Основні педагогічні вимоги до організації перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів

Володимир-Волинський педагогічний коледж ім.А.Ю.Кримського

КОМПЛЕКС МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЗАНЯТТЯ

Предмет: “Нарисна геометрія та креслення з методикою навчання”.

(заняття № 18 семестр 5)

Тема: Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

ПЛАН:

Основні педагогічні вимоги до організації перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів.

    2. Методи усного опитування.

    3. Головна форма перевірки знань - виконання графічних робіт.

    4. Помилки та недоліки в знаннях, уміннях і навичках учнів.

Підготував викладач: Сівак В.М.

м.Володимир-Волинський.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Важливою і необхідною частиною учбово-виховного процесу є облік успішності школярів, від правильної постановки якого залежить успіх навчання. Оволодіння методикою перевірки знань по кресленню і виставленні оцінок слід рахувати одну з важливих задач, що стоять перед молодим вчителем. Перевірка і оцінка знань школярів виконують наступні функції: контролюючу, навчальну, виховну, розвиваючу. Контролююча функція є основною, а навчальна, виховна і розвиваюча функції є супутніми, хоча і вельми важливими.

Перераховані функції визначають основні педагогічні вимоги до організації перевірки і оцінки знань:

систематичність і регулярність здійснення контролю;

контроль як за глибиною і міцністю засвоєння знань, так і за своєчасним формуванням певних умінь і навиків;

об'єктивність контролю і оцінок (створення рівних умов для всіх контрольованих школярів); виставлення оцінок відповідно до вимог програми до рівня знань, умінь і навиків;

оптимальність контролю (визначається такою його організацією, при якій за мінімальний час за допомогою достатньої кількості перевірочних завдань і питань можна виявити знання у великого числа учнів).

В процесі навчання школярів кресленню широко використовуються поточна і підсумкова форми перевірки знань, для здійснення яких застосовуються усне і письмове опитуваннявання, самостійні графічні роботи.

Усне опитуваннявання найбільш поширене в практиці. Проте слід зазначити, що він є найважчим видом перевірки знань, оскільки залежить від того, як учні приготували домашнє завдання.

Методами усного опитування є індивідуальний, фронтальний і ущільнений (комбінований) опит.

Індивідуальне опитуваннявання   через специфіку предмету не дуже широко використовується у викладанні креслення. При індивідуальному опиті учень викликається до дошки для розгорненої відповіді на оцінку. При цьому учень не переказує текст підручника, а, грунтуючись на раніше вивченому матеріалі, самостійно пояснює матеріал. Прикладом індивідуального опитування може служити читання складальних креслень по учбових таблицях. Плануючи на уроці індивідуальний опит, вчитель повинен вирішити для себе ряд питань. Наприклад: кого викликати до дошки? Скільки учнів буде опитано індивідуально? Чим в цей час будуть зайняті учні решти класу? Скільки часу імовірно займуть відповіді учнів?

Складними для молодого фахівця є і питання про те, що перевіряти і як питати. Сучасна дидактика і методика пропонують ставити учням такі питання, які дозволяли б виявляти розуміння причинно-наслідкових зв'язків, уміння аналізувати, зіставляти, порівнювати і т.д.

Викликавши учня для індивідуального опитування, вчитель найчастіше пропонує решті школярів уважно слухати відповідь товариша, доповнювати його і виправляти помилки, допущені при відповіді. Коли ж вчителю необхідно вислухати відповідь невстигаючого, то рекомендується в цей час решті школярів запропонувати виконати яку-небудь самостійну роботу.

Фронтальне опитуваннявання дуже широко поширений у викладанні предмету. Він полягає у виклику великої кількості учнів для відповіді на питання, які припускають коротку відповідь. Фронтальний опит вдало поєднує в собі контролюючу і навчальну функції і при цьому не вимагає значних витрат часу на його здійснення.

Проте не слід забувати, що метод фронтального опитування має свій недолік. Так, він не сприяє формуванню уміння зв'язно і достатньо повно висловлювати засвоєний матеріал.

Ущільнений (комбінований) опит полягає у виклику для перевірки знань одночасно декількох учнів, з яких один відповідає усно, а інші в цей час виконують по вказівці вчителя графічні завдання.

Цей метод сприяє об'єктивнішій оцінці знань всіх учнів класу.

До недоліків цього методу слід віднести те, що в порівнянні з іншими методами він у меншій мірі виконує навчальну функцію, оскільки учні, що готуются до відповіді за завданнями вчителя, «вимикаються» з роботи, що проводиться всім класом. Цей метод містить і труднощі організаційного плану: вчитель одночасно повинен слухати відповідь викликаного до дошки учня, стежити за роботою класу і не випускати з поля зору учнів, працюючих над індивідуальним завданням.

Названий метод можна ефективно застосовувати для підсумкової перевірки знань учнів по окремих розділах програми, коли учбовий матеріал в основному засвоєний і на перший план висувається функція контролю.

Іншим поширеним видом перевірки знань, умінь і навиків по кресленню є перевірка виконання практичної частини домашнього завдання. При перевірці завдання, виконаного в домашніх умовах, контролююча функція поступається своїм значенням навчальної і виховної, оскільки робота, представлена учнем, може бути виконана ними несамостійно.

Плануючи на уроці перевірку виконання домашнього завдання, вчитель повинен визначити, з якою метою він робить її. Так, якщо йому важливо встановити сам факт виконання домашнього завдання учнями, то можна обмежитися на уроці біглим переглядом робочих зошитів. Якщо ж задана додому вправа служила меті повторення і воно необхідне для переходу до вивчення нової теми, то рішення його необхідно дати на дошці з подальшим обговоренням і поясненням. У тих випадках, коли завдання давалося на матеріал, добре засвоєний школярами, можна обмежитися перевіркою зошитів в позаурочний час.

Головною формою перевірки знань є виконання графічних робіт. Програмою по кресленню передбачена значна кількість обов'язкових графічних робіт, які дозволяють вчителю контролювати і систематизувати знання учнів програмного матеріалу.

При плануванні графічної роботи необхідно ретельно продумати організацію роботи учнів на уроці. Наперед вчителю слід підготувати варіанти індивідуальних завдань з урахуванням їх трудності. Дуже важкі варіанти завдань позбавляють учнів упевненості в своїх силах, створюють напружену обстановку. Дуже легкі варіанти не сприяють розвитку інтелектуальних здібностей школярів, знижують інтерес до учбової праці.

При підготовці до уроку, на якому виконуватиметься графічна робота, вчителю потрібно продумати заходи допомоги відстаючим в навчанні школярам. Плани виконання роботи і самоконтролю бажано вивісити на класній дошці у вигляді учбової таблиці.

Одна з обов'язкових графічних робіт є контрольною. Пояснивши зміст цієї роботи, вчитель повинен відповісти на всі незрозумілі питання за змістом і оформленню роботи до початку її виконання. Бажано передбачити додаткові завдання для тих, хто раніше закінчить роботу. Основна функція контрольної роботи — перевірка знань учнів. Повчальна ж функція контрольної роботи виявляється в роботі над помилками, допущеними при її виконанні. Перевірка контрольної роботи вчителем припускає не тільки виправлення помилок в графічній роботі, але і глибокий їх аналіз, з тим щоб продумати, які з них слід винести на фронтальне обговорення, а які можна ліквідовувати в індивідуальній роботі.

На уроках креслення широко застосовується і самостійна робота учнів за рішенням графічних задач. Цей вид поточної перевірки несе в собі як контролюючу, так і навчальну функції. На самостійну роботу відводиться, як правило, частина уроку. Контрольна робота дає можливість виявити рівень засвоєння знань, умінь і навиків учнів, придбаних за рік або курс навчання кресленню; самостійна робота дозволяє судити про їх рівень по окремій темі або розділу програми.

Проводити контрольні і самостійні роботи вчитель має право лише тоді, коли у нього є упевненість у тому, що матеріал засвоєний більшістю учнів класу. Щоб забезпечити хорошу якість перевірки графічних робіт, вести її доцільно по наступному плану:

1. Перевірка правильності оформлення креслення (виконання рамки, основного напису, зображення букв і цифр креслярським шрифтом, нанесення розмірів).

2. Перевірка правильності побудови креслення (дотримання проекційного зв'язку, застосування типів ліній згідно їх призначенню, повнота і правильність відповіді).

Після перевірки необхідно виявити типові помилки, допущені учнями і намітити шляхи ліквідації пропусків в їх знаннях.

Програма курсу креслення визначає орієнтовні норми оцінок, знань і вмінь, які в найзагальніших рисах відображають рівень ви­мог щодо графічної діяльності учнів.

Розглянемо характерні помилки, які допускають учні під час ви­вчення креслення, а також рекомендації щодо практичного застосу­вання норм оцінок у різних ситуаціях, тобто методично обгрунтовану деталізацію положень, регламентованих програмою з креслення.

Деталізуючи критерії та норми оцінок з креслення, виходитиме­мо з умовного поділу помилок, що їх допускають учні, на власно помилки і недоліки. Такий поділ треба зробити, оскільки залежно від того, що вважають помилкою, а що—недоліком, залежить оці­нювання графічної роботи або усної відповіді учня.

Помилки —це огріхи, допущені в графічних роботах і відпові­дях, які спотворюють або зовсім змінюють зміст означення, правила або зображення. Наприклад, учні іноді виконують штриховку в розрізі суміжних деталей з нахилом в один бік, або, навпаки на різних розрізах ту саму деталь штрихують у різні боки. Часто на зобра­женні замість суцільної тонкої лінії учні проводять суцільну товсту основну, що істотно змінює форму зображеного предмета.

Якщо помилка повторюється в роботі, то це свідчить про незнан­ня учнем певного правила або положення і її вважають однією по­милкою. Помилки в графічній роботі або у відповіді учня свідчать про істотні прогалини в його знаннях.

Недоліками вважають огріхи, які є наслідком неуважності або неохайності учня під час відповіді або виконання графічних робіт і мають другорядне значення.

Класифікуючи помилки і недоліки, треба враховувати, при вив­ченні якого розділу або виконанні якої роботи їх допущено. Цілком можливо, що той самий огріх залежно від актуальності вивченого матеріалу в одних випадках можна вважати недоліком, а в інших — помилкою. Наприклад, в робочих зошитах учні виконують вправи на написання літер алфавіту та цифр. Допущені тут огріхи треба вважати помилками. Проте, такі самі огріхи, допущені в основному написі робочого креслення, слід вважати недоліками. Це стосується також й оформлення креслень, побудови ліній, нанесення розмірів тощо.

Розглянемо для орієнтації молодих учителів приклади найха­рактерніших помилок і недоліків, згрупованих за основними розді­лами курсу.

Помилки в знаннях, уміннях і навичках учнів. Креслення вико­нані на аркуші паперу нестандартного (довільного) формату.

Зображення креслення виконано в масштабі, не передбаченому відповідним стандартом ЄСКД. Учень не знає, що таке масштаб, за умовним позначенням не може визначити, де масштаб зменшення, а де—збільшення.

Лінії на кресленні не відповідають вимогам, встановленим ЄСКД, не витримано товщини ліній. Наприклад, виносні лінії на­креслено тією самою товщиною, що й суцільні основні, замість штрих-пунктирної лінії нанесено штрихову або суцільну тонку.

Літери та цифри в написах виконано не креслярським, а довіль­ним шрифтом.

Розмірні числа нанесено під розмірною лінією, в розриві розмір­ної лінії або перпендикулярно до неї.

На кресленні, виконаному в масштабі, замість натуральних роз­мірів їх нанесено зменшеними або збільшеними.

Розміри нанесено в сантиметрах, а не в міліметрах.

Розмірні лінії є продовженням суцільних товстих основних ліній. Неправильно розміщено вигляди на кресленні. Не забезпечено проекційного зв'язку між окремими виглядами на кресленні.

Зображення на різних виглядах проекційного креслення не відповідають одне одному (вони неправильно побудовані).

Учень не може розчленувати предмет на окремі геометричні тіла.

Учень не уявляє просторової форми за її проекційними зображеннями, не вміє визначити проекції точок на поверхнях зобра­женої просторової форми.

Неправильно побудовано третій вигляд за двома заданими.

На зображеннях розрізу заштриховано не тільки ті частини деталі, що є в розрізі, а й ті, що розміщені за січною площиною.

Розріз накреслено як переріз, а переріз — як розріз.

На розрізі пропущено лінії, що лежать за січною площиною.

Вигляд і розріз відокремлено суцільною основною лінією.

Розріз або переріз не відповідають сліду січної площини, нанесеного на зображенні.

У площині розрізу показано елементи, які не перетинаються січною площиною.

Розміри розрізу або перерізу не відповідають розмірам відповідних елементів просторової форми, перетнутої січною площи­ною.

Учень не може відрізнити ізометричну проекцію від фронтальної диметричної.

Учень не знає, з яким зменшенням відкладаються відрізки на осях та які кути між осями в аксонометричних проекціях.

На кресленні неправильно вибрано напрям осей, овалів, що є зображенням кола в аксонометричній проекції.

Учень не володіє прийомами побудови овалів, вписаних у ромб, для побудови їх в аксонометричних проекціях.

Аксонометрична проекція просторової форми не відповідає її зображенням на комплексному кресленні.

Неправильно зображено різьбу: суцільну тонку лінію проведено зовні за межами деталі або замість суцільної тонкої лінії про­ведено суцільну товсту основну лінію.

Різьбу, нарізану всередині деталі, на вигляді (без розрізу) показано суцільними лініями.

Штриховку в розрізі при зображенні різьби проведено лише до суцільної тонкої лінії, не показано межу різьби.

Розмір різьби зображено не за її більшим діаметром, а діаметр різьби не відповідає позначенню різьби.

Неправильно зображено різьбове з'єднання (типу шпилька, вгвинчена в різьбовий отвір) в розрізі.

Неправильно показано основні елементи різьби: діаметр, крок, кут при вершині профілю тощо.

Неправильно розшифровано умовні позначення різьби і різьбо­вих деталей.

Учень не знає різниці між болтом, шпилькою та гвинтом.

Учень не може визначити за рисунком, з яких основних деталей складається болтове з'єднання.

Зображення деталі на ескізі за своїми пропорціями істотно відрізняються від самої деталі.

Розміри деталі, нанесені на ескізі, не відповідають її справжнім розмірам.

Учень не знає різниці між ескізом та робочим кресленням деталі.

Розміри зображень деталі на робочому кресленні (з урахуван­ням масштабу) не відповідають справжнім розмірам деталі.

При деталюванні складальних креслень неправильно визначено форму деталі. Робоче креслення деталі, виконане при деталюванні, містить у собі елементи інших деталей складальної одиниці, або, навпаки, на робочому кресленні не показано частину зображеної деталі.

При деталюванні неправильно визначено масштаб зображень креслення, внаслідок чого розміри деталі, нанесені на робочому кресленні, не відповідають її фактичним розмірам.

При деталюванні учень механічно відтворює таку саму кількість зображень деталі і в такому їх розміщенні, як на складальному кресленні, внаслідок чого при нераціональній кількості виглядів форма деталі не визначена.

Недоліки в знаннях, уміннях і навичках учнів. Креслення ви­конано за допомогою неякісних інструментів і приладь, неохайно.

На кресленні не витримано стандартної відстані рамки від краю аркуша.

Основний напис виконано на кресленні не в правому нижньому куті, а в іншому місці.

Лінії одного типу на кресленні виконано різною товщиною, не дотримано відстані між штрихами та величинами штрихів у штрихових і штрих-пунктирних лініях.

В основному написі не заповнено всі графи.

Учень не може розшифрувати умовне позначення відповідного масштабу.

Учень не пам'ятає величин масштабів зменшення та збільшення.

Учень не знає, коли застосовують той чи інший тип ліній.

Учень не знає розмірів креслярських шрифтів, приблизних спів­відношень між шириною і висотою літер, розмірами елементів літер і цифр, відстанями між буквами, словами та рядками.

Літери й цифри стандартного шрифту в написах на рисунках не мають потрібного нахилу (75°) або нахилені вліво.

Неправильно побудовані за конструкцією літери й цифри стан­дартного шрифту, в написі малим шрифтом є літери за конструк­цією великого шрифту.

На кресленні не дотримано відстані між розмірними лініями і контурами деталі.

Перед розмірними числами, які визначають значення діаметра, радіуса тощо, не поставлено умовний графічний знак.

Неправильно побудовано стрілки.

Лінійні і кутові розміри нанесено в незручних для їх читання міс­цях, під кутом 30° відповідно до вертикальної та горизонтальної ліній.

На зображеннях просторової форми повторно нанесено той самий розмір.

Розмірні лінії та розмірні числа нанесено з відхиленням від вимог відповідного стандарту.

Кола проведено без попереднього нанесення осьових і центрових ліній.

Дуги на кресленні не дають плавного спряження, отже, вони проведені без попереднього визначення точок спряження.

Зображення на кресленні закомпоновано невдало—площа зображень займає менш як 75% площі поля аркуша.

Побудовано зайві зображення предмета, тоді як для зображення його форми досить одного або двох виглядів.

Нерівномірно розподілено розміри між трьома виглядами.

Неправильно визначено головний вигляд деталі.

Вигляди на кресленні мають проекційний зв'язок, але вони не відповідають вимогам ЄСКД щодо розміщення. Наприклад, ви­гляд справа зображено на місці вигляду зліва (без додаткових приміток).

Учень не знає точного означення розрізу і перерізу.

Розрізи і перерізи на кресленні позначено з помилками.

Накладний переріз на кресленні обведено суцільними основними лініями.

На зображенні не показано слід січної площини, якою зроблено розріз чи переріз.

Учень не знає: що таке місцевий розріз; відмінностей між прос­тим і складним розрізом; як називаються розрізи залежно від положення січної площини щодо площин проекцій; у яких випад­ках можна поєднувати половину вигляду з половиною розрізу; коли розріз і вигляд відокремлюються на зображенні хвилястою лінією; як штрихуються різні матеріали в розрізах і перерізах; правил нанесення штриховки при виконанні розрізів в аксонометрії; призначення різних типів різьби на деталях; особливостей спро­щеного зображення різьбових деталей та їх з'єднань; співвідношень для спрощеного зображення різьбових деталей та їх з'єднань; призначення шпонки, штифта та не може розшифрувати їх умовне позначення; означення ескіза; послідовності виконання ескіза де­талі; що таке складальне креслення; умовностей, передбачених стандартом для складальних креслень; які деталі в складальному кресленні не треба деталювати; звідки брати дані для заповнення основного напису в робочому кресленні деталі при деталюванні складальних креслень; основних умовних позначень на будівельних кресленнях; масштабів зменшення в будівельних кресленнях; умовностей штриховки в розрізах і фасадах будівельних креслень; основних умовностей кінематичних та інших схем.

Учень не може скласти з натури або за описом елементарну схему виробу.

Поряд із застосуванням розрізів і перерізів внутрішню порож­нину предмета на кресленні показано штриховими лініями.

На кресленні штриховкою виділено суцільні вали, шліци, ребра жорсткості та інші елементи деталей, що потрапили в поздовжній розріз.

На кресленні не нанесено умовне позначення різьби, а лише поставлено її діаметр.

При виконанні ескіза деталі невдало вибрано її головний вигляд.

Учень не вміє користуватись інструментом для визначення роз­мірів деталі.

На ескізі нанесено недостатню кількість розмірів деталі. Роз­міри наносять з огріхами конструктивного і технологічного характеру.

На ескізі не позначено матеріал, з якого виконано деталь.

При деталюванні на робочих кресленнях деталей не узгоджено розміри спряжених деталей.

При деталюванні на робочих кресленнях деталей відображено ті самі умовності та спрощення, які є на складальному крес­ленні.

Учень слабко уявляє різницю між будівельними та машино­будівними кресленнями.

Крім того, недоліками можна вважати упущення учня щодо техніки виконання домашніх і класних графічних завдань та вправ, а також те, наскільки логічно й послідовно він відповідає на поставлені запитання.

Оцінювання графічних робіт. Кінцевим результатом графічної підготовки учнів у школі є вміння читати та виконувати проек­ційні креслення просторових форм. Саме вони передбачають глибо­ку підготовку учня, розвиток його проекційно-просторових уявлень та вміння практично застосовувати теоретичну підготовку при ви­конанні графічних робіт.

Оцінювання усних відповідей. Усна відповідь учня повинна мати характер зв'язного викладу матеріалу і виявляти чітке знання та глибоке розуміння вивченого.

Приклади, якими учень оперує під час усної відповіді, повинні ілюструватись рисунками на дошці, тому в процесі підготовки до усних відповідей учні особливу увагу мають приділяти вмінню креслити крейдою на дошці за допомогою інструментів та від руки. Крім запитань і завдань з поточної теми, учням ставлять запитання і дають завдання з попереднього матеріалу.

При оцінюванні усної відповіді учня враховують: а) повноту знань (чи знає учень весь матеріал з даної теми, а також попередній матеріал); б) якість знань (як глибоко розуміє учень теоретич­ний і практичний зміст усіх понять та умовностей креслення; чи засвоїв він свідомо основні положення і правила на основі проекційно-просторових уявлень, чи вони засвоєні формально); в) уміння застосувати набуті знання до розв'язування практичних завдань, зокрема, ілюструвати усну відповідь графічними зображен­нями, виконаними за допомогою інструментів та від руки (на дошці, папері); д) знання основних положень ЄСКД та вміння правильно застосовувати передбачені стандартами специфічні терміни технічного креслення; є) уміння викласти засвоєний мате­ріал правильною літературною мовою.

Усна відповідь з креслення може бути: а) викладом теоретич­ного матеріалу з курсу креслення або виконанням графічних ілюстрацій на дошці чи на папері; б) розв'язанням різних графічних вправ на дошці або на папері (з викладом принципу та порядку їх виконання); в) читанням пропонованих учителем креслень і відповіддю на запитання, що стосуються цих креслень.

Оцінки за усні відповіді ставлять у класний журнал і врахо­вують при виведенні підсумкових оцінок.

Виведення підсумкових оцінок. Як відомо, підсумкові оцінки з креслення, як і з інших предметів, виводять за семестр, за рік, за весь курс навчання-(випускні). Вони узагальнено відображають всебічну підготовку учнів з креслення: засвоєння ними теоретичного матеріалу, рівень та якість графічних умінь і навичок, володіння креслярським інструментом тощо.

Підсумкові оцінки виводять не механічно (як середнє арифме­тичне попередніх оцінок). Вони мають характеризувати фактичне засвоєння навчального матеріалу, рівень умінь і навичок на час виставляння оцінки. На нашу думку, при виведенні оцінок за семестр перевагу слід надавати оцінкам за графічні роботи, а за рік — оцінці за останній семестр.

Розглянута структура і зміст критеріїв та норм оцінювання - знань і вмінь учнів з креслення певною мірою доповнює і деталі­зує узагальнені нормативи, рекомендовані програмою шкільного курсу креслення.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

 

Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
	І. Початковий рівень навчальних досягнень
1	Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. З постійною допомогою вчителя виконує тільки фрагменти практичних завдань.
2	Учень відтворює незначну частину навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатність елементарно висловити думку. Практичні завдання та графічні роботи виконує лише з допомогою вчителя.
3	Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу, з допомогою вчителя виконує елемен­тарні завдання. Графічна робота низького рівня якості.
	II. Середній рівень навчальних досягнень
4	Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворювати його не в повному обсязі відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя. Практичні завдання та графічні роботи виконує під керівництвом учителя.
5	Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять, але при цьому допускає помилки. З допомогою вчителя може відтворити значну частину матеріалу, частково обґрунтувати та проаналізувати її, зробити висновки. Під час виконання практичних та графічних завдань потребує систематичної допомоги вчителя.
6	Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допу­щені помилки. Графічні практичні роботи виконує на середньому рівні.
	III. Достатній рівень навчальних досягнень
7	Учень виявляє знання і розуміння більшої частини навчального матеріалу. З епізодичною консультацією вчителя застосовує знання для виконання практичних завдань. Користується необхідною конструкторсько-технологічною документацією, яка передбачена програмою. Графічна робота достат­нього рівня якості.
8	Знання учня є достатньо повними, самостійно застосовує вивчений матеріал під час виконання практичних та графічних робіт, уміє аналізувати, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. Корис­тується необхідною конструкторсько-технологічною документацією, що передбачена програмою. Графічна робота хорошого рівня, хоч і може мати незначні відхилення від установлених норм.
9	Учень вільно володіє вивченим матеріалом та застосовує  його під час виконання практичних і графічних робіт, уміє узагальнювати й систематизу­вати інформацію. Користується конструкторсько- технологічною документацією, що передбачена програмою. Графічна робота доброго рівня.
	IV. Високий рівень навчальних досягнень
10	Учень володіє глибокими, міцними знаннями і здатний усебічно використовувати їх при виконанні графічних та практичних робіт. Користується конструкторсько-технологічною документацією, що передбачена програмою. Графічна робота виконана без відхилень від установлених норм.
11	Учень володіє узагальненими, глибокими знаннями з предмета, цілеспрямовано використовує їх під час виконання практичних та графічних завдань. Користується різними видами конструкторсько-технологічної документації, що передбачена програмою. Графічна робота виконана на високому рівні.
12	Учень має системні знання, виявляє здатність приймати раціональні рішення при виконанні теоретичних і практичних завдань. Вільно володіє різними видами конструкторсько-технологічної документації, визначених програмою. Графічна робота виконана бездоганно.                                                                                                               1 конана бездоганн о.

 

ВИМОГИ ДО УРОКУ

До уроків креслення пред'являються певні вимоги. Для зручності їх розгляду умовно розчленуємо їх на чотири групи: дидактичні, виховні, психологічні і гігієнічні. Умовність цього розподілу полягає у тому, що в реальному учбово-виховному процесі ці вимоги тісно взаємозв'язані. Визначимо, в чому ж полягають сучасні вимоги до уроку креслення.

Дидактичні: організаційна чіткість проведення уроку, раціональне використовування кожної хвилини уроку; постановка цілей і задач уроку, повідомлення плану роботи на уроці; розкриття мотивів учбової діяльності;

прогнозування рівня знань, умінь і навиків, який повинні досягти учні до кінця уроку;

вибір раціональних форм, методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю, що забезпечує пізнавальну активність учнів на кожному етапі уроку;

здійснення між наочних і внутрішньонаочних зв'язків;

постійне дотримання і реалізація на уроці загальних дидактичних принципів в їх єдності і зв'язках.

Виховні: усвідомлення необхідності володіти графічними знаннями для успішної роботи на виробництві;

формування у учнів естетичного смаку, здібності до  творчості, конструюванню, раціоналізації;

формування умінь і навиків самостійного виконання завдань

Психологічні: багатогранне вивчення і облік в педагогічній практиці рівня розвитку і індивідуально-психологічних особливостей кожного учня (типу мислення, пам'яті, уваги, зображення, волі, емоцій і т. п.);

самовладання і самоконтроль вчителя на уроці за своїм настроєм, поведінкою з метою подолання негативного психічного стану, який передається учням і впливає на результативність їх праці;

поєднання вимогливості педагога з доброзичливістю і справедливістю, пошаною до дітей, педагогічним тактом;

формування позитивних мотивів навчання школярів.

Гігієнічні: дотримання норм освітлення;

попередження розумової і фізичної перевтоми (для чого слід уникати одноманітності в учбовій роботі, монотонного положення, чергувати прослуховування учбової інформації з виконанням практичних і інших видів завдань).

Вимоги до сучасного уроку креслення можуть бути виконані на основі добре продуманого тематичного і поурочного планування.