Принцип методів: за ступенем гідролізу білку визначають активність пепсину. Кислотність визначають титруванням HCl шлункового соку розчином NaOH у присутності індікаторів диметиламіноазобензолу (при рН 2,4-4,0 зміна кольору з червоного на жовтий: за жовто-оранжевим визначають вільну HCl, за світло-жовтим - зв'язану) та фенолфталеїну (при рН > 8,0 забарвлюється у червоний колір: визначення загальної кислотності). Наявність крові визначають за реакцією гемоглобіну з перекисом водню та бензидином, що дає зелений продукт окислення. Наявність молочної кислоти визначають за зникненням чорного кольору феноляту заліза при утворенні його жовтого лактату за рахунок витіснення фенолу (реакція Уффельмана).
Хід визначення.
1) Визначення кислотності: до 5,0 мл соку додають індикатори: 2 краплі диметиламіноазобензолу та 2 краплі фенолфталеїну і титрують 0,1 М розчином NaOH. Відмічають кількість лугу до переходу у жовто-оранжовий, колір семги (вільна HCl, І пункт), у світло-жовтий, лимонний (ІІ пункт, для розрахунку зв’язаной HCl), у червоний колір (ІІІ пункт, загальна кислотність).
Розрахунок кислотності в ммоль/л:
І пункт – визначають вільну НСl
, де х мл - кількість розчину NaOH;
1000 – перерахунок на 1 л;
0,1 - молярність NaOH.
ІІ пункт використовують для визначення зв’язаной HCl. Середне арифметичне між ІІ та ІІІ пунктами вважають загальною HCl. Зв’язана HCl визначається за різницією між загальною та вільною HCl.
ІІІ пункт – загальна кислотність (принцип розрахунку див. пункт І)
2) Визначення наявності крові: до 3 мл соку додають 1 мл 1% розчину бензидину та 1 мл 3% розчину Н2О2. При наявності гемоглобіну крові утворюється комплекс, який має синьо-зелене забарвлення.
3) Визначення наявності молочної кислоти: до 1 мл реактиву Уффельмана додають 10 крапель шлункового соку, при наявності молочної кислоти колір стає жовтим.
У нормі в шлунковому сокові загальна кислотність 40-60 ммоль/л, вільна НCl 20-40 ммоль/л, дебіт-година загальної HCl - 2-6 ммоль за годину, вільної НCl 1-4,5 ммоль за годину, відсутні кров та молочна кислота, сік без кольору.
Тема 10. Дослідження функціональної ролі жиророзчинних
вітамінів у метаболізмі та реалізації клітинних функцій.
Актуальність теми.
Жиророзчинні вітаміни – А, Д, Е, К, F – є компонентами харчування, екзогенними гормонами, які потрапляючи в організм стимулюють синтез специфічних білків. Вітамін Е як найбільш потужний природний біоантиоксидант, інактивує продукти перекисного окислення ліпідів і попереджає окислювальну модифікацію біомолекул (білків, нуклеїнових кислот), забезпечує нормальну функцію репродуктивних органів.
Поліненасичені жирні кислоти (вітамін F) входять до складу фосфоліпідів клітинних мембран та є попередниками синтезу фізіологічно активних сполук – ейкозаноїдів.