Тема 3. Відповідність об’єктів експертизи законодавству про охорону та використання атмосферного повітря

Лекція № 3. Забруднення атмосфери

План лекції № 3:

3.1. Законодавство про охорону та використання атмосферного повітря.

3.2. Класифікація джерел викиду.

3.3. Основні джерела утворення та викиду забруднюючих речовин в атмосферу.

3.4. Джерела утворення та викиду забруднюючих речовин в атмосферу у харчовій промисловості.

Законодавство про охорону та використання атмосферного повітря.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Законодавство про охорону та використання атмосферного повітря спрямоване на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення i поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на природне середовище.

Законодавство визначає правові i організаційні основи та екологічні вимоги у галузі охорони та використання атмосферного повітря.

У жовтні 1992 року був прийнятий Закон України «Про охорону атмосферного повітря». Закон розроблено у відповідності до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та іншими актами законодавства України.

Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення i зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій
сфері.

Управління у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров’я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

У законі велику увагу приділено питанням стандартизації і нормування у галузі охорони атмосферного повітря, додержанню вимог щодо охорони атмосферного повітря при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об’єктів, регулюванню відносин у галузі використання атмосферного повітря, контролю у галузі охорони та використання атмосферного повітря, державному обліку підприємств, які негативно впливають на стан повітря, моніторингу, якості повітря, відповідальності за правопорушення у галузі охорони та використання атмосферного повітря.

Закон містить великий розділ, присвячений заходам щодо охорони атмосферного повітря, обов’язкам підприємств, регулюванню рівнів шкідливого впливу, відвернення та зниження шуму.

Класифікація джерел викидів.

Забруднюючі речовини викидаються в атмосферу у вигляді суміші пилу, диму, туману, пари, газоподібних речовин.

Джерела викиду в атмосферу діляться на природні та антропогенні (техногенні). Техногенні джерела викиду можуть бути: точкові, лінійні, майданчикові.

Точкові джерела — це джерела, в яких забруднення зосереджені в одному місті. До них відносяться: димові труби, вентиляційні шахти, вентилятори на даху.

Лінійні джерела мають значну довжину, це аераційні ліхтарі, ряди відкритих вікон, близько розташовані дахові вентилятори. До таких джерел відносять i автотраси.

Майданчикові джерела — це ті джерела, що зосереджені на площині промислового майданчика підприємства. До них відносять місця складування промислових та побутових відходів, автостоянки, склади паливних матеріалів.

Кожне з вищенаведених джерел викидів може бути затінене та незатінене.

Незатінені або високі – це джерела, що розташовані у недеформованому потоці вітру. Це димові труби та інші джерела, що викидають забруднення на висоту, яка перевищує у 2,5 рази висоти розташованих поруч будівель та інших перешкод.

Затінені джерела розташовані в зоні підпору або аеродинамічної тіні будівель та інших перешкод.

Джерела викиду в атмосферу поділяються на організовані та неорганізовані.

З організованих джерел забруднюючі речовини потрапляють в атмосферу через спеціально змонтовані газоходи, повітропроводи та труби.

Неорганізоване джерело викиду забруднюючих речовин утворюється у результаті порушення герметичності обладнання, відсутності або поганої роботи обладнання з очистки від пилу i газів, в місцях погрузки, розвантаження та зберігання продукту. До неорганізованих джерел відносять автостоянки, склади паливно-мастильних матеріалів або сипучих матеріалів та інші майданчикові джерела.

Джерела викиду можуть бути високими, якщо висота викиду більше
50 м та низькими, якщо висота викиду менше 50 м. Викиди можуть бути гарячими (температура більше 50 °С) та холодними (температура менше
50 °С).

Найбільш розповсюдженими забруднюючими речовинами, що потрапляють в атмосферне повітря від техногенних джерел є:
оксид карбону ІІ (СО); оксид сульфуру ІV (SO₂); оксиди нітрогену NO_x; вуглеводні С_mН_n; пил.