Технічна норма часу визначається на основі розрахунку й характеризує час, необхідний для виконання певної роботи в умовах даного виробництва з урахуванням передового досвіду й сучасних досягнень техніки, технології й організації виробництва. Норма часу є мірою праці. Виміряється вона в одиницях часу (секундах, хвилинах, годинах, днях).
По мірі вдосконалення технологічного процесу технічні норми перевіряють і переглядають, відображаючи тим самим поліпшення організації праці, впровадження нової техніки й нагромадження передового досвіду відповідно до культурного й технічного росту працівників.
При розробці технічно обґрунтованих норм необхідно точно знати структуру робочого часу зміни, робочого дня. Всі витрати робочого часу розділяються на час роботи й час перерв. Час роботи складається з ряду елементів: підготовчо-заключного часу, оперативного часу й часу обслуговування робочого місця. Час перерв буває не залежний від робітника й залежний.
Технічна норма часу на одиницю продукції складається з підготовчо-заключного й штучного часу, причому останній саме підрозділяється на час оперативний (основний і допоміжний), час обслуговування робочого місця й регламентованих перерв на відпочинок.
|
|
У загальному випадку технічна норма часу визначається як сума її складових елементів:
Підготовчо-заключний час - це час, що затрачається на початку й наприкінці робочого дня, або перед виготовленням партії деталей і після нього, перед складанням партії вузлів і після. До цих витрат часу відноситься: час на ознайомлення з роботою, на одержання вбрання, інструмента, креслень, заготівок, на настроювання обладнання для виконання даної роботи, на здачу оброблених виробів, зібраних вузлів і інструмента, на прибирання робочого місця по закінченні роботи.
Оскільки підготовчо-заключний час затрачається на партію виробів, у норму часу на один виріб включають тільки частину підготовчо-заключного часу, що приходиться на один виріб.
Норма штучного часу виражає витрати часу на виготовлення або ремонт одиниці продукції. Вона включає норму оперативного часу, що складається із суми основного й неперекриваємого допоміжного, норму часу обслуговування робочого місця й норму часу регламентованих перерв на відпочинок.
До основного (технологічного) часу відноситься час безпосереднього впливу на предмети праці (зміна розмірів, форми, взаємного з'єднання оброблюваних предметів і т.п.). Він може бути машинним (робота виконується без використання фізичної праці робітника), машинно-ручним (наприклад, при обробці виробу різним ручним електро- і пневмоінструментом) або ручним (складання вузлів або комплекту без застосування механізованого інструмента).
|
|
Допоміжним часом вважається час, який затрачується на виконання неосновних операцій. Наприклад, при обробці заготівок на токарських або фрезерних верстатах. Допоміжний час складається із часу на установку й зняття заготівки або інструмента, а також часу на переміщення частин верстата, на його вмикання й вимикання, на виміри в процесі обробки й т.п. Допоміжний час, так само як і технологічний, може бути ручним або машинно-ручним (наприклад, установка й зняття заготівки за допомогою підйомно-транспортних засобів).
Час на обслуговування робочого місця складається із часу на організаційне й на технічне обслуговування робочого місця. В штучний час також включається час на відпочинок і особисті потреби.
Витрати часу на технічне обслуговування, як правило, залежать від витрат основного часу. Тому час на техобслуговування визначається у відсотках від основного. Час на організаційне обслуговування й відпочинок визначається у відсотках від оперативного часу.
Перегляд норм часу
На вагоноремонтних підприємствах технічне нормування здійснюється цеховими нормувальниками або технологами-нормувальниками відділу праці й заробітної плати, нормативно-дослідницького або технологічного бюро. В завдання органів технічного нормування входить систематичне вдосконалення методів і техніки нормування, своєчасний перегляд застарілих норм, виявлення втрат робочого часу й участь у заходах щодо їх ліквідації, активна участь у розробці нормативних матеріалів, систематичний облік і контроль виконання норм виробітку.
Коефіцієнт виконання норм виробітку визначається відношенням кількості нормованих витрат робочого часу (нормо-годин) на виконання даної роботи до фактичних його витрат (людино-годин). Систематично ведеться облік виконання норм на окремих дільницях цеху й по підприємству в цілому. Ці дані використаються при планово-економічних розрахунках (наприклад, при визначенні потреби обладнання, розрахунках економічної ефективності).
Перегляд норм проводиться в міру створення передумов для підвищення продуктивності праці й зниження трудомісткості виробів. Норми можуть переглядатися внаслідок впровадження нової техніки, модернізації обладнання й засобів механізації, зміни технології, росту кваліфікації робітників і освоєння нових методів роботи, кращого використання робочого часу й т.д.
При перегляді норм варто врахувати не тільки заходи, що безпосередньо впливають на виробітку по даній операції, але й загальні заходи, які прямо або побічно позначаються на продуктивності праці по дільниці або цеху в цілому (поліпшення організації робіт, перехід на роботу по новому графіку, поліпшення матеріально-технічного постачання, оздоровлення праці й ін.). До розробки норм треба широко залучати передовиків виробництва.
Нові норми перед введенням узгоджуються із профспілковою організацією, затверджуються начальником цеху, а потім - начальником заводу.