Методичні вказівки до вивчення питань теми

Чинна Конституція України визнала вперше не лише належність влади народові, тобто володіння політичною владою як його природне право мати владу, але і його право її здійснювати. До того ж Конституцією визнано право народу здійснювати владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України належність влади народу, її здійснення та захист, охорона влади народом - основні елементи демократії, народовладдя, але вони, звичайно, повністю не вичерпують її змісту і форм.

Згідно з Конституцією України народ має також право користуватися владою, наприклад, у вигляді вияву референдної ініціативи (ст. 72), застосовувати владу, зокрема, у вигляді обов'язкових референдумів (щодо питань про внесення змін до Конституції України та зміну території України), надавати владу органам державної влади та органам місцевого самоврядування тощо.

Конституція України передбачила також можливість реалізації влади народом як у цілому на загальнонаціональному рівні, так і в особі його територіальних спільностей - територіальних громад як пріоритетних суб'єктів системи місцевого самоврядування.

Конституція України традиційно поділяє демократію (народовладдя) на безпосередню й представницьку. Проте, на відміну від попередніх радянських конституцій, чинна Конституція пріоритетною формою (видом) демократії визнає безпосередню. Це є цілком логічним, закономірним, реальним. Адже безпосередня демократія - природне право народу, вона з'явилася раніше від представницької.

Чинна Конституція України визначає не лише місце безпосередньої демократи в системі демократії, тобто в системі політичної влади народу, але і її суть, зміст і форми.

За своєю суттю безпосереднє народовладдя. відповідно до положень Конституції (статті 5,36,69 та ін.), є насамперед прямим волевиявленням народу (народним волевиявленням) шляхом таємного голосування або волевиявленням, вираженням волі через політичні партії, засоби масової інформації та Інші складові механізму безпосередньої демократії, які сприяють формуванню і виявленню політичної волі громадян.

Тобто безпосереднє народовладдя - це самостійна реалізація народом власної волі щодо власних інтересів (у цілому чи щодо частини суспільства або окремих осіб) або щодо інших народів і держав за їх згодою за сприяння політичних партій, їхніх блоків, інших складових механізму безпосередньої демократії або без них.

За змістом безпосереднє народовладдя, відповідно до Конституції України, є насамперед формуванням органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 71); передбачає прийняття законів та інших рішень загальнонаціонального (загальнодержавного) або місцевого значення (статті 72, 73, 74). гарантування (охороною) конституційного ладу (ст. 5). захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17) тощо. Змістом безпосереднього народовладдя є насамперед питання внутрішньої і зовнішньої політики, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші питання.

За формою безпосереднім народовладдям визначаються вибори, референдуми та інші форми волевиявлення народу і народні обговорення, виявлення громадської думки тощо, які характеризуються голосуванням, обговоренням, зборами (зібраннями) тощо.

Сутність безпосередньої демократії найповніше виявляється у її принципах як основних засадах її здійснення. Вони опосередковують собою різні властивості, аспекти волевиявлення народу, закономірності його функціонування (дії) і розвитку.

Конституція визначає як загальні принципи безпосередньої демократії, так і інституціональні (спеціальні), зокрема принципи виборів, референдумів тощо. Пріоритетними є, як завжди, загальні принципи, властиві всім або переважній частині форм безпосереднього народовладдя.

Відповідно до змісту чинної Конституції України загальними принципами безпосередньої демократії можна вважати: суверенності народу; єдиновладдя народу; повновладдя народу; безпосереднього волевиявлення народу; поєднання безпосередньої і представницької демократії; пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії; політичного плюралізму; конституційності й законності; загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя; рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя; принцип реальності безпосереднього народовладдя; гарантованості безпосереднього народовладдя.

Поряд із загальними принципами безпосереднього народовладдя Конституцією і законами України передбачаються спеціальні (інституційні), зокрема принципи виборів, референдумів тощо.

Для виборів характерні принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні, поєднання державних і недержавних (індивідуальних) джерел фінансування. Так, витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів партій, виборчих блоків і кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах.

Характер безпосередньої демократії, як і будь-якого суспільного явища, виявляється зрештою в її функціях - напрямках або видах безпосереднього волевиявлення народу, які опосередковують зміст і форми безпосереднього народовладдя. Безпосереднє народовладдя є здійсненням системи суспільних функцій, їх розрізняють за суб'єктами, об'єктами, способами, засобами безпосереднього народовладдя та іншими ознаками.

Безпосередня демократія, як і всяка влада, здійснюється в певних формах, тобто способах волевиявлення народу з метою здійснення суспільних функцій, що мають правові наслідки.

Як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, народ має право на будь-яку форму волевиявлення" крім тієї, яка безпосередньо заборонена Конституцією і законами. Історії безпосередньої демократи відома велика кількість форм безпосередньої демократії, зокрема вибори, референдуми, виявлення громадської думки, плебісцити, народні обговорення, народні ініціативи, петиції (колективні письмові звернення), збори, мітинги, походи, демонстрації, а також такі виняткові, переважно немирні форми, як революції, повстання, громадянські війни, національно-визвольні рухи та політичні страйки, протести, акції громадянської непокори, голодування, пікетування тощо.

Конституцією і законами України передбачені такі форми безпосереднього волевиявлення народу, як вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, референдні ініціативи, звернення, народні обговорення. Відповіддю до ст. 69 Конституція України не заперечує можливості існування й інших форм безпосередньої демократії.

Пріоритетними серед конституційно-правових форм безпосередньої демократії є вибори до органів державної влади і органів місцевого самоврядування та всеукраїнський і місцеві референдуми. В Конституції України визначаються основні засади цих форм народного волевиявлення і передбачається виняткове регулювання законами організації і порядку проведення виборів і референдумів.

Поряд із виборами до органів державної влади та до органів місцевого самоврядування, всеукраїнським і місцевими референдумами, Конституція передбачає такі форми, як збори, мітинги, походи, демонстрації (ст. 39 Конституції України), хоча обмежує збори, мітинги, походи і демонстрації, природно, мирними зборами, мітингами, походами і демонстраціями і передбачає попереднє повідомлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про їх проведення.

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю Українського народу під час формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Під виборами слід розуміти форму безпосередньої демократій зміст якої полягає у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.

За своїм змістом вибори є волевиявленням народу щодо формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За суб'єктами вибори передбачають формування Верховної Ради України, Президента України, Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

За формою вибори являють собою вибір найбільш гідного з-поміж інших кандидата на виборну посаду до органів державної влада та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру.

За способами і засобами проведення вибори можуть бути черговими, позачерговими та довиборами колегіального органу.

Поняття виборів часто вживають як термін "виборче право", що вживається в об'єктивному та суб'єктивному значенні. В об'єктивному значенні виборче право - це Інститут конституційного права, що об'єднує норми конституційного та інших галузей права, які визначають поняття, види, принципи виборів, порядок їх організації та проведення, а також юридичну відповідальність за порушення чинного законодавства про вибори.

Суб'єктивне виборче право - це конституційне право громадянина України вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції). Це право також слід розуміти як встановлене Конституцією та законами України право громадянина України брати участь у всіх видах виборів на всіх стадіях їх організації та проведення.

Виборче право тісно пов'язане з виборчою системою, під якою слід розуміти суспільні відносини врегульовані нормами Конституції та законів України які виникають, змінюються та припиняються у зв'язку з голосуванням громадян за кандидатів на виборні посади та розподілі виборних посад за результатами виборів.

Найбільш поширеними у світі виборчими системами є мажоритарна, пропорційна та змішана (мажоритарно-пропорційна) виборчі системи. Мажоритарна виборча система (відносної, абсолютної, кваліфікованої більшості) застосовується під час виборів одноособових та колегіальних представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вона передбачає утворення одномандатних виборчих округів, на які поділяється вся територія країни чи відповідної адміністративно-територіальної одиниці, чи суб'єкта місцевого самоврядування, в яких громадяни голосують за конкретних кандидатів, що претендують на представницький мандат. Пропорційна виборча система (з "жорсткими" та "м'якими" виборчими списками) застосовується під час виборів колегіальних представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і передбачає утворення виборчих списків кандидатів від організацій політичних партій та їх виборчих блоків. Змішана виборча система передбачає комбінування пропорційної та мажоритарної виборчих систем у межах однієї держави.

Ще однією вадливою формою безпосередньої демократії є референдум. Відповідно до чинного законодавства, за предметом всеукраїнські референдуми поділяються на конституційні, законодавчі міжнародно-правові та територіальні.

Найчастіше предметом загальнонаціональних референдумів стають конституції. Проведення конституційних референдумів закономірне, оскільки основний закон повинен бути прийнятий чи змінений у спосіб, що усував би можливість будь-яких незадоволень чи сумнівів громадян у його легітимності.

Конституція України визначила, що виключно всеукраїнський референдум затверджує законопроекти про внесення змін до Розділу І "Загальні засади". Розділу III "Вибори. Референдум", Розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" (ст. 156 Конституції України). Конституція України передбачає складну процедуру, що має передувати всеукраїнському референдуму. Подання про зміну зазначених конституційних розділів здійснюється Президентом України або не менш як двома третинами народних депутатів України від конституційного складу парламенту з подальшим прийняттям поданого законопроекту не менш як двома третинами народних депутатів України. Лише при дотриманні такої процедури законопроект про внесення змін до І, III чи XIII розділу Конституції може бути винесений на всеукраїнський референдум.

Чинне законодавство про референдуми не містить застережень щодо винесення на всеукраїнський референдум інших розділів Конституції України або її тексту загалом, тож такі референдуми є допустимими.

Предметом всеукраїнського референдуму теоретично можуть бути також прийняття, зміна та скасування законів України та їх окремих положень. Водночас ст. 74 Конституції України обмежує проведення всеукраїнського референдуму щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії.

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10 липня 2010 року з наст. змінами // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. - № 35-36. - ст.491.

3. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2012. - № 10-11. - ст.73.

4. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 року в редакції закону від 18 березня 2004 року з наст. змінами // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №20-21. - ст.291.

5. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №5.

6. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991року зі змінами і доповненнями. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №33.

7. Гальчинський А. Демократію для всіх //Віче. – 2001. - №6.

8. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (проблеми теорії і практики) //Право України. – 2001. - №11. – с.28.

9. Колодій А., Копейчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії. – Українське право. – 1995. - №1(2).

10. Лисенков С. Про введення в дію результатів всеукраїнського референдуму //Вісник прокуратури. – 2001. - №1(7). – с.8.

11. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії //Право України. – 2001. - №8. – с.26.

12. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдне право України: Навч.посібник. – К.:Ліра – К, 2006.

13. Телешун С. Нові перспективи Закону про вибори народних депутатів України: версії розвитку //Право України. – 2001. - №1. – с.85.

14. Федоренко В., Гузенець. І. Всеукраїнський референдум. Уроки на завтра? //Віче. – 1999. - №10 (91). – с.11.

15. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про “стабільність” Конституції //Право України. – 2000. - №2.

 

 

ПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ №1

1. Поняття та сутність конституційного ладу. Основи конституційного ладу України.

2.  Поняття та ознаки правової держави.

3.  Конституційні основи державного ладу України.

4.  Конституційне закріплення принципів організації державної влади.

5.  Розподіл влади та єдність державної влади в Україні.

6.  Конституційно-правові характеристики української держави.

7.  Поняття народного суверенітету.

8. Природа конституційних прав та свобод. Права людини і

громадянина.

9.  Класифікація основних прав і свобод. Рівність і рівноправність.

10.  Види обмежень прав і свобод людини та громадянина в Україні.

11.  Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної 

  Ради з прав людини в Україні.

12.   Міжнародно-правові стандарти прав людини.

13.  Особисті права і свободи громадян, закріплені в Конституції 

  України.

14.   Право людини на життя та гарантії його здійснення.

15.  Конституційне право громадян на свободу та особисту 

недоторканість.

16.  Конституційне право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання.

17. Конституційне право громадян на свободу світогляду і віросповідання.

18. Система основних політичних прав і свобод громадян України.

19. Право на об’єднання та його правова регламентація.

20. Конституційне право громадян на звернення.

21. Конституційне право громадян на проведення публічних заходів.

22. Економічні, соціальні та культурні права людини та громадянина в Україні.

23. Право приватної власності в Україні.

24. Конституційне право громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.

25. Право на підприємницьку діяльність – конституційне право громадян України.

26. Конституційне право громадян на освіту.

27. Право на працю та право на страйк.

28. Конституційні обов’язки громадян України.

29. Військовий обов’язок.

30. Обов’язок сплачувати податки і збори.

31. Обов’язок додержуватись Конституції та законів України.

32. Конституційне право громадян на захист своїх прав.

33. Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

34. Конституційні гарантії правосуддя.

35. Конституційно-правовий статус політичних партій.

36. Політичні партії: поняття, роль, основні функції.

37. Поняття та структура конституційного статусу особистості.

38. Поняття, сутність та принципи громадянства України.

39. Підстави та порядок набуття громадянства України.

40. Підстави припинення громадянства України.

41. Належність до громадянства України.

42. Порядок зміни громадянства дітей.

43. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

44. Правовий статус біженців, закордонних українців та іммігрантів в Україні.

45. Правове положення іноземців та осіб без громадянства в Україні.

46. Право політичного притулку: поняття, сутність, законодавче забезпечення.

47. Поняття і сутність безпосередньої демократії, її основні форми.

48. Вибори: юридична природа, призначення, види.

49. Референдум: поняття, види. Правове забезпечення організації і проведення референдумів в Україні.

50. Поняття виборчої системи та виборчого права. Види виборчих систем.

51. Принципи виборчого права в Україні: поняття, види.

52. Правові акти про вибори та референдуми в Україні.

53. Виборчі комісії: порядок формування, види.

54. Висування, реєстрація та статус кандидатів у депутати.

55. Передвиборна агітація в період виборчої компанії.

56. Порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів та їх опублікування.

57. Повторне голосування, повторні вибори.

58. Фінансування виборів.

59. Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.

 

Модуль 2.

Змістовний модуль №2. Конституційно-правова характеристика та принципи організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

 

ТЕМА 4. СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. СПОСОБИ ТА ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ.

Лекція (2 год.)

Поняття й ознаки державного органа. Конституційний статус державного органа. Система державних органів і її відображення в конституції. Конституційна організація і діяльність державних органів. Принцип поділу влади, його зміст і значення для демократичного порядку здійснення влади. Способи формування державних органів: обрання, призначення, утворення й ін., їхнє конституційно-правове закріплення. Фактори, що визначають спосіб формування державних органів.

 

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Державна влада як інститут конституційного права.

2.  Поняття та ознаки органів державної влади України.

3. Система та види органів державної влади.

4. Способи формування державних органів.

 

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Принципи організації та діяльності органів публічної влади в Україні.

2. Зміст та сутність президентсько-парламентської форми правління.