У задньому мозку замикаються дуги багатьох вегетативних і соматичних рефлексів (рис.11.18). Його функції найбільш тісно пов`язані з діяльністю вестибулярного апарату (див.розд. 12.3.6)
вегетативні рефлекси заднього мозку. До них належать рефлекси, що регулюють за допомогою парасимпатичних нейронів ядер лицьового і язикоглоткового нервів роботу слинних залоз. Крім того ядра варолієвого мосту беруть участь в регуляції сльозовиділення та потовиділення, координації реакцій жування і ковтання, кліпання очима та ін. Вегетативне ядро блукаючого нерва входить у систему вже розглянутої рефлекторної регуляціі дихання і серцево-судинної системи.
Соматичні рефлекси заднього мозку поділяються на ланцюгові та тонічні. Першу групу рефлексів ми розглянули, вивчаючи функції довгастого мозку. Тому тут обмежимось лише нагадуванням про те, що в їхньому здійсненні беруть участь структури заднього мозку, зокрема нейрони ядер трійчастого і лицьового нервів.
Тонічні рефлекси. Ціла група рефлексів заднього мозку спрямована на підтримання позного тонусу. Залежно від джерела аферентних сигналів тонічні рефлекси поділяються на шийні та вестибулярні (лабіринтові).
|
|
Шийні тонічні рефлекси запускаються при збудженні пропріорецепторів м'язів шиї. Вперше вони були описані Р. Магнусом у котів з перерізаним стовбуром мозку. У чистому вигляді ці рефлекси можна спостерігати лише після руйнування вестибулярного апарата, який надає відповідну інформацію про положення голови у просторі (рис.11.19).
Як показали досліди Магнуса, закидання котові голови назад супроводжується зростанням тонусу м'язів-розгиначів передніх кінцівок з одночасним послабленням тонусу м'язів-розгиначів задніх кінцівок. Нахил голови вниз викликає протилежні реакції м'язів-розгиначів кінцівок, а повороти голови вправо і вліво стосовно поздовжньої осі викликають компенсаторне підсилення тонусу м'язів-розгиначів тих кінцівок, у бік яких повернута голова. Це так звані рефлекси обертання за Магнусом.
Ефекторною ланкою шийних рефлексів може бути й очна мускулатура, оскільки рефлекторні впливи на очні м'язи забезпечують компенсаторну установку очей при змінах положення голови.
Всі шийні рефлекси є полісинаптичними. Імпульси від пропріоцепторів шийних м'язів йдуть через ядро Бурдаха у відповідні центри довгастого мозку, а звідти низхідні команди поступають до мотонейронів спинного мозку або до рухових ядер відвідного нерва і викликають зміни позного тонусу та тонусу очних м'язів.
Вестибулярні рефлекси поділяються на статичні і стато-кинетичні. Статичні рефлекси пов'язані переважно із збудженням рецепторів присінка перетинчастого лабіринту і забезпечують підтримання пози й рівноваги тіла при змінах його положення у просторі. До цих рефлексів належать рефлекси випрямлення, спрямовані на відновлення нормального положення тіла тварини. Так, наприклад, якщо кіт падає з висоти спиною униз, то спочатку у нього за рахунок вестибулярного випрямляючого рефлекса відновлюється нормальне положення голови (мордою униз). Ця зміна положення голови збуджує пропріоцептори шийних м'язів і вони запускають шийний рефлекс випрямлення, внаслідок якого тулуб також стає у нормальне положення.
|
|
Стато-кінетичні рефлекси спрямованні на підтримання пози при змінах швидкості руху людини і тварин. Ці рефлекси пов'язані із збудженням рецепторів півколових каналів, яке виникає при русі ендолімфи всередині каналів. Прискорення при обертанні тіла у горизонтальній площині збуджує рецептори горизонтального півколового каналу і викликає рефлекторну реакцію окорухового апрата — горизонтальний очний ністагм. Ця реакція полягає в тому, що у момент прискорення обертання очі рухаються в бік, протилежний напрямку обертання. Потім, при досягненні максимально можливого відхилення, очі швидко переміщуються у напрямку руху і у поле зору потрапляє інша точка простору.
Ністагм сприяє збереженню нормальної зорової орієнтації. Ця реакція використовується також з діагностичною метою для перевірки нормального функціонування вестибулярного апарату. Площина ністагму співпадає з площиною обертання, ось чому розрізняють крім горизонтального також і вертикальний, діагональний та коловий ністагми.
До стато-кінетичних вестибулярних рефлексів відносяться також рефлекси ліфта. при підйомі у ліфті з прискоренням вони виражаються у розгинанні кінцівок, а при опусканні — їхнім згинанні.
Статичні і стато-кінетичні рефлекси присутні у людини вже під час внутрішньоутробного розвитку. Після народження, в міру дозрівання і вдосконалення центральних механізмів координації нервово-м'язового апарата, у дитини послідовно виникають рефлекторні реакції, які обумовлюють утримання голови, сидіння, стояння і ходіння. При дальшому постнатальному розвитку відбувається вдосконалення процесів управління позами і рухами, зокрема розвивається кірковий контроль за діяльністю нервових центрів заднього мозку. Хоча в цих умовах позно-тонічні рефлекси можуть маскуватися, але вони не зникають, постійно функціонують і мають важливе значення для успішного виконання трудових, фізичних і спортивних рухів.
ЛЕКЦІЯ №6
ТЕМА: СЕРЕДНІЙ МОЗОК
План:
1. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.