Сільське господарство

Реферат

на тему:

«Економіко-географічна характеристика господарства Франції»

підготував: студент групи 15-КІ Данило А. І.

 

м. Львів 2013

Зміст

1. Економіко-географічне положення…………………………………………………………………………3

2. Населення…………………………………………………………………………………………………………………3

3. Природні умови та ресурси……………………………………………………………………………………..3

4. Загальні риси господарства……………………………………………………………………………………..4

5. Промисловість………………………………………………………………………………………………………….4

6. Сільське господарство……………………………………………………………………………………………..5

7. Транспорт…………………………………………………………………………………………………………………6

8. Зовнішньоекономічні зв'язки………………………………………………………………………………….7

9. Список використаної літератури……………………………………………………………………………..7

 

Економіко-географічне положення

Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Особливості географічного положення Франції: широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північно-атлантичною і середземноморською країною, її морський кордон довший за сухопутний); наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, в Альпах є чимало зручних перевалів); сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії До Північної Італії.
Положення Франції на шляхах, які з'єднують Середземномор'я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина. Тут проходять найважливіші трансєвропейські шляхи.

 

Населення

Понад 85 % населення — французи. Це нащадки кельтських племен (галлів), які були завойовані і романізовані Стародавнім Римом. Французька мова належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім французів, на окраїнах невеликими групами живуть корсиканці, каталонці, баски, бретонці, фламандці, ельзасці, які є нащадками аборигенного населення або за своїм походженням і мовою близькі до сусідніх народів. Найбільшою серед цих груп є ельзасці на кордоні з Німеччиною, які говорять німецькою та французькою мовами. За своєю релігією більшість французів є католиками. За межами Франції французькою мовою розмовляють франко-канадці, валлони (Бельгія) і франко-швейцарці. Французька мова також має офіційний статус у більшості колишніх колоній Франції, особливо в Африці.

Понад 78 % французів живуть у містах. Характерною є домінуюча роль Парижа, де мешкає 1/6 всього населення. З інших тільки метрополітени Ліона і Марселя мають трохи більше мільйона жителів.

 

Природні умови та ресурси

Тепер Франція недостатньо забезпечена мінеральними ресурсами для розвитку промисловості і залежить від імпорту сировини та енергоносіїв.

Запаси вугілля, нафти, природного газу та руд кольорових металів незначні. Найбільші вугільні басейни — Лільський та Центрального масиву.

У той же час Франція посідає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

Поклади залізних руд у Франції найбільші серед країн Західної Європи. На півдні держави є великі родовища бокситів, в Ельзасі — калійної солі, в Лотарингії — кухонної солі. Вона досить багата на будівельну сировину.

Країна забезпечена прісними водами, має значні запаси гідроенергетичних ресурсів альпійських річок, морських припливів.

Ліси займають 25% території Франції. За рахунок власних ресурсів вона не тільки забезпечує себе деревиною, а й навіть експортує її.

Північна і центральна частина Франції — рівнинна, південна і південно-західна — гірська (старі гори Центрального масиву та молоді високі хребти Піренеїв та Альп).

У країні переважають два типи клімату — морський та перехідний від морського до помірно континентального, а на південному узбережжі та а Корсика — субтропічний середземноморський.

Ґрунти переважають карбонатні, бурі лісові, чорноземи. Тобто країна багата на земельні ресурси для розвитку сільського господарства.

Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а південне узбережжя — важливий рекреаційний район світу. Крім морських узбереж, важливими рекреаційними регіонами є Альпи та Піренеї. Франція зберегла багату культурну спадщину, яка приваблює мільйони туристів до Парижа, Страсбурга, Бордо, Ґренобля, Ніцци та інших міст.

 

Загальні риси господарства

Особливістю національного господарського комплексу Франції є значна частка у ньому державного сектора. На державних підприємствах працює 25 % зайнятого населення. Державні монополії контролюють 25 % промислового виробництва. Велику роль у розвитку економіки країни відіграють іноземні монополії.

Франція — високорозвинута постіндустріальна країна з потужним агропромисловим комплексом. Однак у структурі ВНП питома вага, промислової продукції в декілька разів перевищує частку продукції аграрного сектора.

 

Промисловість

Характерною тенденцією розвитку промисловості Франції в останні роки є високі темпи розвитку галузей, що визначають НТП. Для цього країна має висококваліфіковані кадри, транспортні комунікації, нове технологічне устаткування. Значну роль відіграють галузі, що переробляють сільськогосподарську продукцію.

Оскільки власними енергоресурсами Франція забезпечує менше половини власних потреб, паливна промисловість орієнтується, в основному, на імпортну сировину.   Частка видобутого кам'яного вугілля в енергобалансі країни становить приблизно 9 %. На нафтопереробних заводах переробляється близько 60 млн т сирої нафти. Нафта надходить із країн Перської затоки та Північної Африки, природний газ з Алжиру.

Особливо розвинута атомна електроенергетика, за рівнем розвитку якої Франція посідає друге місце у світі після США, а за часткою вироб леної енергії на АЕС (понад 85 %) — перше місце у світі. Працюють атомні електростанції в основному на власному урані, видобуток якого становить близько 1,5 % світового.

Чорна металургія у Лотарингії, де розташовані старі заводи, перебуває у стані депресії. Зараз вона у країні майже повністю орієнтується на імпортну сировину та паливо, а тому підприємства цієї галузі тяжіють до морських портів-та районів виробництва дешевої гідроелектроенергії. Країна має розвинуту кольорову металургію, особливо алюмінієву і свинцево-цинкову. Перша орієнтується на власну сировину — боксити (південь Франції). За виробництвом свинцю країна посідає п'яте місце у світі.

Машинобудування — провідна галузь промисловості країни (Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель). Франція славиться на світовому ринку як виробник конкурентоспроможної продукції, особливо тепловозів, електровозів та електронних виробів, побутових електроприладів. Особливо виділяється автомобілебудування. За виробництвом легкових автомобілів Франція посідає п'яте місце у світі. Країна є лідером у виготовленні надшвидкісних транспортних поїздів. За випуском телевізорів вона входить у першу десятку серед країн світу.

У Франції великого значення набула авіакосмічна промисловість. Країна третьою у світі запустила в космос власний штучний супутник Землі. Є власний космодром. Важлива галузь — суднобудування, яка останнім часом перебуває у стані депресії.

Більшість машинобудівних підприємств зосереджено у районі Великого Парижа, Ліоні, Марселі, промислових центрах півночі країни.

Високого ступеня розвитку досягла хімічна промисловість, особливо такі її галузі, як хімія органічного синтезу, основна хімія. Вони спеціалізуються на виробництві полімерів, синтетичних волокон, мінеральних добрив, гуми, пластмас, парфумерії, медикаментів, каустичної соди (п'яте місце у світі). Підприємства хімічної промисловості орієнтуються на сировину (Лотарингія, Ельзас), дешеву електроенергію; основна хімія зосереджується у центрах нафтопереробки.

Серед галузей легкої промисловості у Франції провідними є швейна і текстильна. За виробництвом тканин країна посідає третє місце в Європі. Підприємства текстильної промисловості розміщені в більшості великих і середніх міст країни.

Серед галузей харчової промисловості важливе значення має виноробна, яка зосереджена у Східних та Південно-Західному регіонах. Франція є найбільшим виробником в Європі вершкового масла, сира, м'яса.

Сільське господарство

Сільське господарство Франції за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції посідає перше місце серед європейських країн, а у світі поступається тільки США та Канаді. Більшу частку її виробляють дрібні господарства (до 20 га землі). Однак в умовах посилення конкуренції з боку країн ЄС все більшого значення набувають великі господарства, що користуються підтримкою держави.

У структурі сільського господарства переважає тваринництво. У землеробстві провідним є зернове господарство. Пшениця займає 1/4 орних земель, а її врожайність'сягає 60 ц з 1 га. Щорічний збір пшениці становить. близько 40 млн т (четверте місце у світі), а всіх зернових — 60 млн т. З інших культур важливе значення мають кукурудза, ячмінь. Основні райони вирощування пшениці — північний схід Франції, кукурудзи та пшениці — південний захід. Серед технічних культур у північній частині виділяється цукровий буряк, а у південній — соняшник. В окремих районах вирощують льон, рис, картоплю, хміль, тютюн, квіти, оливкові. Серед фруктових переважають яблуневі сади, особливо на північному заході. Франція має високий рівень розвитку виноградарства та овочівництва. За обсягами виробництва винограду вона поступається у світі тільки Італії.

Провідними галузями тваринництва Франції є скотарство м'ясо-молочно-го напрямку, свинарство і вівчарство. Зосереджене воно переважно у Західному та Центральному районах. Високим рівнем інтенсивності характеризується тваринництво Північного та Паризького районів. Рибальство є галуззю спеціалізації районів, що розмішуються уздовж атлантичного узбережжя.

Транспорт

Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд».
Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи,поступається Лондону і Франкфурту.
У Франції експлуатуються 21 млн легкових і понад 3 млн вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими колоніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос.
Транспортна система Франції тісно пов'язана з транспортними системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт.  Через Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте їх роль мінімальна.  Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під  Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.