2020-08-05
105
Європа (грецьке Europe, від ассір. ереб - захід; у Древній Греції так іменувалися території, що лежать на захід від Егейського моря), частина світу, західна частина материка Євразія.
Загальні відомості. На півночі Європа омивається Північним Льодовитим океаном і його морями - Карським, Баренцовим, Білим, Норвезьким, на заході і півдні - Атлантичним океаном і його морями - Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним, Мармуровим, Чорним, Азовським; на сході та південному сході кордон з Азією найчастіше проводиться по східному підніжжю Уралу, по річці Емба до Каспійського моря, pічок Кума і Манич до гирла Дону. Крайні материкові точки Європи: на півночі - мис Нордкін, 71° 08' пн. ш., на півдні - мис Марокі, 36° пн. ш., на заході - мис Долі, 9° 34' зх. д., на сході - східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи, 67° 20' сх. д. До Європи відносяться острови й архіпелаги, найбільшими з яких є: Нова Земля, Земля Франца-Йосипа (мис Флігелі на острові Рудольфа - найпівнічніша точка Європи, 81° 49' пн. ш.), Шпіцберген, Ісландія, Британські, Зеландія, Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Крит.
У зазначених межах площа Європи разом з островами - близько 10 млн. км2; площа островів - близько 730 тис. км2. В Європі прийнято виділяти три великі частини: Східну, Західну і Центральну Європу.
|
|
|
Берегова лінія. Серед інших частин світу Європа виділяється найбільшою розчленованістю берегової лінії: на 1 км її довжини припадає близько 246 км2 території. Загальна довжина берегової лінії - близько 38 тис. км. Максимальна відстань внутрішніх районів Європи від моря 1600 км. Близько 25% площі Європи припадає на півострови: Канін, Кольський, Скандинавський, Ютландія, Бретань, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський. Переважають вирівняні акумулятивні й абразійні береги, що формуються переважно хвильовими процесами моря: східні береги Білого і південно-східні береги Баренцового морів, південного берега Балтійського моря, західного берега Північного моря, східного берега Біскайської затоки, велика частина берегів Середземного і Чорного морів. Південні і південно-східні береги Північного моря, окремі ділянки південних берегів Баренцового моря відносяться до ватного (маршового) типу, що формується в умовах низького узбережжя під впливом приливно-відливних рухів моря.
В інших районах переважають відносно високі, сильно розчленовані тектонічні береги: скидні береги Кольського півострова, складчасті береги на півночі Піренейського півострова, місцями оброблені стародавніми льодовиками (Фіордові і шхерні береги Норвезького моря, північної частини Балтійського моря, узбережжя Шотландії й Ісландії) або змінені під впливом морської інгресії (ріалові береги півостровів Бретань, Уельс, західної Ірландії, північний захід Піренейського півострова; далматинські береги на заході Балканського півострова).
|
|
|
Основні риси орографії. За середньою (близько 300 м) і максимальною (4807 м, г. Монблан в Альпах) висотами Європа поступається іншим частинам світу, крім Австралії. Близько 60% поверхні Європи знаходиться на висоті менше 200 м (частково нижче рівня моря: узбережжя Каспійського моря - 28 м, деякі райони узбережжя Північного і Балтійського морів), 24% - від 200 до 500 м, 10% - від 500 до 1000 м, 6% - понад 1000 м (у т.ч. 1,5% - вище 2000 м). Такий розподіл висот поверхні відображає панування в Європі рівнинного рельєфу. Майже всю Східну Європу і північну частину Середньої Європи займають Східноєвропейська (Російська) рівнина і її продовження на захід - Середньоєвропейська рівнина; значні площі займають рівнини у Фенноскандії. В інших районах рівнини украплені між горами (Середньодунайська, Нижньодунайська та ін.). На крайньому сході простягаються гори Урал, на північному заході - Скандинавські гори.
Смуга невеликих за площею і висотою гір охоплює південну частину Середньої Європи: Центральний французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори та ін. З півдня ця смуга обрамлена найвищими горами Європи - Альпами, а також Карпатами. Гірський рельєф переважає у Південній Європі: Піренеї, Андалузькі гори, Апеннінські гори, Стара-Планина, Дінарські гори, Родопи, Пінд та інші.
Загальна фізико-географічна характеристика Азії.
Найбільша за площею частина світу 43,5 млн. км2. Розміщена в східній півкулі на північ від екватора. Разом із Європоюутворює єдиний материк Євразія. Кордон із Європою проходить на заході по: Уральських горах, Кумо-Манській западині, Азовському морі, Чорному, Мармуровому, Егейському морях.
Між Арикою по перешийку. Берегова лінія розленована слабо. Ряд еликих островів: Північна Земля, о. Врангеля, Сахалін, Тайвань, Таймир, Шрі-Ланка. Великі півострови: Таймир, Чукотський, Камчатка, Корейський, Малакка, Індостан, Індокитай, Аравійський, Мала Азія.
Це єдиний материк де присутні всі пояси.
Основні риси природи:
1) Знаходиться у всіх кліматичних поясах;
2) Різка континентальність, абсолютний мінімум – 68оС;
3) Чітка мусонність на сході і півдні Азії;
4) Складна тектонічна будова. Найдавніші тектонічні структури: Сибірська, Китайська, Аравійська, Індостанська;
5) Розміщення поясів поширення землетрусів у двох областях: Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський геосинклінальні пояси;
6) Поширення антропогенне зледеніння аж до 60о пн. ш.;
7) 75% території займають гори і плоскогір’я. Основні гірські системи: Гімалаї, Гіндукуш, Кара-Корум, Кунь-Лунь, Тянь-Шань, Кавказ, Алтай, Саяни. Велике нагір’я – Памір. Плоскогіря – Аравійське, Декан. Найвищі вершини: Джомолунгма, Чогорі, пік Перемоги, пік Комунізму, Ельбрус. Великі рівнини: Західно-Сибірська, Індо-Ганська, Туранська, Месопотамська, Велика Китайська;
8) Значне поширення багаторічної мерзлоти до 50о пн. ш. через значну континентальність і зимове охолодження;
9) Великі площі пустинь і напівпустинь;
10) Нерівномірний розподіл річкового стоку. Найрозвинутіша мережа рік на півночі і південному-сході. Центральні і південно-західні райони обмежені водними ресурсами;
11) Найбільша в світі область внутрішнього стоку – Арало-Каспійська – 40% внутрішнього стоку.
