Розкрийте роль соціального моніторингу в інформаційному забезпеченні соціального управління

Соціальний моніторинг - це спеціально організована, розгалужена система безперервного та оперативного отримання, обробки, зберігання та первинного аналізу даних про найактуальніші явища та процеси, що відбуваються в суспільстві.

Здійснення соціального моніторингу є неможливим без теоретичної та технічної складових процесу дослідження, що забезпечують його цілісність та ефективність.

Теоретична база соціального моніторингу повинна включати у себе:

- програму проведення дослідження, яка представляє собою чіткий план збору соціологічної інформації та покликана орієнтувати соціологів у ході дослідження;

- розробку форм представлення інформації, що була отримана в процесі дослідження. Це чіткі вимоги щодо оформлення результатів моніторингу, які можуть бути представлені у вигляді наукових звітів, записок, довідок;

- безпосереднє зберігання отриманої інформації.

Технічна база соціального моніторингу складається з:

- головного та дрібних (обласних, районних, міських) обчислюваних центрів, що пов’язані між собою різноманітними каналами зв’язку;

- спеціальної обчислювальної техніки.

Соціальний моніторинг – це складний процес всебічного дослідження актуального життя суспільства та складається із соціологічного та статистичного моніторингів.

Соціологічний моніторинг – це цілісна система спостережень за суспільними змінами на основі досліджень та аналізу масових уявлень про них. Його головна задача полягає у систематичному отриманні необхідної соціологічної інформації про досліджуване явище, як правило, щомісячно або щоквартально. Іншими словами, це експрес-опитування населення з найактуальніших проблем, подій, явищ, що мають місце у суспільстві.

Статистичний моніторинг – це система отримання кількісних характеристик про життя суспільства. Статистичні відділи є у більшості соціальних організацій (у поліклініках, школах, магазинах та ін.) та за рахунок чисел відображають зміни у різних сферах суспільства.

Соціологічний та статистичний моніторинги представляють собою абсолютно різні інформаційні системи. Так соціологічний моніторинг оперує якісною, суб’єктивною інформацією, оскільки має справу із думками респондентів та на основі цих суб’єктивних думок виводить загальні об’єктивні тенденції та настрої, що панують у суспільстві. Статистичний моніторинг, в свою чергу, оперує виключно об’єктивною інформацією, оскільки має справу із конкретними показниками. Об’єднуючись між собою, статистичний та соціологічний моніторинги доповнюють один одного та утворюють цілісну систему отримання знань про суспільство – соціальний моніторинг [1, 438-440].

Спеціалісти виділяють такі основні риси соціального моніторингу:

1) охоплення найбільш значних соціальних явищ у суспільстві;

2) наявність певного постійного складу показників і індикаторів (соціологічних і статистичних);

3) наявність тимчасових показників, які доповнюють основну систему і які змінюються в залежності від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу;

4) передача даних каналами зв'язку на центральний обчислювальний центр, їх обробка і збереження;

5) проведення моніторингу з єдиного організаційного центру;

6) організація доступу споживачів до наявної інформації.

26. Розкрийте сутність поняття “цілепокладання”

Цілепокладання - процес вибору ідеї, засобів, ресурсів і встановлення меж допустимих відхилень в здійсненні цієї ідеї. Це одна з функцій управління, яка передбачає постановку генеральної мети і сукупності цілей (дерева цілей) відповідно до місії і стратегією організації, а також наявними організаційними ресурсами.

Мета як психічне явище - це відображення передбачуваного результату з урахуванням об'єктивних умов здійснення діяльності. Точно певна мета - це мета з чітко визначеними часовими рамками і вибраними для її здійснення ресурсами (матеріальними, інтелектуальними, емоційними і ін.). Вона повинна відповідати певним критеріям:      

• дійсна зацікавленість суб'єкта мети в її досягненні;
• можливість поділу її на підцілі і приватні задачі;
• забезпеченість ресурсами;
• встановлення тимчасових меж досягнення проміжних дій;
• чітко сформульоване, структуроване і конкретне уявлення про кінцевий результат.

цІЛЕПОКЛАДАННЯ

— смислоутворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалі-зація). Свідомим формуванням цілей, розробкою програми дій шляхом вільного вибору можливостей і мотивів, створенням засобів праці людська діяльність принципово відрізняється від інстинктивної поведінки тварин. Ц. є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи. Воно є вираженням і способом розв'язання суперечностей між суб'єктом і об'єктом, зняттям протилежностей ідеального і матеріального, суб'єктивного та об'єктивного. Ціль реалізується за допомогою засобів, які являють собою сукупність об'єктивних матеріальних факторів і способів дій людини, що ведуть до досягнення цілі. Ціль і засоби взає-мозумовлюють, взаємозаперечують одне одного і міняються місцями: створення засобів стає найближчою ціллю; всяка реалізована ціль стає засобом постановки і реалізації ін. цілей. Це виражається в діалектиці ближчих і віддалених, загальної і окремої, кінцевої і проміжних цілей. Ціль співвідносна з результатом діяльності, який збігається з нею більшою чи меншою мірою залежно від ступеня істинності пізнання й досконалості сусп.-істор. практики. Всі невраховані пізнанням властивості засобу переносяться на результат, надаючи йому непередбаченого змісту. Засоби, які не становлять діалектичної єдності з ціллю, спотворюють її в процесі реалізації. В класово антагоністичних формаціях Ц. має обмежений частковий зміст, істор. необхідність набуває відчуженого примусового характеру і виключає свободу. Вироблені людством засоби (тобто все матеріальне й духовне багатство) набувають дедалі більшої самостійності й диктують людям цілі. Ціль тут перетворюється на засіб, а засіб — на самоціль. Комуністична організація суспільства, для якої найвищою самоціллю є вільний гармонійний розвиток особистості, дає змогу свідомо планувати сусп. розвиток і цим наслідки діяльності приводити у відповідність із сусп. цілями та ідеалами.