Нормативно-правове регулювання охорони праці на підприємстві

Одна з найважливіших державних задач - охорона життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці. Адже охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення - це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Охорона праці, як визначено в ст.1 Закону України „Про охорону праці” - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Законодавство про охорону праці являє собою систему взаємопов’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики охорони праці. Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України “Про охорону праці”, Закон України “Про охорону здоров’я”, Закон України “Про пожежну безпеку”, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій до основних прав громадянина віднесено права на належні, безпечні і здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності (статті 43 та 46).

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозалежних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р., Кодексу законів про працю України, Законів України: “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про пожежну безпеку”, інших законодавчих і нормативно-правових актів.

Основні права громадян на охорону праці проголошені Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28.06.1996 року. Конституція України визначає:

- кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється (стаття 43);

-   кожен, хто працює, має право на відпочинок (стаття 45);

    громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 46).

Закон України “Про охорону праці”:

- проголошує принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці;

-   встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні; встановлює компетенцію й повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів держнагляду і громадського контролю;

- регулює використання праці неповнолітніх (не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я; неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду; вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом);

-   регулює використання праці інвалідів (підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників);

- регулює відносини між роботодавцем і працівником із питань безпеки, гігієни праці та стану виробничого середовища.

У Кодексі законів про працю основними розділами, присвяченими охороні праці, є: “Охорона праці”, “Гарантії і компенсації”, “Праця жінок”, “Праця молоді”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”. У ньому конкретизовані нормативні положення Закону України “Про охорону праці” та інших чинних законів.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” [3] визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Власники підприємств, організацій, установ або уповноважені ними органи розробляють на основі державних нормативно-правових актів про охорону праці і затверджують власні нормативні акти підприємства про охороні праці, що діють у межах підприємства, установи або організації.

Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.

Крім указаного на підприємствах діють “Правила внутрішнього трудового розпорядку”, яких усі працюючі зобов’язані дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією або трудовим колективом і затверджується на загальних зборах трудового колективу.

Інші закони системи законодавчих актів, спрямованих на реалізацію конституційного права громадян на безпеку праці, регламентують вимоги до вирішення окремих питань охорони праці: пожежної безпеки, радіаційного захисту, виробничої санітарії, епідемічної безпеки, охорони здоров’я. Дотримання вимог цих законодавчих актів є обов’язковим при вирішенні питань безпеки праці в конкретних умовах.