Однією з важливих юридичних властивостей Конституції України є обов'язковість її спеціального правового захисту як одного з найважливіших об'єктів конституційного права. Закономірно, що Конституція, яка стоїть на захисті суспільного І державного ладу, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних цінностей, є ефективною лише за умови її правової захищеності, гарантованості.
Після прийняття нині чинної Конституції України від 28 червня 1996 p., що чітко визначила систему правового захисту Основного Закону, було прийнято новий Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 p., який і поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України, у його вузькому розумінні, слід вести з 1996 р., коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України.
Правову охорону Конституції України слід розглядати у вузькому та широкому значеннях. У першому випадку під охороною Конституції України, у вузькому значенні, слід розуміти цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України.
Правова охорона Конституції України, у широкому розумінні, здійснюється за допомогою спеціальних юридичних способів і засобів, якими виступають нормативно-правові й організаційно-правові механізми забезпечення правової охорони Конституції України. Сукупність нормативно- і організаційно -правових механізмів правового захисту Конституції України також прийнято називати гарантіями Конституції України.
Загальні гарантії Конституції України визначаються за основними сферами конституційного ладу України і, відповідно, поділяються на політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) гарантії належного дотримання і виконання Конституції України. Спеціальні або власне юридичні гарантії Конституції України умовно виділяються в нормативно-правові та організаційно-правові. Нормативно-правові гарантії Конституції України - це сукупність матеріальних і процесуальних конституційних та інших норм права, що визначають порядок прийняття, внесення змін до Конституції України та порядок дії норм Основного Закону в часі, просторі та за колом суб'єктів. Ці норми об'єктивізуються в системі чинного конституційного законодавства України, а в широкому розумінні - у всій системі чинного національного законодавства України. При цьому слід зазначати, що основні принципи та положення нормативно-правових гарантій Конституції України закріплені у її тексті.
Організаційно-правові гарантії Конституції України є сукупністю суб'єктів конституційного права, наякі покладається обов'язок реалізувати Основний Закон. Первинним елементом системи організаційно-правових гарантій Конституції України безперечно є Український народ.
Важливим суб'єктом організаційно-правового захисту Конституції України виступає держава. Українська держава здійснює організаційно-правовий захист Конституції України через систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституційний Суд України, як спеціалізований орган конституції України є основним складовим елементом цієї системи.
Важлива роль у системі організаційно-правових гарантій Конституції України відводиться й суб'єктам місцевого самоврядування, які становлять питому кількість від загальної кількості учасників конституційно-правових відносин.
Існують й інші види гарантій Конституції України. Зокрема, поряд з названими національними спеціальними (юридичними) гарантіями Конституції України можна також виділити спеціальні міжнародні нормативні та інституційні гарантії Конституції України, а також деякі інші гарантії Основного Закону.
|
Джерела, рекомендовані до заняття:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України від 23.12.2004 р. №2222-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2.
- Кельман М.С. Правові питання організації діяльності конституційного контролю // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип.5. - К., 2000. – С. 122-131.
- Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. - 1997. - № 2.
- Лунь З.І. Правова охорона Конституції України: Автореф. дис. …канд.. юрид. наук / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003.
- Майданник О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти. // Право України. - К., 2001. - № 2. – С. 92-96.
- Наливайко Л.Р Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. – К., 2000.
- Наливайко Л. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види // Віче. – 1999. - №10.
- Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідальності. // Право України. – 2002. - № 5.
- Погорілко В., Федоренко В. Конституційно-правова відповідальність // Правова держава: Щорічник наук. праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 13. – К., 2002.
- Сивицкий В.А. Актуальные проблемы конституционно-правовой ответственности: обзор научной конференции // Государство и право. – 2002. - №2.
- Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України. // Право України. – 2000. - № 2.