, О. Бальзак.

Принцип організації своєї трудової діяльності у відповідності з індивідуальними циркадними ритмами сприяє збереженню здоров’я і довголіття, а також дозволяє збільшити інтенсивність праці і доcягти максимальних результатів з мінімальними затратами. В деяких країнах вивчаються можливості використання, так званих, гнучких графіків роботи, що дає можливість людині планувати робочий час у відповідності з показами свого біологічного годинника. У людей, котрі працюють то вдень, то вночі, в котрих постійно змінюється ритм відпочинку і праці, і розвивається десинхроз. Ті люди частіше хворіють неврозами, гіпертонічною хворобою, виразками шлунку і 12-палої кишки та іншими хворобами. Явища десинхрозу бувають у працівників транспорту далеких перевезень, у космонавтів під час польотів, у лікарів, котрі мають нічні чергування, у людей, які вирушають у подорож через 4-5 часових поясів. Французські автори описали явища десинхрозу у 78% льотчиків, що літають на далекі відстані. Адаптація до нового часового поясу краще проходить у осіб до 30 років, і коли відомо, що планується такий переліт, доцільно за 3 - 10 днів таким людям поступово змінювати режим праці і відпочинку. А тим людям, котрі працюють часто в нічну зміну, слід так організувати свій денний відпочинок, щоб він за своїми умовами був близьким до нічного.

Поломка біологічного годинника часто є першим проявом тієї чи іншої хвороби. В результаті неузгодженності функцій у деяких людей страждає судинний тонус, що призводить до підвищення або зниження артеріального тиску, у інших людей невчасне виділення шлункового соку діє на стінку шлунка, що спричинює виразку. Проявів порушення процесів регуляції дуже багато. Враховуючи все вище згадане, можна вважати десинхроз проміжною ланкою між здоров’ям і хворобою. Люди, які ведуть раціональний спосіб життя, відрізняються високою духовністю, дотримуються правил безпеки праці, лишаються здоровими до глибокої старості навіть якщо вони проживають на екологічно небезпечній території чи у великому індустріальному місті.

Про згубний вплив на здоров’я людини нераціонального харчування, алкоголю, паління, вживання наркотиків детально буде викладено в наступних розділах.

Контрольні питання до теми № 2.

1. Як ви розумієте поняття “ здоров”я” та “хвороба”?

2. Дайте визначення понять “внутрішня рівновага організму людини” та “ рівновага людини з оточуючим середовищем”.

3. Які аспекти здоров”я людини ви знаєте?

4. Що ви знаєте про стрес?

5. Який вплив зниження фізичної активності на організм людини?

6. Що таке “десинхроз” і який його вплив на організм людини?

7. Які “хвороби цивілізації ви знаєте “?

8. Як можна боротись з негативним впливом наслідків цивілізації?

Рекомендована література:

1. В.П. Горащук. Валеологія - Київ, видавництво «Генеза», 1998 с. 1-5